Без бахіл і мила в палаті: як лікують хворих з підозрою на коронавірус у Києві

Без бахіл і мила в палаті: як лікують хворих з підозрою на коронавірус у Києві

Киянка Єлизавета Романчук раптово відчула підозрілі симптоми: головний біль, підвищення температури, запаморочення. Коронавірус СOVID-19 в неї не підтвердився, проте дізналася про це дівчина аж через чотири дні. Єлизавета розповіла «Громадському радіо» свою історію лікування.

Симптоми

Буквально протягом години температура зросла до 37.7, боліла голова і було важко дихати, дуже сльозилися очі. Симптоми з’явилися раптово. Вирішила викликати швидку «Добробуту». Попередила, що 9 березня повернулася з ОАЕ.

Швидка приїхала раніше, ніж операторка обіцяла (2 години). Розпитали все, оглянули, зробили тест на грип (негативний), наполягли на госпіталізації, тож ми поїхали до Олександрівської міської клінічної лікарні.

Тест на коронавірус

Мене привезли десь о 18:20 в четвер. У картку записали діагноз «грип клінічно», хоча медбрат з «Добробуту» відразу сказав, що тест на грип виявився негативним. До наступного дня мені ніхто нічого не робив, окрім крапельниці. Лікарка оглянула аж опівдні в п’ятницю. Через годину прийшла пані професор і послухала мої легені. Ще через години дві нарешті взяли проби на СOVID-19. Двічі.

О 17:30 в п’ятницю прийшла заввідділенням, подивилась рентген, потім сказала: «Анализы, которые делает наша больница на СOVID-19 будут вечером. Ну вы ж понимаете, никто их ждать не будет. Возможно, я зайду к вам, если еще буду на работе». Не зайшла, але передала через медсестру, що результат ні негативний, ні позитивний. Що це означає? Не знаю. Або зіпсували тест, або неправильно набрали біоматеріал, адже для цього треба засунути на правильну глибину в горло і носоглотку довгу паличку на зразок вушної. 

Те, що коронавірусом не хворію, я дізналася аж перед випискою в понеділок.

Лікування

За результатами аналізу крові сказали, що в мене ще є якась бактеріальна інфекція – лікували антибіотиками. Окрім того, я приймала глюкозу, препарат для полегшення дихання,  таблетки проти алергії і від мокротиння (хоча я не кашляла), а також ліки від грипу А і Б. 

Умови в лікарні

З приймальні на п’ятий поверх я пішла зі своєю маскою, яку носила вже кілька годин, без бахіл. Я була шокована, що в інфекційному відділенні під час епідемії не дають захисних засобів пацієнту, який заходить з вулиці. 

У палаті лежала ще одна жінка. Вона чхала, кашляла, мала зовсім інші симптоми, тож я попросила перевести мене в платну палату. Скільки вона коштує – досі не знаю, бо медсестра не могла відповісти мені на питання, тож ці витрати покривало страхування.

Палата краща за середньостатичній українській лікарні. Є холодильник, ванна кімната. Щоправда, душ несправний –  вода буквально капає по шлангу, до того ж вона була холодна в перший вечір. Обдерті стіни, якщо придивитися. Ні мила, ні санітайзера, ні рушника, ні питної води в платній палаті не було. Через мою підозру на коронавірус чоловік з дитиною самоізолювалися. Тож мені довелося просити сестру привезти такі елементарні засоби гігієни та їжу. 

Фото: Єлизавети Романчук

Проте, у лікарні запаси є. Одна медсестра розповіла, що на початку не вистачало засобів індивідуального захисту, а тепер достатньо. Під час виписки я сама бачила, як заносили всередину чимало блоків води. 

Про харчування не можу нічого сказати, оскільки нічого не куштувала. У перший вечір я спитала, чи буде вечеря. Мені грізно відповіли: «Уже все закрито, Нічого немає.» На сніданок принесли кашу, шматок м’яса, хліб і чай. Я практично не їм м’яса, до того ж мені виглядало все це не дуже гігієнічно.  Так, санітарка була в захисному костюмі, проте вона однією виделкою накладала всі продукти з контейнерів на тарілку, а потім цю виделку ставила на візочок.

Сам персонал носить маски, рукавички, окуляри, мають захисні костюми. Щоправда, одного разу медсестра мені ставила крапельницю без рукавичок, і санітарка, яка мене вела на рентген,  також була без рукавичок. Це важливо, бо ми їхали ліфтом.

Комунікація з персоналом

Медперсонал нічого не пояснює. Навіть більше! Вони як ті лінивці з мультфільму. Ти запитуєш, а вони ховаються. Я питала, які результати аналізів, подальший план дій, чому я тут залишаюся. Вони навіть на пряме питання відповідають таким чином, щоб ти відчував себе лайном. 

Найстрашніше те, що пацієнт в лікарні може так і не отримати необхідну допомогу. Були привітні медсестри, які навіть питали про мій настрій, а були лікарі, які не витратили і п’яти хвилин, щоб нормально оглянути і адекватно відповісти на питання. У мене ніхто не вимагав хабаря, не буду брехати. Так, я була готова платити в кишеню, якби було дуже погано. Але я вже в п’ятницю почувалася нормально, тому жодної гривні нікому не поклала.

Останнi новини