Чому Donbas Media Forum — найавторитетніше путівне зібрання в Україні? Інтерв'ю з Любов'ю Раковицею

Громадське радіо поспілкувалося із головою оргкомітету Donbas Media Forum, який відбудеться у Києві з 8 по 10 жовтня. Любов Раковиця розповіла про сучасні виклики, компроміси та важливість співіснування та співпраці.

Гнучкість чи безкомпромісність?

Андрій Куликов: Почну трошки з історії, але, можливо, не з тієї, про яку ви зараз подумали. А саме коли припинилося фінансування грантове від американців, саме до Любові Раковиці зверталися по коментарі, і вона тоді сказала, мені це запам’яталося, що виживуть лише ті, хто буде достатньо гнучким. Малося на увазі — редакції, а я ставлю запитання відносно Донбас Медіа Форуму, який виявився настільки гнучким, що насправді авторитет від того, що у нас коїться, не похитнувся, і людей, які вважають за потрібне брати участь у ДМФ, хоч би вони нібито й не мали відношення до Донбасу, багато.

Звідки ця гнучкість?

Любов Раковиця: Мені здається, ця гнучкість — від розуміння того, що ми живемо в такому відкритому світі, де є велика кількість інших людей і інших організацій, які треба так само брати до уваги, з якими треба співіснувати, з якими дуже важливо спільно творити. І я взагалі дуже завжди вірю в таку собі синергію, що один плюс один плюс один буде не три, а п’ять, шість, сім.

І тому, мені здається, дуже важливо в нашому світі бути достатньо компромісним і відкритим до інших людей, розуміючи, що тебе оточують люди, які часто набагато більше, в якихось сферах більше, знають більше, ніж ти, мають більшу кількість експертизи, більшу якість експертизи, і вони готові її ділитися. І це дуже цінно для нас під час анбасментів форуму. Чесно кажучи, коли я чую від людини з Маріуполя про компромісність, я трохи дивуюся, тому що знаючи, близько знаючи багатьох людей із Луганської, Донецької області, я переважно бачу там безкомпромісних людей.

Андрій Куликов: Як ви цього навчилися і в чому ці компроміси саме полягають?

Любов Раковиця: Ну, я не можу сказати, що я навчилася, мені здається, що я якраз за останні роки навчилася бути більш твердою у якихось моментах. Раніше була ще більш гнучка і м’яка, і якраз останнім часом в мене так здобувається більше якийсь внутрішній стержень і твердість, яка в часи такої нестабільності, непевненості, коли дуже швидко все змінюється.

Із одного боку дійсно потрібно бути гнучким для того, щоб залишатися в цьому світі, з іншого боку так само потрібно бути достатньо твердим і прямим, для того, щоб залишатися в цьому світі. І мені здається, набута в мене якраз якість — це твердість, а така гнучкість і м’якість — це в мене така більш вроджена або з дитинства.

Андрій Куликов: У мене відчуття, що Donbas Media Forum вже кілька років є найавторитетнішим путівним зібранням в Україні. Будь ласка, спростуйте або підтвердіть моє відчуття.

Любов Раковиця: У мене теж таке відчуття, розділяю ваше відчуття. На чому ж воно ґрунтується? Дійсно, Donbas Media Forum починався у 2015 році як захід для журналістів, які виїхали з на той момент непідконтрольних районів Донецької та Луганської областей.

І тоді ми, журналісти, зібралися для того, щоб створити для себе спільно простір, де ми можемо обговорювати ті виклики, які перед нами поставали, які поставали перед Україною в часи початку російсько-української війни і російського вторгнення 2014 року.

І перший форум був таким «форумом обіймашек» для тих людей, які не бачили один одного, які до того жили у своїх містах і селах, інших населених пунктах, працювали разом, і рік вони не бачилися і зустрілися. І це було в 2015 році, і з того часу Donbas Media Forum ріс, змінювалася ситуація в Україні, змінювався сам Форум.

Перші два роки після першого Київського форуму ми проводили у Донецькій області, в місті Маріуполь, яке зараз вже окуповане, і в місті Святогірське, яке вже було деокуповане, і зараз точаться бої навколо нього.

«Для Donbas Media Forum тема окупованих територій, комунікації із людьми в окупації, інформаційна реінтеграція людей завжди була важлива»

І в 2018-2019 році ми переїхали в Харків, і тоді Donbas Media Forum фактично став національним форумом для регіональних і локальних медіа, бо тоді була дуже актуальна тема роздержавлення медіа, і саме цю тему підіймав Форум, і це була центральна тема, і приїхала до нас дуже велика кількість медійників із усіх регіонів України, з усіх населених пунктів. І таке, власне, спільне творення, комунікація, знайомство звичайних простих журналістів, які працюють «на землі», які працюють в своїх полях. Під час Форуму це було дуже важливо, і народжувалась велика кількість спільних проєктів.

Після того ми проходили ще кілька, як і вся Україна, Donbas Media Forum ріс разом із Україною, проходили кілька важких етапів. Це ковідні часи були, коли форум був онлайн, гібридний формат. Потім, у 2022-му році ми не проводили, після початку повномасштабного вторгнення, 2023-й рік, 24-й рік, 25-й.

Релоковані медіа

Ось 2025-й рік, після того, як пішов з України USAID, Donbas Media Forum залишився чи не єдиним великим майданчиком для всіх медійників зі всієї України, і дійсно став національним форумом, але з регіональним серцем, що для нас так само дуже важливо, що він не такий, можна сказати, не елітний форум лише для «еліти» українських медіа, і не лише медіа, а й для всіх учасників. Це для нас дуже важливо. Ми багато говоримо, принаймні в журналістському середовищі, про так звані релоковані засоби масової комунікації.

Андрій Куликов: Які тут ви можете назвати успішні приклади, коли йдеться про редакції із Луганської і Донецької областей?

Любов Раковиця: Те медіа, яке і почало Donbas Media Forum, яке було ініціатором, це Новини Донбасу, наше медіа, яка в 2014 році релокувалася із Донецька і розпорошилася по всій Україні, тобто частина була в Маріуполі, у Святогірську у нас було телевізійне студії, в Києві — головний офіс і так само телевізійна студія. І саме тому і для Форума тема окупованих територій, комунікації із людьми в окупації, інформаційна реінтеграція людей, взагалі все, що стосується державної, порядку денного, що стосується окупованих територій, завжди було важливо.

І після 2022 року релокованих редакцій стало більше, і ми бачимо, що медіа змінюється, як наш менеджмент, ті, хто керують медіа, ті, хто працюють, людські ресурси, змінюється наша аудиторія, бо вона так само, роз’їжджається, хтось залишається у своїх містах і селищах, де вони були, частина з яких в окупації, когось насильно вивозять у Росію, хтось їде за кордон, хтось їде в інші регіони України, і ми бачимо, що аудиторія дуже сильно змінюється.

Змінюються звичайно канали комунікації за аудиторією, бо, якщо ми говоримо про спілкування із людьми в окупації, там блокуються росіянами наші канали, і це дійсно важко. І є якась кількість медіа, які виїхали, змушено було виїхати з окупованих територій, але залишають зв’язки з окупованими територіями.

Ось, власне, минулого року наша організація почала реалізовувати проєкт по мережі релокованих медіа, кластер релокованих медіа, і ми дуже раді, що така тема окупованих територій, вона актуальна не лише для нас, як релокованих медіа, але й для національних медіа, і Громадське радіо робить велику кількість проєктів, і це дуже цінно, про те, що про тему окупованих територій і людей, які мають досвід окупації, важливо говорити не лише серед своїх, але й національному рівні.

Особливо зараз, коли люди в Україні дуже втомлені, і морально, і фізично, і, звичайно, є така певна соціальна напруга, і, власне, з цим працюють.

Слухайте інтерв’ю повністю у доданому аудіофайлі та дізнавайтеся ще більше!