У першу хвилю війни була волонтеркою, у другу — взяла до рук зброю. Так розповідає про себе бійчиня із позивним «Чайка». Нині вона та її чоловік служать у теробороні на Донеччині, а донька — у Збройних силах України.
За фахом «Чайка» товарознавець. Тож, окрім волонтерства, у мирному житті працювала переважно продавчинею.
«Скрізь працювала, де була робота. Треба було навчати дитину», — розповідає жінка.
24 лютого жінка була вдома, чоловік — на роботі. Зізнається, що напередодні відчували, що буде щось нехороше, адже постійно тримали зв’язок із друзями, які були на фронті та не приховували напруження.
«Ми з побратимами постійно спілкувалися, постійно були напоготові. Була домовленість, що, у разі повномасштабного наступу російських фашистів, ми всі разом із побратимами йдемо на війну», — згадує військова.
Жінка розповідає — одразу зв’язалася із побратимами. Ті на фронт вирушили одразу, а вона — через 2 дні:
«Я пішла до військкомату і сказала, що я йду доброволицею — захищати неньку-Україну — у тероборону. Так потрапила сюди. 26 лютого я вже була у теробороні і до переможного кінця я буду тут».
Донька «Чайки» служить у Збройних силах України, а син із дружиною та маленькою дитиною виїхав, розповідає жінка:
«Я наполягла на цьому. Син волонтерством займається. Ми з чоловіком служимо у теробороні. Вся родина — при ділі».
За словами бійчині, її обов’язки змінюються у залежності від ситуації на фронті. Спочатку вона була помічницею гранатометника, зараз — медикиня.
«Ми виїжджаємо, шпиталізуємо, забираємо хлопців. У залежності від обставин, яка ситуація. Війна є війна — є поранені, є 200-ті, на превеликий жаль. Але ми не здаємося, ми — сильні духом», — каже «Чайка».
Зараз на ділянці фронту, де служить «Чайка», затишшя. Потужніше окупанти працюють на іншому напрямку.
«Хоча, обстріли теж бувають. В основному, вночі. Дуже потужні, небезпечно», — зауважує військова.
Серед побратимів «Чайки» є і медики, і вчителі, і бізнесмени, і будівельники. На останок медикиня показала вміст аптечки. Каже, завдяки волонтерам, бійці мають усе необхідне.
Олександр Волков, Донеччина, Громадське радіо
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS