Ілюстрація згенерована ChatGPT
Грантова підтримка для медій стає одним із основних способів забезпечити своє існування в умовах війни. Тут йдеться не лише про гроші для створення матеріалів, а також психологічна підтримка медій чи журналістів, фінансування купівлі техніки. У серпні колега з Чернівців Альона Чорна писала, що чернівецькі редакції лишаються непомітними для донорів. Перш за все, йшлося про необхідність забезпечити місцеві редакції засобами безперебійного живлення під час блекаутів через російські обстріли. Про необхідність підтримки волинських редакцій писала також Мая Голуб. Про роботу редакцій Дніпра та Кривого Рогу під час відключень у 2024 році Інститут Масової Інформації розповідав раніше. Тоді представниці та представники редакцій ділилися, що частину обладнання вдалося отримати завдяки грантовій підтримці. Проте необхідність підсилення редакцій на випадок блекаутів досі залишається. Медійники з більшим досвідом грантрайтерства говорять про необхідність інституційної підтримки медій. Більше — далі у тексті.
Перший Криворізький — медіа, що працює у Кривому Розі з 2010 року. На сайті вказано, що медіа працює без фінансування олігархами, а покладається на підтримку донорів, партнерських проєктів, читацьку підтримку та рекламу. Виконавча директорка онлайн-медіа Софія Скиба пригадує, що перший грант вони отримали у 2020, ковідному, році. Тоді, за її словами, значно зменшилась кількість реклами, з якої раніше отримували кошти.
«У 2021 році я вже розуміла, що велика війна прийде. І якщо рекламний ринок не витримав ковідну турбулентність, то війна тим паче вплине на ринок реклами. І ми почали писати гранти. Спершу отримували субгранти від українських медійних організацій і це були кошти на виготовлення новин», — пригадує Софія Скиба.
Згодом вдалося реалізувати низку спецпроєктів. Наприклад, проєкт «Еко-місто», «Боротьба з дезінформацією».
Софія Скиба говорить, що саме інституційна підтримка для медій є одним з найстабільніших способів підтримки. Це суттєва та довготривала допомога на рік чи два. І саме інституційна підтримка дає змогу ставати українським медіям значно стійкішими, краще реагувати на суспільні зміни, а також закривати побутові питання, як, наприклад, оплата комунальних послуг.
«Ми б хотіли не підлаштовуватися під якісь теми. От, у нас є грант на якусь певну тематику і редакція працює з цією темою. Але, наприклад, виникає якась інша нагальна тема в суспільстві: меморіалізація, гостра комунальна тема, можливо, навіть кримінальна тема. І ми б хотіли включитися, але розуміємо, що зараз у журналістів та журналісток немає на це ресурсу і ми не можемо на донатах та рекламі гарантувати людині достойний гонорар. Нам би хотілось, щоб донори довіряли медіям, особливо таким сертифікованим, як ми. Тобто, коли нас підтримують на рік, а, краще, на два і довіряють вибір тем нам. А ми покажемо, що коли донори гнучкі, ми, редакція, ефективніше працюємо для аудиторії», — розповідає Софія Скиба.
Володимир Зеленчук, юрист Інституту масової інформації, говорить, що питання розвитку і навіть виживання медіа у більшості випадків потребує тривалого фінансування. Зараз кількість випадків інституційного фінансування для медіа — це радше виняток, ніж правило.
«Зазвичай фінансування надається під конкретний, зазвичай, недовготривалий проєкт. Суми грантів у такому випадку не настільки значні, щоб вимагати від грантоотримувачів суттєвих результатів або вивести медіа на принципово новий якісний рівень, чого б нам усім так хотілося», — пояснює Володимир Зеленчук.
Телеканал «Відкритий» мовить з 2018 року. Це медіахолдинг, що включає телеканал, сайт і пресцентр. Згідно із структурою власності, проєкт має двох кінцевих бенефіціарів, а саме Каясьянов Сергій Павлович та Кошляк Михайло Анатолійович. Згідно із сайтом YouControl Касьянов засновник чи бенефіціар 47 компаній. За даними руху Чесно, балотувався до Верховної Ради у 2002 та 2006 роках. Відповідно до даних на YouControl, Кошляк керівник, засновник або бенефіціар 26 компаній. Також він депутат Дніпропетровської обласної ради, згідно з даними на сайту руху Чесно. Власне, вони закривають частину витрат на канал. Ще частину грошей вже третій рік вдається отримувати саме завдяки грантовій підтримці, говорить директорка Наталія Бабаченко.
«Це один із способів отримувати гроші на телеканал, зарплати тощо. Я можу сказати, коли ми пишемо ці заявки, подаємось на гранти вже кілька років, це неймовірно цікаво. Ти спілкуєшся з різними людьми, здобуваєш нові знання. Кожен новий проєкт — це натхнення для колективу. Зробити щось нове — це змушує по-іншому подивитися на те, що ми робили до цього. Щось нове запровадити», — каже Наталія Бабаченко.
Директорка телеканалу говорить, що навчалась заповненню грантових заявок, відвідувала разом з колегами тренінги і починала з невеликих грантів. Частіше це були невеликі суми і, відповідно, проєкти легші в реалізації. Перший проєкт з грантовою підтримкою був на межі 2021-2022 років та розповідав історії людей, постраждалих від війни з 2014 року. З останнього, що вдалося втілити, — це проєкт «Ми покажемо вам карти», півгодинні програми історичного квесту, у яких були команди і змагання між ними.
«Цей проєкт також отримали телеканали з різних міст України. І ми з Хмельницьким вже обмінялися програмою. Тобто, дали те, що зробили самі, а собі в етер взяли їхній випуск», — каже Наталія Бабаченко
Наталія Бабаченко зазначає, що грантів, які б покривали витрати на техніку, справді, менше. До повномасштабної війни за допомогою одного гранту вдалося отримати два мікрофони, що було дуже помічним для телеканалу. А на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну редакція отримала генератор.
«Так, я б хотіла, щоб таких грантів було більше, бо їх реально небагато. Саме на техніку отримувати фінансування, я навіть думала, що це може бути вживана техніка, але з якогось, наприклад, французького телеканалу, і вона просто в кращому стані, що теж було б добре», — говорить директорка телеканалу.
Так само це можуть бути гранти, які б поєднували в собі можливість купити обладнання і виготовлення продукту.
Зараз Інститут масової інформації працює над розширенням можливостей як грантодавця, розповідає юрист ІМІ Володимир Зеленчук. Організація намагається залучати різних донорів.
«У нас є програми і на закупівлю обладнання, і на написання матеріалів, і навіть комбіновані. Досить часто бюджети грантових проєктів стосуються також оплати заробітної плати, комунальних послуг, тренінгів, розробки сайтів, дизайну та проведення стратсесій тощо. ІМІ орієнтується на різні потреби медіа, зокрема, термінові. Крім того, ми зацікавлені, щоб локальні медіа не лише мали змогу вижити, а також активно розвивалися, покращували власний контент та запроваджували медійні стандарти. Грантоотримувачі, які досягають таких результатів, отримують чудову грантову історію, що впливає на шанси отримання подальшого фінансування не лише в ІМІ, але і в інших грантодавців та донорів», — каже юрист.
Читайте також: «Складно, але дружно», — як редакції Дніпра та Кривого Рогу пережили відключення електроенергії?
Одна з проблем, про яку говорить експерт та яку мають враховувати редакції, які подаються на грант — це те, що іноземні донори досить часто працюють у межах жорстких бюрократичних процедур. А тому всі кроки грантодавця, що потребують погодження донора, можуть тривати довго. Як наслідок, заявки медіа частково втрачають актуальність, доводиться оновлювати бюджети чи змінювати пріоритети вже під час виконання гранту.
Зараз громадська організація «Інститут масової інформації» в партнерстві з міжнародною організацією Internews та за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) оголосила новий конкурс мінігрантів для українських медіа. Подробиці — за посиланням. Дедлайн подання заявок — 25 жовтня 2024 року.
Оля Василець, регіональна представниця Інституту масової інформації в Дніпропетровській області
Написання цього блогу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проєкт USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ГО «Інститут масової інформації» та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.