facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Я впевнена, що таких заходів вживають і до інших редакцій: Севгіль Мусаєва про стеження за Bihus.Info

Стеження за Bihus.Info, медіазвіти, інформаційні «тітушки» Володимира Зеленського, справа Гринкевича. Про це — у підсумках тижня з Тетяною Трощинською та Севгіль Мусаєвою, журналісткою, головною редакторкою онлайн-видання «Українська правда».

Я впевнена, що таких заходів вживають і до інших редакцій: Севгіль Мусаєва про стеження за Bihus.Info
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
--:--
--:--
Орієнтовний час читання: 6 хвилин

Севгіль Мусаєва: Помічаю погані симптоми, які відбуваються в державі загалом. Усе це дуже нагадує 2013 рік перед Революцією гідності. Атака на бізнес із порушенням прав людини, події, які відбуваються з нашими колегами. Сьогодні моя сестра мені сказала: «Усі ці Telegram-канали — це як інформаційні «тітушки» Володимира Зеленського». Насправді воно так і є. Це інформаційні «тітушки» нинішньої влади. І це жахливо.

У когось із журналістів може з’явитися самоцензура через це. Бо вони не хочуть, наприклад, завтра стати героями публікацій або фігурувати в якихось анонімних Telegram-каналах. Це можливо. Це все тиск. Це примушення до цензури.

Тетяна Трощинська: Це все шкода суспільству, внутрішній мобілізації, боротьбі. Бо, можливо, на цьому тижні були важливі заяви в Давосі. А вони десь пішли на другий план. Є важливі події: збиття російського радіолокаційного літака А-50, закон про мобілізацію. Натомість брудні політичні технології увірвалися в наше життя.

Стеження за журналістами

Тетяна Трощинська: Денис Бігус сьогодні, 19 січня, записав нове відео. Шокуюче. Денис каже, що могло бути 30 людей, які встановлювали камери. Це втручання в приватне життя. Окрім цього — уявіть фінансову сторону. 30 людей. Замість того, щоб викривати тих, хто здає українські збройні підприємства росіянам.

Севгіль Мусаєва: Це шокуюча історія. Хотіла б додати ще те, що всі ці 30 людей також жили в тому готелі. За них платили гроші. Хто? Найімовірніше, це наші правоохоронні органи. Хто ще міг таким чином організувати роботу?

Я впевнена, що таких заходів вживають і до інших редакцій. Якщо все це масштабувати в тому числі й на регіони, це страшенний людський ресурс, який використовується абсолютно не ефективно. А ми тут говоримо про мобілізацію, використання силових відомств. Про те, що правоохоронні органи мають стежити за колаборантами, агентами, займатися охороною правопорядку. А вони стежать за журналістами.

За 30 років існування нашої держави не було ще влади, яка не намагалася зробити журналістів ворогами й не дискредитувати їх.

Якщо такі речі стаються, вони коментуються в той же день. Ми могли б побачити заяву, наприклад, Подоляка або людей, відповідальних за комунікацію. Ми цього не побачили. Була одна заява президента через добу після ситуації. Він сказав, що на журналістів не можна тиснути. Але не сказав нічого конкретного. Думаю, така заява була зроблена через великий міжнародний резонанс, який почався. Він був. Мені почали писати, дзвонити з різних правозахисних організацій. Вони так само робили заяви. Всі були дуже спантеличені. Бо ніхто не міг такого собі уявити. На жаль, усе це впливає на все суспільство, на країну та підтримку.

Мене закордоном часто питають: «Як це, бути журналістом в умовах повномасштабної війни?». Я завжди говорю, що, не зважаючи на всі обмеження, ми все одно залишаємось демократією. Так, є якісь там труднощі, але в цілому ми можемо виконувати свою роботу. Це те, що відрізняє нас від Росії. Як я зараз буду відповідати на це питання та пояснювати, я поки що не можу зрозуміти.

Зараз скептикам українського питання дали дуже важливу карту в руки.

Тетяна Трощинська: Яким міг би бути мотив цього стеження?

Севгіль Мусаєва: Думаю, це помста та дискредитація. Згадаймо героїв Bihus.Info за останній рік. Їх було багато: від голови Офісу президента до заступника начальника Поліції. Коло підозрюваних досить широке. З того, що я бачу, реалізувати це без допомоги спецслужб і правоохоронних органів було б неможливим.

Я важко собі уявляю, як для всіх кімнат, які були в цьому готелі, можна було найти відеокамери, встановити їх, зняти відео. Та й взагалі — протягом року стежити за журналістами. Не думаю, що хтось з приватного бізнесу чи структур буде витрачати на це гроші. Найімовірніше, на це були витрачені державні кошти, які мали йти, наприклад, на контррозвідувальну діяльність. А вони йшли на стеження за журналістами.

Тетяна Трощинська: Мені здається гранично важливим встановити, хто за цим стоїть.

Севгіль Мусаєва: Є різні теорії. Але, думаю, команда Bihus.Info зможуть це зробити.


Слухайте також: Важливо те, як реагує суспільство та президент — Трощинська про стеження за журналістами


Медіазвіти

Тетяна Трощинська: Медіазвіти, на які витрачаються кошти з державного бюджету, спотворюють картину того, що думає суспільство. За даними Bihus.Info, за 2023 рік на них витратили 10 млн гривень. Це теж страшно.

Севгіль Мусаєва: Думаю, що картину світу президента формують Telegram-канали, які він читає. Люди використовують це як спосіб впливу на нього. Ці моніторинги, мені здається, спеціально хочуть транслювати картину світу саме такою. Щоб було протистояння, і все було чорно-білим, де біле — це Офіс президента, а чорне — опозиційні ЗМІ, які «належать Порошенкові».

100% хтось за цим стоїть. Якісь політичні сили. Хтось хоче щось довести президенту. Те, що журналісти щось можуть розслідувати чи досліджувати, вони цього не розуміють. У них немає розуміння важливості громадянського суспільства, правозахисного руху, незалежних журналістів. Це все інший світ, який існує поза увагою.

Тетяна Трощинська: Мені здається, коли якісь люди намагаються спотворити картину світу та дезінформувати президента воюючої демократичної країни під час війни — це моральний злочин.

«УП пропонували хабар за новину про Гринкевичів»

Севгіль Мусаєва: Абсолютно огидна історія. Вона потрапила в інформаційні тренди в такий час, коли в тому числі з’явилася інформація про готелі Глиняної. Але чомусь темою №1 стали Гринкевичі та Соня Морозюк. Я вважаю, що це намагання відвернути увагу від якихось важливих процесів.

У цілому історія показова. Я з Гринкевичами перетнулася до всієї цієї публічної ситуації. Ще на початку вересня вони мені пропонували хабар за те, щоб зняти текст про їхню доньку. Вони були готові переказувати гроші «у будь-якому обсязі в кеші». Я одразу подумала, що відбувається щось дивне. Потім все відкрилося з іншого боку — з хабарю ДБР.


Читайте також: Павло Клімкін: Багато українців вважають, що якщо ми вистояли, ми вже не програємо


Громадське радіо про справу Гринкевича

Нагадаємо, 29 грудня 2023 року працівники ДБР затримали львівського бізнесмена Ігоря Гринкевича, одного з найбільших постачальників Міноборони, під час спроби дати хабар представникові ДБР у $ 500 тис. за повернення майна, вилученого у підконтрольних йому компаній під час розслідування кримінального провадження. 

30 грудня Печерський районний суд Києва обрав Гринкевичу запобіжний захід — тримання під вартою з альтернативою у вигляді застави у розмірі понад 429 мільйонів 440 тисяч гривень. Підприємець наразі під арештом.

Загалом компанії Гринкевича виграли 23 тендери на постачання Міноборони одягу на суму у понад 1,5 мільярда гривень. Шість контрактів були повністю не виконані. Щонайменше за сімома договорами підприємства поставили товар на склади військових частин у невеликій кількості, але отримали державні гроші за повне виконання зобов’язань. Також правоохоронці встановили, що вісім договорів були виконані із запізненням від 3 до 5 місяців.

9 січня у Міністерстві оборони заявили, що розривають всі договори з компаніями, пов’язаними з сім’єю Ігоря Гринкевича.

17 січня 2024 року ДБР повідомило про нову підозру львівському бізнесмену Ігорю Гринкевичу, одному з найбільших постачальників Міністерства оборони та кільком іншим членам злочинної організації, які завдали держбюджету збитків на майже мільярд гривень.

Того ж дня у справі Гринкевича затримали ще 3 людей — двох директорів фірм, які виконували замовлення для Міноборони, та ще одну довірену особу. Ігор Гринкевич зараз перебуває в СІЗО.

Слідчі також повідомили, що не знають, де перебуває Роман Гринкевич — син Ігоря Гринкевича, якому повідомили про підозру за статтями про шахрайство та створення злочинної організації у справі про збитки через неякісні закупівлі для Міноборони. Офіційно кордону Роман Гринкевич не перетинав.


Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Поділитися

Може бути цікаво

Рішення про 6 міні-ТЕЦ у Києві — попереднє, але може стати виходом із ситуації: Юрій Корольчук

Рішення про 6 міні-ТЕЦ у Києві — попереднє, але може стати виходом із ситуації: Юрій Корольчук

Ступак: У першу чергу потрібно, щоб Росія не могла акумулювати сили у трьох своїх областях

Ступак: У першу чергу потрібно, щоб Росія не могла акумулювати сили у трьох своїх областях

Генетична схильність до виникнення РХП існує: науковиця Наталія Наумова

Генетична схильність до виникнення РХП існує: науковиця Наталія Наумова

Росіяни сказали: «Нам нужен твой дом» — історія викраденого з Ірпеня Сергія Дорохова

Росіяни сказали: «Нам нужен твой дом» — історія викраденого з Ірпеня Сергія Дорохова