Коли бачиш тварин на прифронтових та деокупованих територіях, серце відчутно щемить — ГО «Колективи Солідарності»

Ситуація з тваринами на прифронтових та деокупованих територіях стабільно тяжка. Волонтерки й волонтери допомагають їжею для тварин чи їздять стерилізувати або вивозять тварин з зон бойових дій. Але цього, на жаль, наразі недостатньо.

Серед тих, хто допомагає — ГО «Колективи Солідарності». Команда з початку 2023 року їздить на прифронтові території, аби допомогти людям та тваринам, що постраждали від війни. На початку лютого відбулась чергова поїздка: людям, що опікуються тваринами у Куп’янську, Ізюмі та Погонівці, привозили корм.

Волонтерка Вікторія залишилась у Куп’янську виключно через тварин. Вона все життя займалась зооволонтерством і не могла собі уявити, як можна полишити тих, хто не в змозі сам себе захистити. Її будні — це допомога кормом містянам, у яких під опікою є тварини, постійні поїздки до Харківських ветклінік та прилаштування підопічних.

Корму, що привезли «Колективи Солідарності» вистачить, щоб закрити запити трьох волонтерок на місяць, усього в них — близько 50 тварин. А вже за місяць потрібно буде знову шукати шляхи забезпечення котів та собак їжею.

Проблема з безконтрольним розмноженням, яка була актуальна і до початку повномасштабної війни, тільки посилилась. Багато тварин і до цього були безхатніми й питанням стерилізації майже ніхто не займався. Але також багато тварин, що колись мали власників, стали безхатьками, і переважна більшість з них — також не стерилізовані. Як вирішити це в умовах війни поки незрозуміло, але ясно одне — різноманітних проєктів, спрямованих на зоозахист, потрібно більше!

Лідія Семенівна, пенсіонерка з інвалідністю, не захотіла полишати рідне місто і зараз годує всіх котиків своєї вулиці, бо майже всіх їх залишили сусіди, евакуюючись. У неї немає доходу, лише мізерна пенсія, на яку вона і забезпечує себе та підопічних. Вікторія намагається всіляко їй допомагати.

Під опікою Лідії Семенівни близько 20 котиків та кішок та декілька собак.

А поки ті організації, що наразі існують, намагаються своїми силами закривати потреби, що виникають у цивільних біля фронту. Як-от волонтери й волонтерки «Колективів Солідарності»: раз на 1-2 місяці у них відбуваються гуманітарні місії, частіше — це закриття базових та побутових потреб людей, інколи — це виключно допомога кормом.

Сергій та Валентина спочатку були вимушені виїхати з рідного села, але дуже переймалися за всіх тварин, що тут залишились, тож повернулись, як тільки видалась нагода. Допомоги від організацій вони не отримують, тож у хід йдуть звичайні людські продукти, бо окрім котів та собак, у них в господарстві є ще й свійські тварини.

Під опікою подружжя близько 15 котів та 5 собак. Запас корму, що їм надали «Колективи Солідарності», забезпечить безпроблемне харчування приблизно на півтора місяця, тож в планах організації знову навідатись в гості навесні.

«Щоразу, коли приїжджаєш в деокуповане містечко чи селище, напівзруйноване і все ще обстрілюване, бачиш бідолашних тварин в занехаяному стані та людей, моральний дух яких невідомо на чому тримається, серце відчутно щемить і стискається від болю. І думаєш, чому кузов машини такий маленький або чому вдалось так мало назбирати/закупити/привезти їжі?», — каже волонтерка «Колективів Солідарності» Ксенія Козенюк.

Яніна, зооволонтерка з Ізюма, лишалась у місті весь час, пережила окупацію, дочекалась приходу ЗСУ та ні на день не забувала про найменших — під її опікою зараз приблизно 20 котиків. Квартира Яніни постраждала від обстрілів, тож наразі вона мешкає у житлі військового та опікується його котиком — такий от обмін.

«З часом (занадто швидко, але наша психіка так влаштована) звикаєш до вигляду розбомблених будинків, тварин, що снують навколо у пошуках їжі, до людей, що дивляться на тебе очима, сповненими сподівань, і це стає просто роботою. Черговою поїздкою на прифронт, де маєш виконати заплановане, зібрати нові запити. І вже просто не звертаєш уваги на звуки вильотів чи прильотів», — розказує Ксенія.

Усі підопічні Яніни живуть разом із нею, усі доглянуті та стерилізовані. Окрім корму, у волонтерки є велика потреба в протипаразитарних обробках та наповнювачі, бо зазвичай акцент волонтерів першочергово йде на їжу і мало хто думає про спеціальні ліки.

Колежанка Яніни і сусідка, Валя також доглядає всіх вуличних котиків в окрузі. Їхня кількість коливається, когось вдається прилаштувати, а хтось так і живе просто неба.

«Складно уявити життя українців, що залучені в бойових діях чи волонтерській роботі, після війни. Зараз це те, що надає сенс життю, мотивує рухатись, робити все посильне і непосильне для задоволення гострих потреб. Звісно, після нашої перемоги у нас буде багато роботи з відновлення країни, вже зараз дуже очевидні сфери, які критично необхідно змінювати. Але війна стала саме тим фактором, що понівечив психіку майже кожного з нас і таке не проходить безслідно. Питання в тому, що ми як нація будемо з тим робити?», — підсумовує Ксенія.

Матеріал підготовлено ГО «Колективи Солідарності».
https://www.solidaritycollectives.org/
https://www.instagram.com/solidaritycollectives/
https://www.facebook.com/SolidarityCollectives

Підтримати можна в будь-який зручний спосіб за лінком: https://linktr.ee/SolidarytyCollectives

Інші ініціативи
https://www.instagram.com/hospitails/
https://www.instagram.com/animal.rescue.kharkiv/?img_index=1
https://www.instagram.com/unique.planet.ua/