Як правило, слідство щодо колаборантів розбивається на тому, чи це умисні дії — експравоохоронець

Як правило, слідство щодо колаборантів розбивається на тому, чи це умисні дії — експравоохоронець

Протягом восьми років війни в Україні основною причиною, чому досі непритягнуті до відповідальності більшість колаборантів та зрадників, є недоноскале законодавство. Таку думку під час дискусії «Колаборанти. Карати не можна пробачити», організовану Кризовим медіа-центром «Сіверський Донець», висловив колишній правоохоронець Олександр.

Громадське радіо публікує його монолог.


Свій невеликий спіч я б хотів розпочати з анекдоту з певним одеським присмаком. Чоловік приходить додому, а дружина йому і каже: «Ти знаєш, Моня, коли тебе не було, вони про тебе таке розповідали!». На що у відповідь Моня каже: «Знаєте, коли мене немає, вони мене можуть навіть бити!».

Це до чого… Кожна діяльність має передбачати якусь мету. Ми розуміємо, що більшість із тих, кого ми називаємо колаборантами, вони ніколи сюди не приїдуть. Ми їх, швидше за все, не дістанемо.

Недосконале законодавство

І ось тут потрібно для себе розуміти: це — самомета? Тому що зараз є багато кримінальних справ, далі буде багато підозр. Це було показово, умовно, з 2014-го по 2020-й роки. Якщо ж дивитися правді в обличчя, до 90% цих підозр і вироків — заочні.

А колаборантам, які перебувають на тій (окупованій — ред.) території, живуть приспівуючи, їм ані холодно, ані жарко від підозр, від судових вироків чи перслідування.

І ось це основний момент: чого ми хочемо?

А хочемо ми досягти, у якомусь сенсі, саме профілактичної мети — щоб це більше не повторилося. Тому що повторення, яке відбулося у 2022 році з колаборантами Херсонщини, Запоріжжя, — наслідок того, що колаборанти із 2014-го по 2022-й не були покарані. З різних причин. Насамперед через недосконале законодавство.

Зараз трохи простіше: ми маємо чітке визначення, хто такий агресор, маємо мобілізацію і тому простіше документувати. Стаття 109, 110, 111, 258. Що вони передбачають? У багатьох випадках — умисні дії. На практиці умисність ну дуже складно довести. Як правило, це якийсь матеріал, що підтверджує самостійне зізнання або матеріали свідка, який скаже: «Так, він казав нам, що він ідейно, умисно (пішов на колаборацію — ред.)».


Читайте також: СБУ затримала агента РФ, який «полював» за позиціями українських «HIMARS»


Тому, як правило, розбивається (слідство — ред.) на доказах, що це — умисні дії. У нас же презумпція невинуватості. Людина каже: «Мене змусили. Прийшли автоматники і сказали, що треба написати антиукраїнську (промову, матеріал — ред.) у «Херсонський вісник». Наприклад. Ми можемо це довести чи ні? У нас немає машини часу, щоб туди повернутися і подивитися.

Інша стаття «Заклики до повалення конституційного ладу». Що таке заклики? Це певні публічні виступи, які поширюються на невизначене коло осіб. Приходить адвокат і каже: «У YouTube є відео. Було зібрання мерів у 2014 році з Болотовим (Валерій Болотов — нині мертвий ватажок бойовиків «ЛНР» — ред.). А скільки їх там сидить? 22. А яке ж це невизначене коло осіб? 22 особи. Тож, це не заклики, а підбурювання». Є стаття «Підбурювання до повалення конституційного ладу?». Немає. До побачення».

Далі — чому ловлять дописувачів соцмережі «Однокласники»? Тому що вони на цій території (підконтрольній Україні — ред.) і це більш-менш легше документувати. Як ти будеш документувати діяльність начальника якогось відділу внутрішньої політики Луганської міськради (окупаційної — ред.)? Якщо раніше було якесь пересування через КПВВ, можна було знайти якихось свідків. Зараз яких ти свідків знайдеш? Ніхто нікого не випускає. І раніше це було дуже складно, тому що так званих держслужбовців «Л/ДНР», їх не випускали.

Далі — державна зрада, шпигунство. Зараз простіше. Там має бути іноземна сторона. Так, зараз є військова агресія Росії, але Льоня Пасічник (Леонід Пасічник, ватажок угруповання «ЛНР» — ред.) — громадянин України і решта — громадяни України. Їм оголошені підозри і вони оголошені у розшук, як громадяни України. Ось і все — з юридичної точки зору, все завалилося. Яка іноземна сторона? Він же громадяни України. Або ж треба визнати, що він не громадянин України. Тоді все, що збиралося десять років — «динсь!» і — у смітник.

Ми стоїмо перед вибором «право або воля»

На моє суб’єктивне бачення, у всіх цих умовах суто правовими, юридичними інструментами ми не можемо боротися із цією ситуацією. Не все можна передбачити. На кожний випадок треба дивитися окремо. Але ви можете бачити, яким масовим явищем наразі є колабораціонізм на окупованих територіях. Якщо навіть не брати до уваги вчителів, медиків, а брати представників «органів державної влади, місцевого самоврядування» — це тисячі людей. Не вистачить правоохоронців, щоби дійти до кожної людини. На практиці це нереально.

Я згоден із тим, що механізм має бути трохи інший. І це механізм, який має містити люстраційні принципи, коли людина, можливо, не засуджена, не перейшла у зону кримінальної відповідальності, але якимось чином себе скомпроментувала (поглядами, співпрацею), вона не повинна обіймати якісь посади. Тобто, це класична люстрація, яка була у країнах Балтії. Вони пропонували усіх причетних до Компартії, обмежувати у правах, усувати з посад. Але, я думаю, треба піти далі. Це дуже порушує права людини, але наразі ми стоїмо перед вибором «право або воля». Так ось, якщо волі не буде, то право, у даній ситуації, нам не допоможе.

Яскравий приклад. Вісім років казали, що у нас Зінаїда Надьон — герой України, яка була «міністеркою сільського господарства «ЛНР», Родіон Мірошник — заслужений-перезаслужений журналіст України (був радником ватажка «ЛНР», а нині «посол «ЛНР» в РФ» — ред.). Неодноразово писалися подання, щоби їх позбавити цих звань, нагород. Але, ні — немає механізму.


Читайте також: СБУ затримала агента росіянина, який коригував удари по Харківській ОВА


Абсолютно протизаконно, без механізму, але з вольовим зусиллям президент нещодавно підписав указ, яким низку таких посадовців, заслужених, героїв, які перейшли на бік «Л/ДНР» позбавили (звань, нагород — ред.). Виникає питання: То все-таки можна, так?

Скажу більше, — більшість «урядовців ЛНР», які пенсійного віку, до певного часу отримували пенсії в Україні. Тому що це захищена стаття. Вони платили у Пенсійний фонд. Як вийшли із ситуації? Здається, у 2016-му чи 2017 році правоохоронці доводили, що людина не перереєструвалась, як переселенець, не перетинала КПВВ чи кордон, і ось на цій підставі ці пенсії не скасовувалися навіть, а «заморожувалися».

Тож, зараз потрібно розробляти детальну програму люстрації, яка може обмежувати у правах не тільки самих колаборантів, а й членів їхніх родин. Бо, я знаю, багато членів сімей «посадовців «ЛНР» нормально проживають у Києві або за кордоном. Такою ж має бути практика щодо громадянства, паспортизації, бо, наскільки мені відомо, вони виїздять за кордон за українським закордонним паспортом, бо у «ЛНР» їх нема.


При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту


Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Останнi новини