Начальник поліції Слов’янська Дмитро Ногін. Червень 2022. Фото: Вікторія Рощина/Громадське радіо
За декілька десятків кілометрів від Слов’янська — окупований росією Лиман. Із іншого боку — дорога на Бахмут, який також атакують росіяни. Слов’янськ для них має певне сакральне значення, адже саме тут починались сепаратистські мітинги в 2014. Наразі місто перебуває під регулярними обстрілами. Військові не виключають бої, а тому усіх мешканців закликають до тимчасової евакуації.
Про те, як працює поліція міста, які основні функції виконує і чи готова до забезпечення тилу ЗСУ — в інтерв’ю із начальником місцевого управління Дмитром Ногіним.
Читайте також: «У 2014 році все тут починалося» — репортаж зі Слов’янська
— Безпекова ситуація наразі не найкраща, оскільки почастішали обстріли. Страждають здебільшого Донецьке, Райгородок, Семенівка, район Черевківка.
— Вони знаходяться на горі, мають стратегічне значення і, можливо, противник не має повної, точної інформації, а тому навмання використовує свою зброю. Тому що думає, що в цих місцях можуть розташовуватися або наші військові, або артилерія. Але при цьому страждають цивільні особи та об’єкти інфраструктури.
Прилітають ракети «Іскандер», прилітають артилерійські боєприпаси 152 калібру, працює реактивна артилерія.
— Основна функція — охорона громадського порядку, перевірка дотримання особами воєнного стану та комендантської години. Перевірка документів, робота на блокпостах. ГШРи та зведені загони, які відпрацьовують інформацію про підозрілих осіб, як можуть бути причетні до НЗФ чи ДРГ.
— Кадрів у нас достатньо. У нас у місті наразі працюють поліцейські-чоловіки, а жінки були переведені у більш безпечні регіони та працюють дистанційно.
— Ми не просто радимо. Якби це було можливо — ми б наполягали. Чим менше тут буде знаходитися містян, тим легше буде працювати військовим та поліцейським. Тому що цивільні громадяни — це зайва небезпека.
От, наприклад, із території окупованого Лиману люди зараз досі намагаються виїхати і часто це завершується пораненнями. І ми вже потім їм надаємо допомогу тут. Люди просто сидять до останнього, чекають чогось, а коли вже «прилітає» у їхній будинок, вони отримують поранення, тоді вони просять їх негайно евакуювати. Але на той час може не бути фізичної можливості провести цю евакуацію.
Читайте також: Не чіпляйтеся за хату до останнього, рятуйте життя: три історії евакуації з Київщини
— Ми ж уже давно тут. Виходило спочатку з Донецька, з Маріуполя… Це наша країна, наші люди. Ну і для наших військових ми забезпечуємо тил, як третя лінія оборони. Наша основна задача зробити так, щоб їм ніхто в спину ніж не встромив. Дати їм максимальну можливість гідно зустріти ворога і дати відсіч.
— Ні, паніки немає. Кожен на своєму місці і кожен знає як і коли діяти. Будемо сподіватися, що до нас дійде необхідна кількість західної, європейської допомоги і ми вже зможемо не лише оборонятися, а й звільнити ті території, які на даний час тимчасово окуповані. Хотілося б.
— У нас серед співробітників зрадників та колаборантів немає і сподіваюсь, що так і буде. Але такі факти мають місце і співробітники СБУ виявляють їх серед мешканців міста. У нас, на щастя, не було.
— Так, чимало тих, хто не поділяють напрямок держави, мають свою «позицію». Але сподіваюсь, що вони не будуть її активно проявляти, оскільки це порушення закону. Якщо вона у них є, то нехай їдуть любити свою росію до росії…
Читайте також: «Не знаєш, чи буде завтра»: як живе Бахмут, що стримує наступ окупантів на Слов’янськ
— Слов’янськ для них це «колиска сепаратизму», звідси все починалось у 2014 році. Можливо, саме тому він має для них якесь сакральне значення. Для мене це таке ж місто як і Волноваха, Маріуполь, Курахове… Українське місто має бути вільним, а росія має повернутися до себе і спочатку розібратися там із собою, а не нав’язувати нам «русский мир».
Нас не треба навчати як батьківщину любити, ми самі знаємо.
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS