Об'єднання Мінприроди та Міненерго: хто від цього програє

Міністерства екології та природних ресурсів більше немає як окремого відомства. Його об’єднали з Міненергетики та вугільної промисловості. Очільником нового Міністерства енергетики та захисту довкілля став Олексій Оржель — експерт з енергетики та колега по Офісу ефективного регулювання новопризначеного прем’єра Олексія Гончарука. Про об’єднання двох міністерств в одне відомство стало відомо у день першого засідання Верховної Ради — 29 серпня. Уночі нардепи голосували за склад уряду одним списком. Саме в цьому списку було подане об’єднане міністерство.

Міністерство охорони навколишнього середовища існувало в Україні з 1991 року, у 2010-му його перейменували у Міністерство екології та природних ресурсів, а відтепер ліквідували як окрему структуру і об’єднали з Міністерством енергетики, або, можливо, Міненерго приєднали до Мінприроди.

За перші кілька днів після об’єднання у Фейсбуку реакції експертів розділились від абсолютно негативних, до абсолютно позитивних. Одні користувачі вважають, що через об’єднання зовсім занедбають довкілля, інші, що тепер можна забути про корупційні схеми у Мінприроди.

Екологічні організації вже висловились проти такого поєднання, адже в ньому прихований конфлікт інституцій: одного міністерства, яке відповідає за економічне зростання і видобуток копалин, та іншого, яке покликане захищати природні надра.

Як голосували нардепи за це об’єднання?

29 серпня одразу після того, як новообрані нардепи проголосували за новий уряд, ведуча програми ECO SAPIENS Аліна Бєлобра розпитала їх, чому вони голосували за об’єднане міністерство. Відповіді виявилися різними, проте ілюстрували одне: чим займатиметься міністерство, кілька позафракційних нардепів не знають, документів та пояснень щодо причин об’єднання міністерств не отримали, проте за уряд проголосували.
Нардеп від партії Слуга народу Сергій Головко з Чернігівщини в коментарі Громадському радіо розказав: переконаний, що об’єднання на краще, проте деталей не знає.

Реакція громадських організацій, які займаються екологією

Екологічні громадські організації 350.org, Єдина Планета, Екологія-Право-Людина заявляють, не можна просто так об’єднувати два міністерства в одне, тим більше, коли профільним міністром є експерт з енергетики, оскільки наслідки можуть бути незворотними. Міненергетики займається розвитком галузі, яка наразі є одним з найбільших забрудників повітря, а Мінприроди має охороняти стан довкілля. Світлана Романко, виконавча директорка 350.org в регіоні країн Східної Європи, Кавказу та Центральної Азії зазначає: вони виступають проти об’єднання Міненерго з Мінприроди:

«Міністерство екології і природних ресурсів формувало екологічну політику, включаючи і забезпечення екологічної безпеки. Це надзвичайно об’ємні і широкі питання, якими більше ніхто ніколи не займався в нашій державі. Цей крок (об’єднання міністерств — прим. ред.) можна оцінити дуже негативно.

Крім того, я хочу нагадати, що загалом Міністерство екології і природних ресурсів було надзвичайно ефективним у своїй діяльності, враховуючи те, що у 2011 році воно фактично залишилося без рук на місцях, оскільки профільні управління міністерства, які виконували функції на місцях, були забрані від міністерства відповідним законодавством і переведені у вертикаль державної виконавчої влади і в розпорядження місцевих державних адміністрацій. Це вкрай негативне явище. В таких умовах ліквідувати ще й саме міністерство екології, віддавши перевагу енергетиці, це хибний крок».

Офіційні заяви з боку уряду

Очільник новоствореного міністерства енергетики та захисту довкілля Олексій Оржель на своїй першій прес-конференції у понеділок заявив, екологія лишається пріоритетом, як і енергоефективність.

Міністерства об’єднали, аби була одна єдина установа, яка займатиметься усіма природними ресурсами, заявив прем’єр-міністр Олексій Гончарук:

«Є дуже практичні речі. Міністерство енергетики великою мірою відповідало за видобування вугілля. Вугілля — це природний ресурс. Міністерство екології і природних ресурсів відповідало за Держгеонадра, фактично за надра. У кого має бути вугілля, в Міненерго чи Держгеонадрах, незрозуміло, в той час, як Держгеонадра, тобто фактично Міністерство екології та природних ресурсів відповідало за нафту і газ. В чому тут логіка? Робота з природними ресурсами — це те, що було розділено між двома міністерствами. У світі є концепція сталого розвитку, яка передбачає, що держава повинна стимулювати розвиток таким чином, щоб він був сталий і мінімально шкодив довкіллю. З цієї точки зору об’єднання цих двох міністерств видається мені особисто правильною, вдалою ідеєю».

У громадській організації 350.org вважають, якби пріоритетом була екологія, і де-юре, і де-факто, тоді це були б позитивні зміни, пояснює виконавча директорка 350.org Світлана Романко:

«Є такі міністерства, але вони у різних варіантах називаються міністерствами енергії та довкілля. Під енергією мається на увазі не енергопостачання, не промислова енергетика, а стала і відновлювана енергетика передусім. Тоді створення такого міністерства є позитивним кроком. У всіх інших випадках, на жаль, не можемо погодитися як екологічна спільнота з таким інституційним кроком. Ми вважаємо, що як мінімум повинні були проводитися консультації з активною громадськістю і самим Міністерством екології. Цей процес мав би бути більш прозорим, більш організованим і, мабуть, не таким швидким».

Прем’єр говорить: це Міненерго приєднали до Мінприроди, а не навпаки. Третього вересня уряд ухвалив постанову № 829. В ній Міністерство екології та природних ресурсів перейменували на Міністерство енергетики та захисту довкілля, а Міненергетики та вугільної промисловості приєднали до новоствореного відомства. Йому ж підпорядкують Держлісагентство і Держкомземлю. Мета уряду — створити єдиний кадастр всіх природних ресурсів, проте, якщо в уряді побачать, що підхід об’єднання не надто ефективний, обіцяють провести роботу над помилками, говорить прем’єр.

Чи вдасться врегулювати конфлікт?

Народний депутат Верховної ради VIII скликання, фахівець з відновлюваних джерел енергії, кандидат наук Олексій Рябчин говорить, аби розібратись, на краще чи на гірше піде об’єднання, потрібно почекати установчих документів:

«Є велика кількість конфліктів, але при вдалому регулюванні, при вдалій постановці цілей їх можна вирішити. Давайте від заяв перейдемо до огляду документів. Нам обіцяли, що програма уряду скоро буде презентована. Знаючи пана Оржеля особисто, можу сказати, що це людина, яка знається якраз на сталому аспекті енергетики, тому поки немає сенсу не вірити у щирість його намірів, але подивимося, як це буде реалізовано».

За даними громадської організації Екологія-Право-Людина, із 28 країн ЄС 12 мають окреме міністерство для довкілля. Це Болгарія, Естонія, Італія, Литва, Німеччина, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Фінляндія, Чехія, Швеція.

Ще 11 країн мають міністерство довкілля, поєднане зі сталим розвитком, зміною клімату, енергетикою, сільським господарством, тощо, але пріоритетом все одно залишається довкілля. Таке поєднання було зроблено з метою екологізувати інші галузі. Тому довкіллєва складова є наскрізною та пріоритетною. Це Австрія, Бельгія, Велика Британія, Данія, Іспанія, Кіпр, Латвія, Нідерланди, Португалія та інші.

У 7 країнах енергетика поєднується з довкіллям, однак переважно енергетика додається до повноважень відомств захисту довкілля. При цьому екологічні повноваження не скорочуються, а навпаки розширюються. Також часто економічний блок у сфері енергетики передають у відання міністерств економіки, а те, що стосується клімату, скорочення викидів, альтернативних джерел, долучають до довкіллєвих відомств.

У 2007 році лідери ЄС схвалили комплексний підхід до кліматичної та енергетичної політики, спрямований на боротьбу зі зміною клімату та підвищення енергетичної безпеки.

Більше про те, як перетинаються політика та геополітика з екологією, слухайте за посиланням.