10.08.2022 17:54

Пачку вермішелі ділили на 15 частин, їли торішні горіхи: 75-річний житель Авдіївки про життя під обстрілами

Автор

Пачку вермішелі ділили на 15 частин, їли торішні горіхи: 75-річний житель Авдіївки про життя під обстрілами

Фото: Лілія Кочерга

Прослухати

--:--

Взяв із собою найдорожче — німецьку вівчарку Геру. У Кропивницький евакуаційним потягом 2 серпня приїхав 75-річний Аркадій Сніткін з Авдіївки. Каже: міг би стерпіти обстріли та голод, але мусив рятувати чотирилапого.

Аркадій Сніткін має другу групу інвалідності. Торік внаслідок ускладнень ревматизму йому ампутували ногу. Обстріли й бомбардування вони із собакою пересиджували у кімнаті — далі від вікон. До підвалу пенсіонер на візку спуститися не міг.

«Вони (обстріли — ред.) не припинялися. Весь час, що ми там були, були обстріли. От останнім часом нам пощастило — вишні дозріли. Ось, поїду вишні збирати, а ракети, міни літають справа наліво, зліва направо. Систематично — кожного дня», — говорить чоловік.

Окрім атак росіян, Адкадій і Гера потерпали від голоду. Раніше хворому батькові привозив продукти син. Від початку бойових дій, чоловік сказав йому не приїжджати — боявся за його життя. Залишки продуктів ділили із собакою по-братерськи.

Читайте також: «Це зовсім інша війна, ніж у 2014»: фоторепортаж з Авдіївки

«Ще коли пачка вермішелі швидкого приготування була, ми її ділили, мабуть, на 15 частин. Отак дрібку візьмеш і кинеш. Десерт такий у нас був — горіхи були торішні, великий пакет. Нас врятували ці горіхи. Ще сушка була, теж висіла роками. Вона не зіпсована, вона нормальна. Було ще варення у підвалі», — згадує Аркадій.

У Кропивницькому друзів прихистили у будинку для безхатченків. Там їм виділили окрему кімнату з виходом на подвір’я і пандусом. Переселенці тут житимуть, поки буде така потреба, обіцяє директор Кропивницького міського центру для бездомних осіб Олександр Желізняк. Обох друзів забезпечили їжею та речами першої потреби.

«Він досить тривалий час перебував у тих жахливих умовах. У нього не було ні газу, ні води. Тобто, готував їжу на вогнищі. Але вже умови стали такими, що взагалі неможливо було там бути. Тому він зібрав з усіх речей тільки свого улюбленця – собаку. З ним поїхав, а всі речі залишив на місці», — розповідає Олександр Желізняк.