facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Полон. Історія «Мами Тані»

1x
Прослухати
--:--
--:--

Про Тетяну Вишняк та її полоненого сина Громадське радіо писало понад рік тому. З того часу минув десяток заходів на підтримку захисників Маріуполя. В архівах редакції є світлини Тетяни, здається, з кожної акції. А наше з нею листування виглядає як щотижневий фотоархів — я відбираю знімки, на яких вона фігурує, і щоразу надсилаю жінці. Більше, ніж через рік ми поговорили з нею знову. І це — її історія.

Тетяна Вишняк на одній з акцій (з червоним серцем)/Фото: Олександра Єфименко, Громадське радіо

Син Тетяни, Артем, потрапив у полон із заводу «Азовсталь». У тоді ще полк «Азов» (зараз бригада спеціального призначення — ред.) хотів давно і потрапив туди у 2019 році, коли Артему виповнилося 19. А свій 22-ий день народження зустрічав у російському полоні, як і 23-тій теж.

«Я його бачила останній раз 6-го грудня 2021 року, чула його голос 9-го травня 2022 року, а останнє повідомлення отримала від нього 17 травня 2022 року. Він написав, що в нього все добре, але довго не буде зв’язку. Про те, що любить нас і пишається своїми батьками», — пані Тетяна швидко називає всі дати й по пам’яті дослівно цитує повідомлення від сина. Це її 13-та щотижнева акція, на яку вона виходить. Часто з різними плакатами. Цього разу на картоні написано: «Вже третя весна без тебе, синку».

Плакат Тетяни/Фото: Олександра Єфименко, Громадське радіо

До полону сина, пригадує вона, ніколи не давала інтерв’ю і не брала участі в масових заходах.

«Це просто все не моє. До полону сина я не працювала, в нас було щось типу мініпритулку, купа підібраних безхатніх тварин. Я піклувалася про них, ми тільки купили будинок за рік до повномасштабного вторгнення. Я опікувалася домом, квітами, городом: посадити малину, полуницю, якісь грядки. На вихідних — кіно і театр. У мене було тихе спокійне життя. Все полетіло «під три чорти» з початком повномасштабного вторгнення: мій чоловік і брат стали військовими, син потрапив у полон, а я не вилажу з акцій і зустрічей. Тому що, коли ти опиняєшся вдома, сам на сам зі своїми думками… Ти ніби постійно намагаєшся «зазирнути» в камеру до свого сина. Дивишся інтерв’ю звільнених військових і уявляєш собі, як там йому стільки часу», — говорить Тетяна і додає, що найгірше — розуміння, що немає способу допомогти своїй дитині.

Тетяна на акції/Фото: Олександра Єфименко, Громадське радіо

«Живий кордон»

Асоціація родин захисників «Азовсталі» сформувалася наприкінці травня 2022 року.

«Вони постійно з нами на зв’язку, постійно. Бокс, скалодроми, вони відволікають нас усіма можливими способами, щоб ми тільки не провалювалися в цю емоційну темряву, не лишалися сам на сам», — розповідає жінка.


Слухайте також: Полон. «Дізналися про вирок з інтернету». Історія Олександри і Світлани


Акції на підтримку українських військовополонених набули періодичного характеру після однієї з фотосесій. Тоді, для інформаційної підтримки теми полонених, деякі родичі захисників взяли участь у фотосесії від фотографа Сергія Макарова. Вони вийшли з плакатами до КМДА в Києві й, для кадру, їм потрібно було пройти пішохідним переходом:

«У якийсь момент ми помітили, що люди в автівках, які стояли на світлофорі, почали читати наші плакати, з якими ми фотографувалися. Так з’явилася ідея повторити «живий ланцюг» 1990 року. Його пізніше назвали «живим кордоном», як символ шляху повернення наших хлопців назад додому. А потім ми вирішили, що такі заходи мають бути періодичними».

Пані Тетяна уточнює, що скасували акцію тільки один раз: коли російські медіа стверджували, що начебто українські військові «збили літак з військовополоненими на борту».

Учасники акції переходять через дорогу в Києві/Фото: Олександра Єфименко, Громадське радіо

Тетяну Вишняк все частіше називають «Мама Таня», останнім часом вона стала підписувати себе так у соціальних мережах:

«Я спочатку не дуже позитивно це прийняла. Мене так почала називати сестра побратима Артема. Я така думаю: «В сенсі? Я мама тільки для своєї дитини». Потім почали так звертатися дівчата з Асоціації. Але коли почали так казати мені наші хлопці, що повертаються з полону. Ну мама, значить мама. Так і прижилося».

Жінка говорить про власну мотивацію виходити на подібні акції так:

«Я була, м’яко кажучи, шокована, коли побачила соцопитування з Хрещатику, де люди не в курсі, що таке «Азовсталь» (мова йде про це відео — ред.). Ми сидимо, вигадуємо, щоб ще таке зробити, щоб привернути увагу до цієї теми, а тут свої ж не в курсі, що відбувається. Для мене, важливо, донести до українців цю інформацію, в першу чергу і їм про це нагадати».

Про місцеперебування Артема родина не знає вже 10 місяців.


Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Поділитися

Може бути цікаво

Яка ситуація на внутрішньому та світовому агроринку

Яка ситуація на внутрішньому та світовому агроринку

26 хв тому
Як працюватимуть нові графіки відключень світла

Як працюватимуть нові графіки відключень світла

1 год тому
Миротворці для України: що чекати від зустрічі в Брюсселі

Миротворці для України: що чекати від зустрічі в Брюсселі

1 год тому
У Львові рідним загиблих передали Вифлеємський вогонь (фоторепортаж)

У Львові рідним загиблих передали Вифлеємський вогонь (фоторепортаж)

2 год тому