Олександра Єфименко
На одній з акцій родичів військовополонених я зустріла маленьку дівчинку в жовтій куртці, вона стояла на виході з підземного переходу з плакатом: «Я ніколи не обійму татуся. Його вбили в полоні». Поруч з нею була жінка, загорнута в прапор Азову. Це була чергова акція на підтримку українських військових, що боронили Маріуполь і потрапили в російський полон. Через тиждень я зустріла їх знову, теж на акції, тільки вже в іншій частині Києва — в натовпі здалеку було видно жовту курточку і знайомий плакат. Її звуть Соломія, їй 4 роки, на акції вона приходить з мамою Юлією. І це їхня історія.
Чоловік Юлії — Богдан Гришкевич із позивним «Космос» був санітаром відділення збору та евакуації поранених у бригаді спеціального призначення «Азов» (раніше полк — ред.).
«Вони вийшли в так званий «почесний полон». Але теракт в Оленівці, який росіяни влаштували в ніч на 29 липня 2022 року, показав, що полон не був опцією збереження життя. Мій чоловік там загинув». 17 травня 2022 року Богдан відправив останнє повідомлення Юлії, вона цитує його по пам’яті: «Усе, я пішов. Люблю, обіймаю, цілую. До зустрічі!». Космос воював з 2014 року, спочатку в батальйоні «Свята Марія», а згодом перевівся в «Азов». Йому було важко адаптуватися до мирного життя до повномасштабного вторгнення, тому в 2020 році, після двох років поза службою, він повернувся в українську армію. Брав участь у Широкінській операції в 2015 році.
Він попередив, що триматиме зв’язок за можливості через батька і сказав, що побачаться за півроку. На момент теракту в Оленівці, Юлія перебувала за кордоном у Нідерландах.
«Я прокинулася 29-го і побачила маму в сльозах. Вона спитала, чи читала я новини, я почала читати і сказала, що це «вкид». Як у цивілізованому світі може таке статися, що військовополонених стратили в полоні».
Вночі побратим чоловіка скинув Юлії списки вбитих в Оленівці і вона знайшла його прізвище там під номером 36. У списку травмованих був чоловік зі схожими анкетними даними, і в Юлії з’явилася надія, що він все ж таки живий.
У жовтні 2022 року тіла загиблих повернули. Тоді всіх родичів ймовірно загиблих попросили здати ДНК-матеріал для підтвердження або спростування співпадінь.
«У мого Богдана було багато татуювань на руках і ногах, побратими його швидко винесли, як мені розповіли він не сильно обгорів», — говорить Юлія і додає, що батько опізнав сина по татуюваннях і вони кремували його.
Але могили Богдана Гришкевича немає досі:
«Я вважала, що в нашій державі за 10 років війни мали побудувати якесь військове кладовище, але його досі немає. Тому урна з прахом зберігається в патронатній службі «Янголи Азову» до моменту побудови меморіального кладовища».
Доньці Соломії про смерть батька Юлія розповіла одразу, а на те, щоб написати плакат на акцію, спитала дозволу в доньки:
«Її фрази були, спершу вона запитувала, чому тато загинув. Вона була на кремації і попрощалася, але не до кінця. Я не знаю, що в цьому віці діти можуть розуміти про смерть, але перед сном вона часто каже мені про те, що хоче його обійняти. Я пояснюю, що такого не станеться, а вона відповідає, що розуміє і знає про це, але все одно хоче», — каже Юлія про доньку.
Богдану Гришкевичу було 29 років, коли він потрапив у російський полон. Юлія продовжує виходити на акції і бере з собою доньку:
«Там ще дуже багато наших, за них і варто тут бути», — пояснює жінка.
У ніч на 29 липня на території колишньої виправної колонії в окупованому селищі Оленівка на Донеччині внаслідок вибуху була зруйнована будівля, де росіяни утримували виведених з «Азовсталі» військовополонених.
Росія повідомила про загибель понад 50 українських захисників. За даними Управління інформаційної політики Офісу генерального прокурора України, вибух був спричинений застосуванням реактивного термобаричного гранатомета. За останньою інформацією відомства, з 59 повернутих тіл загиблих людей ідентифікували 52, ще по сімох тривають медичні експертизи.
Читайте також:
- Полон. «Син думає, що тато — це фотографія» — історія Аліси
- Полон. «Моє серце розбивалося рівно п’ятдесят разів» — історія Ольги
- Полон. «Я чекала його зі строкової служби, а тепер чекаю з полону»
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
