Демидів/Фото: Олександра Єфименко/Громадське радіо
«Зимою нам гаплик» — так називається один із матеріалів про селище Демидів від BBC News, який журналісти зробили у липні минулого року. Ми приїхали до Демидова зимою під час мінусових температур, щоб з’ясувати, чи змінилась ситуація тамтешніх жителів. Під час бойових дій у лютому минулого року греблю, яка розділяє річку Ірпінь і Київське море підірвали для ускладнення наступу російській армії.
Вода підтопила навколишні села. Найбільше постраждав Демидів, частина селища знаходиться впритул до річки. Щонайменше чотири вулиці: Поштова, Садова, Ірпінська і Богдана Хмельницького — затоплені досі.
«А ви дарма сюди прийшли, тут вам точно ніхто не допоможе», — зустрічає нас на порозі Демидівської селищної ради кремезний чоловік і йде, не представившись.
З’ясувалося, це — один з жителів підтопленого будинку у Демидові. Працівниця селищної ради пояснює, питання з приводу відкачування води потрібно адресувати керівництву Димерської селищної ради, вона — також одна з постраждалих від підтоплень.
Вулиці, затоплені водою на околицях селища, виглядають, як суцільний лід. З дороги тут краще не з’їжджати на узбіччя і не сходити — матимеш реальну можливість провалитися під лід у чиємусь городі.
Тетяна Самойленко живе в одному з кутових будинків біля річки. Перед її будинком — огороджувальна стрічка, що попереджає: заходити за неї небезпечно. Пані Тетяна живе сама, а точніше, з десятьма собаками, двома коровами, шістьма котами й курками.
Читайте також: Намагаємося першочергово допомогти тим, від кого залежить існування міста — волонтер про Бахмут
Вона розповідає: дамбу підірвали 26 лютого 2022 року. Тоді вона почула вибухи достатньо близько, а світло зникло вперше:
«Потім ми побачили, що підіймається рівень води. Вона була все вище і вище. Ми поки нічого не розуміли, але вже потім стало зрозуміло, що нас затопить. Тут вже були росіяни, росіяни і вода. Мені телефонували сусіди, які виїхали, щоб я з худобою перебиралася тимчасово жити до них. Але я залишалася вдома, тому що у мене собаки, корови».
Поки ми говоримо з господаркою будинку, під ногами крутяться собаки, а найменше, білосніжне цуценя нишком краде свіже яйце з курятника:
«Ну, ти подивися на неї! Вона яйце вже стягнула», — посміхається Тетяна.
Власниця затопленого будинку показує на фундаменті споруди рівень води у її дворі, який був ще декілька місяців тому. Розповідає, що кури плавали у дворі, а під час обстрілів вона не могла використовувати льох у дворі як укриття — він був заповнений водою, але вдалося вчасно врятувати звідти картоплю.
Жінка відкриває двері у льох і зараз вода знаходиться на рівні другої сходинки зверху. Пригадує перші вибухи:
«Корови кричали, травмували самі себе. Я відкриваю загін, а вони всі у крові. А потім вони навіть не реагували на вибухи, тут над головами літає, я присідаю, а вони їдять собі».
Російські військові під час окупації Київщини стояли впритул до її городу добу, одразу за парканом. Одного разу, коли розверталися, зруйнували Самойленко БТРом паркан.
«Але полагодили, тут брехати не буду. Мені потрібно було взяти сіна для корів, а вони ж тут стоять біля хати, страшно. Я їм кричу: «Можна сіна взяти для корови, ви не вб’єте мене?» Вони дозволили. Але я їх от тільки добу і бачила. Надовго вони тут не затрималися — вода нас врятувала», — говорить Тетяна.
Вулиця пані Тетяни знаходиться під кутом, щовесни вода з опадів стікає по вулиці в річку. Власниця будинку говорить, якби воду відкачали хоча б частково — було б набагато простіше. Принаймні, з льоху вода пішла б. Жінка розмірковує: коли розстане лід і почнуться дощі, рівень може піднятися ще вище. Її город налічує 32 сотки землі. За рік у городі Тетяни Самойленко пропали фруктові дерева: груша, яблуні, вишні різних сортів, горіх. Понад усе шкодує за яблунею, яку висаджував дід пані Тетяни. І за ліщиною, яку посадила мати жінки й сказала, що це дерево — оберіг.
Усім постраждалим будинкам адміністрація виокремила фінансову допомогу — двадцять тисяч гривень. На десять Самойленко закупила дрова на зиму, ще на десять — корм для худоби. Говорить, навесні обіцяють ще фінансову допомогу, в залежності від рівня руйнувань. За словами жінки, якщо весною ситуація з підтопленнями не вирішиться, їй доведеться продати корів, яких раніше вона годувала з власного городу, з нього ж і харчувалася сама:
«Нам просто дуже хочеться, щоб нас нарешті врятували», — каже вона наостанок.
Голова Димерської селищної ради запевнив, що «зниження рівню води в селі Демидів здійснюється на регулярній основі».
Таку відповідь він надав на запит редакції Громадського радіо з приводу підриву дамби у селі Козаровичі на початку повномасштабної війни в Україні у лютому 2022 року, що спричинило підтоплення декількох селищ, зокрема і села Демидів. У Димерській селищній раді зазначили, що відкачування води відбувається за допомогою помп, придбаних за рахунок Димерської селищної ради.
«Роботи з відкачування здійснюються на постійній основі, починаючи з квітня 2022 року. Повне зниження рівню води наразі неможливе з метою вжиття оборонних заходів регіону. 120 домогосподарств, які були підтоплені, отримали допомогу у розмірі 20 000 грн», — йдеться у відповіді на запит.
Своєю чергою, місцеві мешканці селища запевняють, що роботи із зниження рівня води у їхньому селищі не велися з літа 2022 року.
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS