Розбиті на шматки хати та вціліла церква — військовий про звільнену Кліщіївку

17 вересня українські бійці повідомили про успішну деокупацію Кліщіївки. Це село Донецької області приблизно за шість кілометрів від Бахмута. До повномасштабного вторгнення там жили понад 400 цивільних. Торік у листопаді за це село почалися важкі бої, а люди виїхали до тилових регіонів України. Сьогодні їм нема куди повертатися, розповідає штурмовик полку «Цунамі» окремої штурмової бригади Нацполіції «Лють» — Юрій:

«Там такі руїни, там навіть від підмурків нічого не залишилося. Ми, наприклад, коли заходили на захист однієї точки, тримали позиції три дні і чотири ночі. Стояла хата повністю. А вже виходили звідти, то вже хати не було — її рознесло. По нам вівся вогонь і вони ту хату рознесли на шматки. Там неможливо жити. Будівельне сміття скрізь. Від двоповерхових будинків лишилися максимум підмурки. Від триповерхових (школа — ред.) від одного поверху пару кімнат залишилися і ті — руїни. Єдине, що вціліло — церква. Там півтора метра стіна. Я читав про неї, вона тисяча вісімсот якогось там року і це одна будівля, яка вціліла більш-менш».

Слухайте також: «Навіть якщо один військовий загинув, звільнення села мало високу ціну» — репортаж про звільнення Кліщіївки

З Юрієм та його побратимами ми зустрілися на одному з полігонів Донеччини. Тут штурмовики вдосконалюють навички стрільби та готуються до нових операцій з деокупації українських земель, каже штурмовик Дмитро:

«Відточуємо навички стрільби з положення лежачи, сидячи і стоячи. Різні команди. Я думаю, що ми сьогодні будемо ще відпрацьовувати переміщення в різних ситуаціях. Можливо, ще штурми посадок, окопів».

Дмитро у 2014 та 2015 році був військовим капеланом в АТО. Потім повернувся до мирного життя і не планував знову вирушати на війну. Але змінив своє рішення після того, як стали відомі звірства росіян у його рідному Бучанському районі на Київщині.

«Ми все робимо, щоб захистити своїх ближніх. Я сам постраждав від війни. Тобто будинок, де я проживав, обстріляли танки, я втратив своє житло, і багато цивільних людей загинули. Тому ми воюємо, щоб захистити, першою чергою, своїх ближніх, наші сім’ї, нашу родину і нашу землю. Тому з біблійної точки зору я думаю, що до того, що ми робимо, питань немає», — розповів військовий.

Читайте також: Зірвана евакуація та собака, що відчуває обстріл заздалегідь: репортаж з Авдіївки (фото)

Основна частина підрозділу — військовослужбовці без бойового досвіду. Необхідні знання отримали, потрапивши до «Гвардії наступу». Серед них і Володимир. Йому 27, до повномасштабного вторгнення він працював будівельником. Вирішив піти на війну, побачивши рекламу створення нового бойового формування для деокупації українських земель.

«У мене двоє малих дітей і саме тому мене не призивали раніше. Пішов вже сам. Якщо гора не йде до Магомеда, то Магомед іде до неї. Подав документи, пройшов відбір, пройшов навчання і вибрав «Цунамі»», — зауважує Володимир.

Кліщіївка була окупованою із січня по вересень 2023 року. Росіяни перетворили село на територію, непридатну для життя. Процес деокупації був тривалим та важким. Передували сотні годин підготовки до операції, а потім — важкі бої не без втрат, каже Володимир:

«Вони навіть спробували зайти до нас з тилу прикрившись своєю артилерією, авіацією та рештою озброєння. Але ми своєчасно відреагували — знешкодили їх та взяли у полон».

За час деокупації Кліщіївки у бійців назбиралося чимало історій. Штурмовик полку «Цунамі» Денис ділиться спогадами про події, які вразили найбільше.

«Заходили до підвалу — була кухня та два будинки, а виходиш — цього вже немає. Ну, «ландшафтні дизайнери» добре працюють. Влітку ви бачите зиму. Тобто, коли поряд з тобою «приліт», вас так труснуло, потім очі розплющуєш, а навколо все біле. Зима. Ну, ніч. Отакий момент запам’ятався. Та багато чого запам’яталося. Коли з хлопцями вже у відпустці згадуємо, то смішно вже стає», — згадує боєць.

Яніна Львутина, Донеччина, Громадське радіо