Доведеться відходити ще на 3-5 км: військовий експерт про ситуацію на Авдіївському напрямку
3 год тому
Перші 10-15 років після деокупації на Донбасі не можна проводити вибори — Віталій Овчаренко
Інтерв'ю
Військовослужбовець ЗСУ з Донеччини Віталій Овчаренко розповідає про те, як краще владі працювати з деокупованим Донбасом.
Ведучі1
Гості1
Фото: Facebook-сторінка Віталія Овчаренка
Про середовище зростання
Віталій Овчаренко: Донеччина не лише була, а й залишається частково україномовною. В багатьох селах звільнених та окупованих спілкуються хоча й не літературною мовою, а українським суржиком.
Я народився на півночі Донецької області, в Лимані. Місто звільнили 11 місяців тому. Вже вдруге з 2014 року. Зростав в російськомовному середовищі, хоча й одночасно чув суржик. Регіональне телебачення продукувало російський контент, можливо тому значна частина Донеччини спілкується цією мовою. Але раніше мовне питання не стояло гостро.
Про сприйняття людей з Донбасу
Віталій Овчаренко: Одна з головних проблем фрази «почуйте Донбас» полягає в тому, що суспільство намагається думати лише про проросійських донеччан. Чомусь влада не хоче чути проукраїнських жителів Донбасу. На переговори чи дискусії запрошують тих, хто за Росію. Почуйте нас – тих, хто залишився вірний країні та бореться за неї.
Середовище проукраїнських донеччан боїться, що коли ми деокупуємо регіон, то центральна влада буде розраховувати на різних зрадників, які працюють на адміністративних посадах. Ці колаборанти запевняють, що ті, хто виїхав з Донбасу не розуміють регіональних проблем. І в Києві сприймають це за аргумент.
В Україні звикли сприймати Донбас як якийсь окремий регіон зі своїми особливостями. До нього треба ставитись як до звичайної української території. Немає ніяких регіональних особливостей або вимог Донбасу. Після звільнення міст та селищ не варто чути тих, хто залишився. Треба працювати з людьми, які виїхали. Ми прекрасно знаємо, що і як треба робити з регіоном після деокупації.
Нас хвилює, що після повернення знову виникнуть проблеми з перейменуванням вулиць. На Донбасі треба буде діяти з позиції сили. Якщо не подобається говорити та вчити українську мову, то їдь в Росію. Центральні райони Донецьку треба перейменувати іменами українських героїв. Кому це не до вподоби, то в російських містах є проспекти чи площі Лєніна. Їдьте до Ростова чи Краснодара, там живіть на вулицях Терешкової, «Гіві» чи «Мотороли». Така позиція набагато правильніша. Не можна дати втретє шанс регіональним проросійським елітам захопити владу.
Читайте також: Люди з Кадіївки мені пишуть, що чекають на ЗСУ — Артем «Східний»
Про інформаційну політику
Віталій Овчаренко: Вже p 90-х років «прорегіонівська» політична олігархічна структура продукувала таке поняття як окремішність Донеччини. Дуже шкода, що багато проукраїнських людей повірили в цю тезу. Така політика призвела до протиставлення регіону всій Україні. Вона стала проблемою під час виборів у 2004 році, врешті-решт ми отримали Євромайдан, а згодом і окупацію Росії.
На жаль, значна частина суспільства була і залишається російськими колаборантами. Ми повинні розраховувати на молодь. Тому що навіть неповнолітні, які виросли в окупації, все одно хочуть повернення Донецька до України.
Про молодь Донбасу
Віталій Овчаренко: Перед початком повномасштабного вторгнення я звернувся зі свого ютуб-каналу до молоді Донбасу з закликом виїжджати й вступати до українських ВНЗ. Я був здивований тією кількістю дітей, які наважилися і написали мені, щоб допоміг їм з цим. Потім розпочалось повномасштабне вторгнення і з багатьма зник контакт.
Діти, які навіть у свідомому віці жили в окупації, пояснили чому підтримують Україну. Бо раніше на Донбас їздили швидкісні потяги, не було комендантської години, працювали нормально нічні клуби, видавали легальні дипломи, по місту не вештались пʼяні «казаки» з нагайками, працювали термінали ПриватБанку тощо.
Для молоді, Україна – щаслива Атлантида, де все гарно. В інформаційній політиці треба спиратись саме на них. На жаль, старе покоління підживлюється російськими міфами.
Читайте також: Я була впевнена, що Росія не зупиниться, і війна вийде за межі Донбасу і Криму — Євгенія Подобна
Про впровадження законодавства
Віталій Овчаренко: Всім, кому не подобається Україна, хай їдуть в Росію. Якщо будемо загравати з місцевими колаборантами, то закладемо бомбу повільної дії. Ці проросійські люди ніколи не будуть за Україну. Навіть, якщо ми будемо добрі, побудуємо їм дороги, позалишаємо памʼятки та площі Лєніна. На нашу сторону ми їх не перетягнемо.
Треба працювати з тими, хто має більш-менш невизначену або проукраїнську позиції. Тому варто показувати, що українська влада готова чути та йти на певні компроміси, але їй не можна сідати на голову. Не треба давати довгі перехідні етапи. Після заходу українських військ, одразу мають впроваджуватись національні закони.
Що робити з росіянами, які живуть на ТОТ
Віталій Овчаренко: «Понаїхавших» росіян треба відправляти на історичну батьківщину. Я боюся, що держава самоусунеться від розв’язання цієї проблеми. Якщо українські солдати з окупованих територій приїдуть в рідні міста і побачать купу росіян, які живуть в їхніх квартирах, то будуть самосуди. Там, де не працює держава, рано чи пізно люди самі вершать правосуддя.
Читайте та слухайте також: Чи потрібні Україні вибори під час війни
Про вибори на ТОТ
Віталій Овчаренко: На Донбасі не треба проводити вибори перші 10-15 років після деокупації. Цим людям спершу варто повернутися до українського інформаційного поля. Мають працювати наші гуманітарні організації. І лише потім можна робити експерименти з виборами, якщо вони будуть нормальні, то можна рухатись далі.
Люди 9 років живуть в російській пропаганді й не всі вони поїдуть до Росії. Багато членів родин «мобіків» залишаться в Україні. Не розумію, чому голос моєї сімʼї та мій як військовослужбовця має дорівнювати голосу амністованого «ополченця». Це несправедливо. На Донбасі мають довго діяти військово-цивільні адміністрації, де кандидатів призначатимуть з Києва або тих, хто воював за Донбас.
Читайте також: Окупація Донбасу мало чим відрізняється від окупацій 20 сторіччя — Сергій Стуканов
Нагадаємо, у січні 2023 року ЄСПЛ визнав дату початку російської окупації на Донбасі. Росія під час розгляду справи заперечувала можливість розгляду справи, заявляючи, що йдеться про територію України, якою керували сепаратисти. Україна ж наполягала, що йдеться про фактично окуповану Росією територією. Суд одностайно вирішив, що з 11 травня 2014 року події підпадають під юрисдикцію суду, території, захоплені сепаратистами, були під контролем РФ.
У квітні цього року російське пропагандистське телебачення видало кадри зруйнованої внаслідок обстрілу 28 квітня багатоповерхівки в Умані за «обстріл Донбасу українськими бойовиками».
28 серпня 2023 року російське посольство в ПАР затвітило мапу з країнами, які можуть стати членами БРІКС у 2024 році. На ній окупований Росією Крим є частиною України. Також Україні «повернули» й інші окуповані росіянами території, зокрема й Донбас. Пізніше мапу прибрали зі сторінки Russia in South Africa.
Торік наприкінці вересня у Києві пройшов фестиваль документального та художнього кіно Kharkiv MeetDocs 2022 про життя на Донбасі. Більшість фільмів була завершена ще до 24 лютого. Тому можна відстежити, які саме теми цікавили кінематографістів до повномасштабного вторгнення: історія регіону, проблеми дітей та юнацтва на тлі війни, менталітет мешканців окупованих територій, полонені та катівні, життя військових та їх повернення як ветеранів.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
