«Стоматологічний батальйон»: хто і як лікує зуби захисникам на передовій

Щорічно 9 лютого стоматологи усього світу відзначають своє професійне свято. Ці люди рятують людей від надокучливого болю та дарують впевненість у собі, створюючи ідеальну усмішку. Та життя деяких українських стоматологів війна перевернула на 180 градусів і змусила затишні стерильні кабінети змінити на польові умови.

Олександр Гуменюк у професії понад 20 років. Працює головним лікарем і власником трьох стоматологічних клінік, лікар-консультант і лектор чотирьох навчальних центрів, спеціалізується на складних протезних і хірургічних роботах. На початку війни Олександр став ініціатором створення «стоматологічного батальйону», який їздить на передову лікувати зуби воїнам.

«Ця ініціатива виникла у 2022-му році. Ми з колегами поспілкувалися і вирішили, що вояки з нас не дуже сильні, а якраз бійцям допомагати десь по лінії фронту зі стоматологічними проблемами та із зубним болем — це буде якраз та робота, яку ми гарно робимо, швидко справляємось і це буде більш ефективно», — згадує стоматолог Олександр Гуменюк.

Олександр згуртував довкола себе 6 однодумців. Разом вони зібралися грошима, щоб придбати спеціальний фургончик на колесах і створити з нього мобільну стоматологію. Цікавий факт, що фургон придбали у чоловіка, який мав символічне прізвище — Зуб. Далі три місяці пішло на облаштування майбутнього польового стоматологічного кабінету, адже треба було встановити туди необхідні установки, рентген, компрес тощо. А ще облаштувати все таким чином, щоб фургон був мобільним, на ходу та вміщував все для лікування, каже Олександр:

«Стоматологічне обладнання не є доступним і дешевим, воно досить коштовне, багато речей ми брали вживаних, які вже складно було налаштувати, тож допомагав нам у цьому майстер по ремонту. Він взяв на себе ось цей вантаж, щоб воно і під час перевезення там нічого не переверталося, всі шухлядки застібаються і стерилізаційний в нас є блок, всі дрібнички продумані».

Перша поїздка

Перший свій виїзд стоматологія на колесах здійснила у лютому 2023-го року. Спершу це був Харківський напрямок, далі Краматорськ, а зараз Слов’янськ.

«З першого разу як ми поїхали, ми зрозуміли, що цей проєкт не зможемо вже припинити ні на хвилину, ні на секунду, поки не закінчиться війна. Солдати не можуть повірити, що ми приїхали. Вони питання ставлять, мовляв, а вас Міністерство охорони здоров’я чи оборони відправило до нас, а ми кажемо: ні, це міністерство волонтерів. Вони кажуть: ми не можемо повірити, у вас свої клініки, свій бізнес, свої сім’ї, а ви приїжджаєте сюди. А ми кажемо, що ми не можемо повірити, що ви пішли нас захищати, тобто ми дуже вдячні солдатам, а їм приємно і наша робота дуже потрібна та ефективна саме там», — розповідає Олександр Гуменюк.

Усі послуги — абсолютно безкоштовні для захисників. Лікарі заправляють авто своїм коштом, забезпечують себе матеріалами для роботи, а також заручилися підтримкою спонсорів, які їм частково допомагають покривати витрати. Якщо на початку цього задуму мобільною стоматологією марило 6 стоматологів, то зараз до їхньої ініціативи доєдналися колеги з інших міст. І це суттєво спрощує роботу, розповідає Олександр:

«Вже близько сорока лікарів працює в цьому проєкті. У середньому заїзд складається із трьох осіб. На це йде тиждень часу: один день їдемо туди, п’ять днів приймаємо пацієнтів і один день назад. Далі група пише список, які потрібно матеріали дібрати і вирушає наступна група. Так ми працюємо успішно і без пропусків».

Слухайте також: «Озбройте нашу піхоту» — командирка екіпажу медичної евакуації

Олександр каже: якщо перші рази їхали наосліп, то зараз в них є вже велика клієнтська база. Стоматологи розуміють, що там вони потрібні. Перші виїзди для вінницьких стоматологів були незвичними. Інколи під час прийому пацієнтів літали снаряди з усіх боків, що було неабияк небезпечно.

«Зубний біль належить до найсильніших болів, які є в організмі, тобто сильнішим за зубний біль є тільки вушний. Тож в міру того, що зубний нерв досить чутливий, то маленький набряк призводить до страшенного болю. У такому разі боєць у строю хоч і має цілі руки і ноги, але виконувати завдання він повноцінно не може, тому що зубний біль настільки нестерпний. Як показала практика, під час повномасштабного вторгнення дуже багато стоматологів виїхали з тих регіонів, і коли військові повертаються на відновлення в тил на 15-20 кілометрів, то стоматологів немає, а навіть якщо якийсь один і є, то не встигає обслужити ту кількість військових. Тож хлопцям доводиться мучатися», — каже лікар.

Роботи, за словами Олександра, вистачає. Інколи й півроку не можуть виїхати з одного населеного пункту, тому що постійно звертаються військові.

«Якщо один терапевт-стоматолог потрібен на три тисячі населення, а один хірург-стоматолог потрібен на 10 тисяч населення, то, не проводячи складних розрахунків, ми підрахували, що таких вагончиків, як у нас, на весь фронт потрібно 200-300 штук, а їх всього близько десяти таких волонтерських організацій. Уявляєте, який дефіцит цієї допомоги. І ми б куди не приїхали, у нас завжди багато роботи», — наголошує чоловік.

Попри ризики та роботу у нетипових умовах Олександр не втрачає почуття гумору. І навіть сприймає такі виїзди з особливим трепетом:

«Моє стоматологічне життя було досить різноманітне: я колись приймав пацієнтів на дивані, кріслі, то скажу, що теперішні умови не є складними. Мій шлях зростання як лікаря був тернистим, доводилося працювати в набагато складніших умовах хоч і не у воєнний час, але в медично-екстремальніших умовах. Наприклад, у державних поліклініках набагато важче працювати, ніж у нашому стоматологічному пересувному вагончику. У нас там комфортно, тепло, грає музика.

Кумедні моменти

Під час таких стоматологічних місій трапляється і чимало кумедних моментів. От найяскравіші спогади Олександра з таких поїздок:

«Найбільше запам’яталася перша поїздка, тому що все було вперше, все було емоційно і суто такий життєвий момент мене вразив — я зустрів знайомого. Я родом із невеличкого села Вінницької області. Жив у двоповерховому будинку в середньому під’їзді, а в третьому під’їзді жив мій вчитель фізкультури, який був старшим за мене на 15 років і викладав карате. Володя його звати і я до нього ходив в першому класі на уроки. Після того ми час від часу зустрічалися у дворі, але позаяк він старший, ми не спілкувалися і не бачилися років двадцять. І от перший день мого прийому у Краматорську, до мене дзвонить Володя, я беру слухавку і тут чую: Саша, а ти ще практикуєш зуби, до тебе можна потрапити, я кажу, звичайно, можна. Він каже: а коли ? Я відповідаю, що я в Краматорську, а він відказує: ну добре, я приїду. Кажу: Володь, може ти не почув, я в Краматорську. А він каже: немає проблем, я в Слов’янську. Я не знаю, як так вийшло так зустрітися, коли ми не бачилися 20 років. Останнє, що я знав, що він виїхав у Польщу з сім’єю у 2015-му році й коли почалася війна, він повернувся добровольцем служити».

Олександр також згадує про пацієнта-спецпризначиненця, який обороняв Бахмут:

«Він сідає в крісло і каже, що йому потрібно видалити зуб мудрості. А я з собою беру молодих лікарів і ось тут випадає, що зі мною молодий лікар, який ще не видаляв зуб мудрості. Військовий каже, що тричі був у стоматолога і тричі непритомнів. Тут молодий лікар дивиться на мене і не знає, що робити. Я кажу: зроби анестезію, а я видалю зуб. Далі я запропонував, яку музику включити: класичну чи реп, а військовий каже, щоб включили йому молитву. Я шукаю в YouTube молитву, питаю, чи така підійде, чи інша і поки я вибирав молитву, він забувся за те, що потрібно знепритомніти. Зуб мудрості теж був легенький. Я кажу молодому лікарю: ти тут піднажми, там підтягни — і видалення тривало 15-20 секунд. У бійця великі очі, він не може зрозуміти, що він ще не втратив свідомість, а йому ще не видалили зуб. Водночас молодий лікар не може зрозуміти, що він вже видалив зуб».

Як професійний стоматолог Олександр радить нікому ніколи не терпіти зубний біль. А ще наполягає не боятися лікарів-стоматологів, бо каже, що багато хто з бійців зараз боїться йти на прийом, тому що колись було боляче.

З початку своєї стоматологічної місії цей «вінницький десант» вже полікував приблизно трьох тисяч пацієнтів у пікселі. З радістю просять колег-стоматологів приєднуватися до їхньої ініціативи та долучатися до виїздів, щоб разом допомогти ще більшій кількості захисників.