«Україна, путін і відродження Заходу» — переклад статті FT

«Україна, путін і відродження Заходу» — переклад статті FT

Громадське радіо підготувало переклад та адаптацію авторської думки одного з найбільш досвідчених оглядачів Financial Times Ґідеона Рахмана (Gideon Rachman) про те, як кремль був здивований солідарною позицією Заходу у відповідь на напад на Україну. При цьому деякі країни в інших регіонах світу звинуватили Захід у лицемірстві. Одним словом, читайте про війну в Україні та непрості відносини ґлобальних Сходу і Заходу, Півночі та Півдня.


Співвідношення позицій росії і західного альянсу уособлюють дві фотографії, пише Ґідеон Рахман. На першому фото – путін сидить за довгим столом далеко від лідерів інших країн, що символізує російську ізоляцію. На другому фото – Джо Байден стоїть у центрі серед лідерів НАТО: тут ми бачимо американського президента поміж друзів і союзників.

путін на зустрічі з Еммануелем Макроном
Байден на саміті НАТО (Фото: АР)

Попри всі жахіття, війна в Україні вселила надію на відродження західного союзу. Іво Даалдер, колишній постійний представник США у Раді Організації Північноатлантичного договору, відобразив ці настрої у статті «Чому путін недооцінив Захід» у співавторстві з Джеймсом Ліндсі.

Швидкість, сила і єдність західної відповіді на російське вторгнення здивувало москву, — заявив Сєргєй Лавров, міністр закордонних справ рф. Певне західні лідери самі були цим здивовані.

Значна частина активів Центрального банку рф була заморожена вже через кілька днів після повномасштабного вторгнення в Україну. Під санкції потрапили російські фінансові інституції та олігархи. Повітряний європейський простір тепер закритий для російських авіакомпаній. Експорт технологій в рф обмежений. росію виключили з Чемпіонату світу з футболу. Будівництво «Північного потоку-2» до Німеччини було призупинено, а Берлін заявив про історичне збільшення видатків на військову сферу. У цей час західні країни погодились на постачання важкого озброєння Україні, причому ЄС вперше запропонував пряму військову допомогу.


Читайте також: Чого путін ніколи не розумів про Україну: переклад інтерв’ю філософа Єрмоленка


І це не просто «одноразова акція». Постійно з’являються нові санкції та конфіскації російських активів. Схоже на те, що західний альянс буде розширюватись: Фінляндія і ймовірно Швеція планують подати заявку на вступ до НАТО. росія виправдовувала своє вторгнення «розширенням НАТО», але парадоксально її дії і призвели до розширення Північноатлантичного альянсу.

Попередні міжнародні кризи — війна в Іраку і напад росії на Грузію у 2008-му – застали країни альянсу зненацька та навіть посіяли розбрат. Натомість цього разу «здається, Захід був готовий і думав над тим, як реагуватиме», – зазначає відома історикиня Маргарет Макміллан. Хаотичний вихід США і союзників з Афганістану у 2021 році відповідав наративам москви і Пекіна про американський ізоляціонізм і занепад Заходу. Однак впевнена реакція щодо України викликала сумнів щодо цих наративів і посилила віру в Альянс.

Норберт Рьоттґен, депутат німецького парламенту і до недавнього часу голова Комітету Бундестагу зі зовнішньої політики, зазначає: «Америка грає провідну роль для європейської безпеки. Європейці все більше усвідомлюють важливість альянсу з Америкою, а американці – важливість Європи».

Стало зрозуміло, що тепер «Захід» як геополітичний концепт не визначається географічно. Американські союзники в Азії – Японія, Південна Корея, Сінгапур, Австралія – теж ввели санкції проти росії. До них приєдналась нейтральна Швейцарія – важливий світовий фінансовий центр. Влада США спокійніше ставиться до санкцій проти Центрального банку рф, адже інші світові фінансові центри діють узгоджено з Вашингтоном. Росії та Китаю зараз набагато складніше диверсифікувати активи, коли євро, йєна, фунт і швейцарський франк недоступні. Однак поки у Вашингтоні та Брюсселі панує задоволення силою і єдністю Заходу, навіть заядлі оптимісти розуміють, що ця єдність може бути крихкою та швидкоплинною.
Наразі вся увага зосереджена на президентських виборах у Франції – другий тур відбудеться вже цієї неділі, 24-го квітня. Марін ле Пен, кандидатка ультраправого «Національного фронту» буквально дихає у спину президенту Емманюелю Макрону. Ле Пен – далеко не палка прихильниця ЄС і НАТО, яка прагне зближення з росією. У своєму виступі у Парижі цього тижня вона заявила, що «рівновіддаленість» повинна бути основним принципом французької зовнішньої політики – тобто що Франція не повинна надавати перевагу США перед росією.

Якщо піти далі, багато європейців з тривогою спостерігають за падінням рейтингів Байдена. Перспектива повернення Дональда Трампа у Білий дім у 2024-му лякає деяких представників НАТО та ЄС. Навіть якщо Трамп чи Ле Пен не переможуть на виборах, напруженість зростатиме всередині Європейського Союзу. Макрон нещодавно накинувся на Матеуша Моравецького, називаючи його «ультраправим антисемітом, який забороняє ЛГБТ», а польський прем’єр-міністр, у свою чергу, вказав на регулярні дзвінки Макрона до путіна.

Така напруженість всередині Європи може посилитись у найближчі місяці, адже війна в Україні затягується. Початкова ейфорія щодо сили західних санкцій може змінитись відчуттям безсилля і відчаю, поки росія продовжує вчиняти злочини проти України, а Захід спостерігає зі сторони.

Зростаюча інфляція на Заході, зокрема збільшення ціни на енергоносії, може зсунути фокус уваги з України на внутрішні економічні проблеми. Ле Пен побудувала свою кампанію довкола вартості проживання, яка продовжує зростати в Європі.

Наприклад, британці вже платять на 50% більше за електрику, і вірогідно восени ціна зросте ще на 50%. Ці економічні проблеми ведуть до розходжень позицій щодо санкцій. Німеччина продовжує чинити спротив повному припиненню імпорту російського газу, стверджуючи, що швидке скорочення призведе до спалаху інфляції та безробіття.

Байдужий Південь

На Заході також виникає ідея, що світове засудження дій росії може бути неправильним. Звісно, кремль мав декілька провалів на дипломатичному фронті. На Генеральній Асамблеї ООН 141 країна засудила російське вторгнення, лише 4 проголосували проти. Крім того, багато країн утримались [35 країн — пер.], зокрема Китай та Індія, які складають більше половини населення світу.
Реакція Індії на війну в Україні – це причина особливого занепокоєння і водночас попередження для Заходу. Індія – «найбільша демократія світу» – це ключовий партнер США у протистоянні Китаю Сі Цзіньпіна.

Вашингтон навіть пішов на перейменування регіону з Азійсько-Тихоокеанського на Індо-Тихоокеанський, щоб підкреслити геополітичну важливість країни. Індія разом з Австралією, Японією і США формують Quad [Чотиристоронній діалог з питань безпеки, — ред.], який Китай осудив як частину «Азійського НАТО». І поки Австралія та Японія приєднались до «Заходу» у боротьбі проти росії, Індія вочевидь стала на іншу сторону. Міністр закордонних справ рф Лавров нещодавно відвідав Делі і особисто зустрівся з Нарендром Моді, прем’єр-міністром Індії. Нейтралітет Індії у кращому випадку можна пояснити простою realpolitik [тобто з точки зору реалізму у міжнародних відносинах – ред.]: індійці купують багато зброї у рф, а стратегічно їх непокоїть лише Пакистан та Китай, тому вони не бачать сенсу у псуванні стосунків із росією.


Читайте також: Як західні аналітики підіграють путіну та російській пропаганді?


Однак тут присутня не тільки раціональність. Багато індійських статей щодо війни в Україні рясніють згадками про давню дружбу Індії з росією, а також про лицемірство Заходу – починаючи від Британської імперії і до війни в Іраку. Індійський коментатор Капіл Коміредді гостро критикує позицію власного уряду щодо України і водночас засуджує «нестерпне лицемірство Заходу».

Індія не єдиний такий випадок. Бразилія та Південна Африка також утримались на ключових голосуваннях ООН щодо України. Президент Південної Африки Сиріл Рамафоса, який ніби обстоює верховенство права і демократію в країні, подякував у твіті «його високоповажності володимиру путіну за те, що відповів дзвінок» за два тижні після початку російського вторгнення в Україну.

Бразильський президент Жаїр Болсонару колись був близьким союзником Трампа, а зараз зневажає адміністрацію Байдена. Він – один із останніх іноземних лідерів, хто відвідав путіна у москві напередодні вторгнення і зберіг нейтральну позицію щодо війни. Навіть улюблені Заходом авторитарні лідери Перської затоки залишились осторонь: ОАЕ і Саудівська Аравія також утримались у голосуванні ООН щодо росії. Спадковий принц Саудівської Аравії Мухаммед ібн Салман, все більше невдоволений адміністрацією Байдена, чинив опір західним вмовлянням збільшити видобуток нафти, щоб компенсувати втрату енергопостачання з росії.

Усі ці протиріччя свідчать про те, що початкове враження про згуртованість і єдність у невдоволенні росією – лише ілюзія. Натомість є «вісь обурення», сконцентрована у західному альянсі і «вісь байдужості», сконцентрована на Глобальному Півдні [згідно з розподілом країн на багатші північні (Глобальна Північ) і бідніші південні (Глобальний Південь), – ред.].

Захід повинен поставитись до цього серйозно, — вважає Паскаль Ламі, колишній голова Світової організації торгівлі. Він стверджує, що «китайсько-російський альянс – це певною мірою альянс наративів». Ламі зазначає, що москва і пекін розповідають відому історію про подвійну гру Заходу, яка має багато прибічників на Глобальному Півдні. Навіть видатні міжнародні цивільні службовці, такі як генеральний директор ВООЗ Тедрос Аданом Гебреїсус, закликають Захід до очевидно подвійних стандартів. Цього тижня він поставив запитання: «Чи дійсно світ приділяє однакову увагу життю білих і чорношкірих», надаючи незначну увагу надзвичайним ситуаціям у таких країнах, як Ефіопія, Ємен і Афганістан.

Стійкість Америки та Європи

Подібні роздуми наводять на думку, що будь-які спроби ізолювати росію – це прояв західного тріумфалізму [негативна конотація образу мислення американського політичного керівництва; відчуття вищості власної системи поглядів, – ред.]. Проте треба пам’ятати, що Захід пережив сильну кризу. І один із висновків, на думку Маргарет Макміллан, полягає в тому, що «ще рано говорити про занепад США… вони все ще мають величезні активи і владу». Історикиня зазначає, що не вперше міць та стійкість США передчасно знецінюється – це було і після Великої депресії та війни у В’єтнамі. Часто і Європейському Союзу передрікали падіння – зокрема під час боргової кризи в Греції і після Брекзиту.

Однак що ЄС, що США залишаються стійкими. І коли ЄС і США об’єднуються з іншими розвиненими демократіями – Японією, Сполученим Королівством, Канадою, Південною Кореєю, Австралією – вони з легкістю складають більшу половину світової економіки.

Водночас противники Заходу виглядають вже не так загрозливо – навіть у порівнянні з минулими місяцями. Таємничість російських військових сил була повністю розвіяна війною в Україні. Китай за Сі Цзіньпіна теж виглядає не надто спокійним. Реакція Пекіна на війну в Україні була доволі неоднозначною – Китай спостерігає за діями російського союзника і вичікує. Усередині КНР також загострюється криза. Хоча офіційні китайські ЗМІ і позиціонують політику нульового ковіду як доказ переваги пекінської моделі управління, вона себе вже не виправдовує, адже Шанхай знаходиться у тривалому і все більш нестабільному локдауні. [Zero-COVID – стратегія «контролю і максимального придушення» з використанням жорстких заходів для подолання пандемії коронавірусу. Її так чи інакше практикували в Австралії, Атлантичній та Північній Канаді, материковому Китаї, Гонконгу, Сінгапурі та інших країнах, – ред.].

Три роки тому путін сказав Financial Times, що західна ліберальна модель вже довела свою нежиттєздатність. Сі ж постійно повторює, що Схід підіймається, а Захід занепадає. І здається, вони обоє зарано почали про це говорити.

Підготувала Сніжана Бовкун для Громадського радіо

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Коментарi до запису

Останнi новини