Українське кіно на фронті та міжнародних майданчиках: як усе змінює війна?

10 вересня відзначали День українського кіно. У далекому 1896 році фотограф Альфред Федецький зняв кілька короткометражних документальних сюжетів у Харкові. У 1930 році відбувся показ першого звукового фільму «Ентузіазм: Симфонія Донбасу» режисера Дзиґи Вертова. Уже понад 200 днів російська армія щодня обстрілює Харків. Війна на Донбасі триває понад 8 років.

Як вже змінилося та продовжує змінюватися українське кіно під час повномасштабної війни? Міркує Альона Тимошенко — засновниця і директорка Ukrainian Film School.

«Нам вже було не до кіно, а треба було рятуватись і захищати свою землю»

«Життя кожного українця та кожної українки змінилося о 4 ранку 24 лютого. Ще 23 січня ми з колегами з кіносфери поспішали подати проєкти на грант від УКФ до закінчення дедлайну, а наступного дня пішли записуватись в тероборону і волонтерити. Бо нам вже було не до кіно, а треба було рятуватись і захищати свою землю і своїх людей. Зараз на фронті дуже багато наших колег, акторів, режисерів, операторів, продюсерів. Десять наших студентів і викладачів з Української кіношколи зараз служать в лавах ЗСУ.

Ми дуже пишаємось їхньою відвагою і дуже вдячні їм за те, що нас захищають. Ми тримаємо з ними постійний зв’язок в месенджерах, дзвінках, вони підключаються на наші лекції й зустрічі прямо з передової або приходять в гості, коли в них ротація.

Кілька днів тому наш актор Дмитро Архіпов прибув до нас прямо з фронту на акторський дипломний спектакль, це якраз збіглося з його короткою відпусткою. Ми дуже раді були його бачити, обіймались. Викладач акторської майстерності у наших найменших студентів режисер Артур Артимеєньєв мав поранення. Після виписки з госпіталю та перед тим як відправитись знову на фронт, завітав до нас в кіношколу. Ми зробили йому зустріч сюрприз з його студентами в онлайн, бо вони зараз живуть в різних містах Європи. Це було душевно до сліз.

Ми дуже за них хвилюємось і дуже чекаємо їх повернення, щоб перестрілки ми могли обговорювати лише як сцени нашого сценарію, а не життя».

Читайте також: «Кілька життів ми врятували» — автори фільму «Позивний Бандерас» про волонтерство під час повномасштабної війни

Українські фільми практично на кожній міжнародній платформі

«Сьогодні значна частина світової кіноспільноти продовжує бойкотувати російське кіно та кіноіндустрію, та навіть більше — російську культуру. Наша робота як представників українського кіно на цьому фронті має постійно продовжуватися.

Війна відкрила ще більше шляхів у світ та Європу. Зокрема, для наших кінематографістів. Сьогодні наші фільми та проєкти є практично на кожній міжнародній платформі.

Окремо варто згадати й про підтримку фестивалів. Поширеною практикою серед кінофестивалів стало створення спеціальних програм з українськими фільмами. А деякі кінофестивалі, у Варшаві та Карлових Варах, цього року дають змогу знайти нових спонсорів для українських кінематографістів. Прем’єра української стрічки на кожному топовому міжнародному фестивалі, це вже традиція.

Одним зі свіжих прикладів є прем’єра українського фільму «Люксембург, Люксембург» Антоніо Лукіча на 79 Венеційському кінофестивалі. Важливою подією було звернення до гостей кінофестивалю президента України Володимира Зеленського, так сама як і на відкритті Каннського кінофестивалю.

Нині українську кіноіндустрію представляє національний стенд на кінофестивалі у Торонто. До конкурсних програм кінофестивалю, однієї з найважливіших кіноподій Північної Америки, увійшли два українських фільми — повний метр «Люксембург, Люксембург» і короткометражний документальний фільм «Літургія протитанкових перешкод» Дмитра Сухолиткого-Собчука. А ще українцям буде присвячена окрема подія в індустрійній секції фестивалю — «Вплив війни в Україні на міжнародну кіноіндустрію».

Слухайте також: Кіно про війну я не готова дивитися як глядачка — директорка Ukrainian Film School

Окрім фестивалів, ми маємо підтримку і від голлівудських зірок. Шон Пенн, Бен Стіллер, Джессіка Честейн, Анджеліна Джолі, Кері Фукунага, Лієв Шрайбер та інші мають глобальний вплив і допомагають нам висвітлювати правдиві факти про найбільшу війну в Європі за останні 80 років. Зокрема завдяки їм, все більше людей дізнаються про те, що Україна — це окрема країна зі своєю культурою і кіно. Ми не «штат» чи «регіон» РФ. Здається диким, але досі не всі знають про це.

Підсумовуючи, наше кіно стало доступнішим для міжнародного глядача і я думаю, на нього чекає багато нових сюрпризів. Українські кінематографісти дуже надихнулися підтримкою світу і вже сьогодні ми бачимо нові ідеї для різножанрового кіно».

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS