Українське кіно на фронті та міжнародних майданчиках: як усе змінює війна?

10 вересня відзначали День українського кіно. У далекому 1896 році фотограф Альфред Федецький зняв кілька короткометражних документальних сюжетів у Харкові. У 1930 році відбувся показ першого звукового фільму «Ентузіазм: Симфонія Донбасу» режисера Дзиґи Вертова. Уже понад 200 днів російська армія щодня обстрілює Харків. Війна на Донбасі триває понад 8 років.

Як вже змінилося та продовжує змінюватися українське кіно під час повномасштабної війни? Міркує Альона Тимошенко — засновниця і директорка Ukrainian Film School.

«Нам вже було не до кіно, а треба було рятуватись і захищати свою землю»

«Життя кожного українця та кожної українки змінилося о 4 ранку 24 лютого. Ще 23 січня ми з колегами з кіносфери поспішали подати проєкти на грант від УКФ до закінчення дедлайну, а наступного дня пішли записуватись в тероборону і волонтерити. Бо нам вже було не до кіно, а треба було рятуватись і захищати свою землю і своїх людей. Зараз на фронті дуже багато наших колег, акторів, режисерів, операторів, продюсерів. Десять наших студентів і викладачів з Української кіношколи зараз служать в лавах ЗСУ.

Ми дуже пишаємось їхньою відвагою і дуже вдячні їм за те, що нас захищають. Ми тримаємо з ними постійний зв’язок в месенджерах, дзвінках, вони підключаються на наші лекції й зустрічі прямо з передової або приходять в гості, коли в них ротація.

Кілька днів тому наш актор Дмитро Архіпов прибув до нас прямо з фронту на акторський дипломний спектакль, це якраз збіглося з його короткою відпусткою. Ми дуже раді були його бачити, обіймались. Викладач акторської майстерності у наших найменших студентів режисер Артур Артимеєньєв мав поранення. Після виписки з госпіталю та перед тим як відправитись знову на фронт, завітав до нас в кіношколу. Ми зробили йому зустріч сюрприз з його студентами в онлайн, бо вони зараз живуть в різних містах Європи. Це було душевно до сліз.

Ми дуже за них хвилюємось і дуже чекаємо їх повернення, щоб перестрілки ми могли обговорювати лише як сцени нашого сценарію, а не життя».

---

Читайте також: «Кілька життів ми врятували» — автори фільму «Позивний Бандерас» про волонтерство під час повномасштабної війни

---

Українські фільми практично на кожній міжнародній платформі

«Сьогодні значна частина світової кіноспільноти продовжує бойкотувати російське кіно та кіноіндустрію, та навіть більше — російську культуру. Наша робота як представників українського кіно на цьому фронті має постійно продовжуватися.

Війна відкрила ще більше шляхів у світ та Європу. Зокрема, для наших кінематографістів. Сьогодні наші фільми та проєкти є практично на кожній міжнародній платформі.

Окремо варто згадати й про підтримку фестивалів. Поширеною практикою серед кінофестивалів стало створення спеціальних програм з українськими фільмами. А деякі кінофестивалі, у Варшаві та Карлових Варах, цього року дають змогу знайти нових спонсорів для українських кінематографістів. Прем’єра української стрічки на кожному топовому міжнародному фестивалі, це вже традиція.

Одним зі свіжих прикладів є прем’єра українського фільму «Люксембург, Люксембург» Антоніо Лукіча на 79 Венеційському кінофестивалі. Важливою подією було звернення до гостей кінофестивалю президента України Володимира Зеленського, так сама як і на відкритті Каннського кінофестивалю.

Нині українську кіноіндустрію представляє національний стенд на кінофестивалі у Торонто. До конкурсних програм кінофестивалю, однієї з найважливіших кіноподій Північної Америки, увійшли два українських фільми — повний метр «Люксембург, Люксембург» і короткометражний документальний фільм «Літургія протитанкових перешкод» Дмитра Сухолиткого-Собчука. А ще українцям буде присвячена окрема подія в індустрійній секції фестивалю — «Вплив війни в Україні на міжнародну кіноіндустрію».

---

Слухайте також: Кіно про війну я не готова дивитися як глядачка — директорка Ukrainian Film School

---

Окрім фестивалів, ми маємо підтримку і від голлівудських зірок. Шон Пенн, Бен Стіллер, Джессіка Честейн, Анджеліна Джолі, Кері Фукунага, Лієв Шрайбер та інші мають глобальний вплив і допомагають нам висвітлювати правдиві факти про найбільшу війну в Європі за останні 80 років. Зокрема завдяки їм, все більше людей дізнаються про те, що Україна — це окрема країна зі своєю культурою і кіно. Ми не «штат» чи «регіон» РФ. Здається диким, але досі не всі знають про це.

Підсумовуючи, наше кіно стало доступнішим для міжнародного глядача і я думаю, на нього чекає багато нових сюрпризів. Українські кінематографісти дуже надихнулися підтримкою світу і вже сьогодні ми бачимо нові ідеї для різножанрового кіно».

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS