Відкрити Донбас: 5 локальних проєктів, які розповідають про схід

Відкрити Донбас: 5 локальних проєктів, які розповідають про схід

Юлія Бондар

З початку російсько-української війни майже уся увага прикута до Донбасу. Жителі та жительки регіону, як і ті, хто ніколи там не були, намагаються віднайти справжню донбаську історію, яку заховала радянська пропаганда. Ще частина пробує вловити натяки на майбутнє і зрозуміти, чим живуть Донецька та Луганська області сьогодні. У цьому процесі допомагає локальність: люди, історії та ініціативи. 

Місця без локальних ініціатив на VIII Львівському медіафорумі, який відбувся за підтримки Українського культурного фонду, назвали «медіапустелею». Це відсутність доступу до місцевих новин. Відсутність актуальної інформації. Відсутність можливості дізнаватися про світ, який вирує за дверима. Як перетинати КПВВ, що відбувається у донецьких лікарнях під час пандемії, в який дитячий садок у Нью-Йорку відвести дитину, як абітурієнту з тимчасово окупованих територій вступити в український університет — на ці питання має відповідати локальне медіа, яке повертає мешканцям відчуття контролю над власним життям, попри щоденні обстріли за кілька кілометрів. 

Громадське радіо підготувало підбірку локальних проєктів, які розповідають про Донбас та поширюють його історії за межами регіону. 

Медіа «Восточный вариант»

Восточный Вариант" отмечает день рождения: дарим стикер-пак для читателей | Восточный Вариант

Специфіка видання «Східний варіант» («Восточный вариант») в тому, що медіа існує з 2008 року. Спочатку це була газета, яка через рік почала функціонувати як інтернет-видання. До 2014 «Восточный вариант» став одним із лідерів серед медіа Луганської області, однак на початку війни зупинив роботу через відсутність команди. Лише у 2019 донецький журналіст Денис Казанський реанімував його. Сьогодні «Восточный вариант» позиціонує себе як регіональне медіа, яке об’єднує Донецький та Луганський регіони та вводить в один контекст сепаровані громади. 

«Наша основна задача — інформувати мешканців та мешканок Донеччини та Луганщини як на підконтрольних Україні територіях, так і на тимчасово окупованих землях. Інший фокус — розповідати українцям з інших областей про те, що тут відбувається», — розповідає шеф-редакторка «Восточный вариант» Анастасія Руденко. 

Журналіст(к)и вирішили привертати увагу до медіа через соціальні мережі, а таргет поширює важливі теми й на мешканців Києва, Сум чи Ужгорода. Редакція також створили розділ «Реінтеграція», де намагається покрити усі питання від правил перетину КПВВ до питань перехідного правосуддя. 

«Важливо робити порядок денний східного регіону цікавим та видимим для іншої частини України. Говорити не лише про війну, але й про життя, яке тут триває», — підсумовує Руденко. 

Нью-Йоркський літературний фестиваль 

На зображенні може бути: одна або кілька осіб та текст

2-3 жовтня в смт Нью-Йорк Донецької області вперше відбудеться Нью-Йоркський літературний фестиваль з фокусною темою «Справжні імена. Справжні історії». Провести фестиваль організаторки заходу — письменниця Вікторія Амеліна та керівниця ГО «Культурний елеватор» Олександра Папіна — хотіли ще до перейменування Новгородського назад у Нью-Йорк (як місто називалося до 1951). На глибшому рівні фокусна тема повертає нью-йоркцям право розповідати справжню історію свого регіону та звільняє від нав’язаних радянських стереотипів. 

«Я давно їжджу сходом, і мені бракувало фестивалю, який би не лише підтримував локальну громаду, але й популяризував би Донеччину для решти України, привертав би увагу, тимчасово перетворював прифронтову територію на центр тяжіння для всієї України», — пояснює ідею створення Вікторія Амеліна. 

Масштабна візія проєкту — повернути нью-йоркцям здатність мріяти не лише про припинення обстрілів та воду, але й мати подібні мрії до тих, що мають жителі американського Нью-Йорку. 

Платформа ініціатив «Теплиця»

На зображенні може бути: текст

Історія «Теплиці» розпочинається з 2014 року, коли Слов’янськ звільнили з-під окупації. Ганна Авдіянц, засновниця платформи, тоді виїхала з міста, бо у неї забрали свободу: говорити українською не можна, любити Україну не можна, виступати проти нової так званої влади не можна. Тоді Ганна зрозуміла, що якщо не вона, то ніхто — і зібрала команду однодумців, щоб створити спільноту, яка буде розповідати про можливості в Україні. У травні 2015 платформа ініціатив «Теплиця» офіційно почала працювати. 

«Ми вирішили показувати молоді можливості. Ось ми побачили, яке життя було у 2014 році під час окупації. Таким самим життям зараз живуть люди в Донецьку. І ось ми бачимо, яка Україна. Одна із причин, чому сталася війна, — люди не бачили іншого життя, окрім життя своєї області», — розмірковує Ганна Авдіянц. 

За роки роботи «Теплиця» стала прикладом для 140 молодіжних центрів Донбасу, волонтерам та волонтеркам яких команда Авдіянц допомагає розробити власну стратегію розвитку. У планах «Теплиці» також розробити стратегія розвитку всього міста. 

Онлайн-журнал Свои.City 

На зображенні може бути: текст «онлайн журнал для своих!»

3 роки тому АБО — Агенція медійного росту — заснувала онлайн-журнал про життя на Донбасі Свои.City. Тоді співзасновнику агенції Олександру Білінському прийшла ідея створити журнал про життя на сході України у форматі історій, а не новин — розповідати про всі аспекти життя через героїв. Крім того, Свои.City стали об’єднавчою платформою для Донецької та Луганської областей, адже паралельно АБО запустили 6 локальних медіа в малих містах регіону. 

«Фактично ми зробили інтеграцію в інформаційне поле, коли навіть у малих містах, як Волноваха, знайшли команди і почали робити контент в тому числі та для Свои.City», —  каже редакторка Свои.City та менторка АБО Гаяне Авакян.  

Свои.City працює для 3 категорій людей. Найбільша цільова аудиторія видання — жителі підконтрольних територій Донбасу. На другому місці — жителі тимчасово окупованих міст, які цікавляться перетином лінії розмежування, карантинними заходи та програмою підтримки переселенців. 3 сегмент — люди, які вимушені були переселитися, але продовжують слідкувати за життям на сході. 

«Також ми маємо на меті показати життя в окупації, адже більшість медіа виїхали з ТОТ (тимчасово окуповані території), а ті, що лишилися, почали займатися пропагандою», — пояснює Гаяне. 

Благодійний фонд «Голоси дітей»

На зображенні може бути: дитина та текст

За даними Українського кризового медіацентру, 580 тисяч дітей постраждали внаслідок російсько-української війни. 68 загинули, інші — отримали поранення чи психологічну травму.

Однак державної програми, яка займалася б реабілітацією дітей, немає.

Порятунком став благодійний фонд «Голоси дітей», який розпочав роботу у 2019. До цього одна із засновниць фонду — Олена Розвадовська — 5 років їздила у Золоте, Піски чи Авдіївку допомагати дітям, адже бачила, що права дітей порушують навіть в школі. 

«Зовсім не планувала створювати благодійний фонд, але друзі переконували, мовляв, ти стільки уже займаєшся допомогою дітям поблизу фронту, час створювати щось більше. Це була абсолютна фантастика, адже я не мала досвіду роботи у сфері благодійництва, ані досвіду волонтерства, ані навіть амбіцій створювати якусь організацію та керувати нею», — ділиться історією Олена Розвадовська. 

За словами Розвадовської, фонд «Голоси дітей» почався буквально з голосів дітей. Разом з Азадом Сафаровим, який є співзасновником фонду, створили серію відео про дітей і публікували їх у Facebook. Сьогодні «Голоси дітей» проводять арттерапію, мають програму психосоціальної допомоги (якісне дозвілля, літні табори, реабілітація та робота з психологами), займаються адвокацією прав дітей та допомагають родинам впоратися із труднощами.  

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Коментарi до запису

Останнi новини