Громадське радіо
У розмові з Андрієм Куликовим у ефірі «Громадської хвилі» народний депутат від «БПП» Володимир Ар’єв пояснив, чому на президентських виборах він підтримує Петра Порошенка.
— Залишилося менше тижня до того, як українці голосуватимуть за кандидата на пост президента України. Ми збираємо думки авторитетних у суспільстві людей щодо того, чому вони підтримують того чи іншого з кандидатів. Дехто каже, що не підтримує ні того, ні іншого. Позиція народного депутата Володимира Ар’єва цілком визначена: він за Петра Порошенка. Дехто скаже: «А за кого ще може бути депутат від «БПП»?
— У фракції «БПП» ніколи нікого не виключали за відмінну позицію. Виходили самі або ж виключали за негідну поведінку.
Я підтримував Петра Порошенка і в 2014 році, моя думка абсолютно не змінилася. Я пам’ятаю все, що відбувалося з лютого 2014 року, в якому стані опинилася країна після втечі Януковича і його «банди». Ми отримали величезні борги, які тримали долар по вісім. Але за часів прем’єрства Азарова й президентства Януковича було взято майже 35 мільярдів доларів кредитів у МВФ. Це в сім разів більше, ніж було взято за період президентства Петра Порошенка.
— Я спостерігав багатьох людей, які симпатизують Петру Порошенку, але вони кажуть: «Запізно він оговтався».
— Можна дійсно дорікати Петру Порошенку стосовно того, що він не зробив. Але я не договорив. Коли опинилися в ситуації, що на кореспондентських рахунках країни залишилося трохи більше 110 000 тисяч грн., то ситуація була вкрай серйозна. Далі відбулося захоплення Криму та спроба анексії південного сходу України, окупація частини Донбасу, в результаті чого Україна втратила майже третину своїх промислових потужностей. Армії в 2014 році не було: вона була зруйнована, розкрадена і повністю дисбалансована. Президент — це, перш за все, безпека та оборона, потім міжнародна політика. А далі — можливо, певний вплив на Нацбанк, на реформаторські процеси, але опосередкований вплив. Безпека, оборона, міжнародна політика — конституційний обов’язок чинного глави держави.
Армія була прийнята гола і боса, а зараз вона з крилатими ракетами. Далі — розвиток української оборонної промисловості, яка постійно виставляє нові здобутки. Мало того, українська оборонка, щоб отримати гроші на випуск своїх зразків, отримує контракти на міжнародних військових виставках.
— Це в українській історії не вперше.
— Це в українській історії не вперше, коли людина піднімала країну або мала певні здобутки, й отримувала потім дуже негативну реакцію. Давайте згадаємо Сагайдачного, який після облоги Москви був скинутий своїм же військом. Можна згадати Мазепу, який боровся проти російського царя, а потім отримував від своїх соратників «шпильки» в спину. Скоропадського скинули, а потім Україну захопили більшовики з усіма наслідками: Голодомор, колективізація, репресії.
Зараз Росія обламала зуби на дуже важливому для неї стовпі. Якщо ми згадаємо, що говорив Путін, то для Росії є два стовпи: ядерна зброя і православна церква — в Україні цей стовп був зруйнований. Вперше з моменту хрещення Русі Українська Церква отримала справжню автокефалію, Томос. Патріарх Філарет розповідав мені, як це було зроблено. Це була суто дипломатична повна перемога Порошенка. Думаю, про цю історію має розповісти або патріарх Філарет, або сам Петро Порошенко. Але я мушу сказати, що людина, як здатна на такі дипломатичні кроки, здатна привести Україну й в НАТО, й в ЄС, якщо вона це ставить собі на меті. Томос — це набагато складніше завдання, ніж ці. Міняти сьогодні людину, в якої, можливо, були помилки, тому що в тій ситуації 2014-го року…
— Можливо чи були?
— Були помилки, він визнав це. Можливо, було багато помилок. Я давно знаю Петра Порошенка, я в політиці з 2007 року — я б і близько не взяв на себе таку відповідальність, щоб очолити країну. Дуже багато моїх знайомих-політиків, які довше за мене в політиці й тверезо оцінювали ту ситуацію, казали: «Ні, на тому місці бути неможливо». Я в 2014 казав, що це розстрільний момент, що Петро Порошенко — це перехідний період до наступних речей.
Зараз головне — не зійти з дистанції, зробити роботу над помилками. Тим паче, я бачу, що Порошенко це реально готовий робити. Він готовий довести це до певного етапу, а коли з’явиться реальний лідер,європейський, якому можна передати країну, я думаю, він це однозначно зробить. Іншого варіанту немає. Головне зараз — не зупинитися.
— Надійшло запитання від Олега Буковського: «Як президент співпрацює з Ахметовим і які наслідки для України?»
— Я не думаю, що президент аж так співпрацює з Ахметовим. Давайте подивимось по наслідках деолігархізації. Є дані Forbes, який складає список мільярдерів. У 2013 році в ньому фігурує Порошенко, але в нього був системний бізнес, який він розвивав із середини 90-х. Але в 2019 році Порошенка в списку мільярдерів Forbes уже немає, натомість всі інші мільярдери скоротили свої статки вдвічі. Ахметов так само скоротив свій капітал вдвічі.
— Коли тут був Сергій Лещенко, який зараз підтримує Володимира Зеленського, я запитував його, чи не відбувається зараз реванш Коломойського. Відповідь Лещенка була, що, очевидно, не відбувається. Яка ваша відповідь на це запитання?
— Є чіткі встановлені факти. Я сам перевіряв, журналісти-розслідувачі це робили, зокрема, «Схем». Юрист Коломойського є юристом штабу Зеленського. Це Андрій Богдан, я його дуже добре знаю. Далі — машина охорони (ще коли брали перше інтерв’ю) — вона належить одеській компанії, яка в системі компаній Ігоря Палиці, точніше — його батька. А Ігор Палиця — один із найближчих бізнес-партнерів Ігоря Коломойського. Він (Володимир Зеленський – ред.) приїжджав здавати аналізи на броньованому мерседесі, який належить Тимуру Міндичу — це теж найближчий соратник Ігоря Коломойського. Ми копнули: до того, як мерседес перейшов Міндичу, він належав безпосередньо Ігорю Коломойському. Охоронець, який ходить біля Зеленського, — на відомому відео, де був наїзд на журналіста про «язик в одне місце засунув», той охоронець був поруч із Ігорем Коломойським. Охоронець Коломойського, машини Коломойського, юрист Коломойського — це не кандидат Коломойського?
Дуже цікавий момент: Сергій Лещенко, який називав себе борцем із олігархами, на жаль, у даному разі толерує очевидні факти й не хоче визнавати очевидних речей. Вочевидь, боротьба з олігархами відбувається вибірково.
— Запитання від слухача. Петро Григорович, Київ: Я, мабуть, перший раз таке чую, що президент Франції Макрон офіційно запросив кандидата в президенти іншої країни до себе на зустріч. Навіщо він це зробив? Чи не здається вам, що через два-три дні Зеленський відмовиться від президентства і ніякого другого туру не буде?
— Макрон так само приймав лідера ізраїльської опозиції від соціалістів перед виборами. Із чинним прем’єром Нетаньяху він навіть не зустрічався. В даному випадку це було прохання з боку штабу Зеленського, як писала газета Le Monde. Хоча жодних заяв із цього приводу потім не було, була лише одна фотографія з зустрічі. А президента Порошенка зустрічали за повним протоколом, з усіма почестями голові держави, як це й має бути, того ж дня.
Щодо Зеленського — вибачте, я навіть не знаю, що в голові в цього кандидата. Він не приходить на дебати, не виходить нормально до преси. Ми не знаємо, хто це такий. Кого ми обираємо? Оболонку? Як написав, здається, Казарін: кота в мішку, причому Зеленський — це мішок.
Мені не подобається, що зараз топчуться по демократичних принципах, які Україна дуже тяжким шляхом вирощувала останні 27 із половиною років. І це дуже небезпечний момент
Запитання від слухача: Олександр, Рівненщина: Пан Ар’єв перерахував достоїнства президента: Томос, армія, безвіз. Чому, маючи офіційну більшість у парламенті, нормально не доведена ні судова реформа, ні реформа в правоохоронних органах?
— Тут не стільки в Верховній Раді справа. Я неодноразово говорив із своїми колегами, зокрема у Венеціанській комісії, які були категорично проти, щоб ми робили звільнення всіх суддів одночасно і набір інших. Аргументація була абсолютно зрозуміла: «ви можете всіх звільнити, а звідки ви наберете?» При всій повазі до інших професій, суддею може бути лише юрист. Юридичні кола за останні роки були дуже сильно вражені корупцією. Неважливо, на якому боці ти перебував: прокурор, слідчий чи адвокат. Ці структури знали, як між собою домовлятися, замість змагального процесу в ораторському мистецтві й законодавстві, на терези правосуддя сипалися зовсім інші папери, не схожі на закони. Ми самі розуміємо, що йдеться про гроші.
Щоб мати результат, а не профанацію, потрібен час на оновлення юридичної системи. Вона може оновитися лише тоді, коли в вишах, які готують юристів, буде відсутня корупція. І тут дійсно є «фейл» держави, але й антикорупційних організацій, у тому числі громадських, які абсолютно не дивилися на причини виникнення корупції, а боролися з наслідками.
— У Viber дуже багато питають: «Чому ніхто не покараний за корупцію?»
— У даному разі можна сказати, що за корупцію середнього рівня було майже дві тисячі вироків. Є велика різниця між злочинністю з «білими комірцями», паперовою злочинністю, і тим, де людина вкрала щось у супермаркеті. Паперова злочинність набагато складніша. Можна взяти на хабарі — це легко, на хабарі брали, й це досить високий рівень. І далі все впирається в суди. А щодо судів ми говорили: поки не буде оновлення судової системи на нову хвилю людей, які виховані в іншій парадигмі — на законах, а не зароблянні на законах — у нас не буде великих результатів.
— Пані Людмила Кушнірук запитує: «Чому Порошенко не реагував і не реагує досі стосовно помилок військовокомандування під Іловайськом? Ані Гелетея, ані інших керівників не покарано».
— Гелетей не в системі Міністерства Оборони, не в системі Збройних сил України. Він був у системі, але карати має не Порошенко, а суди. Слідство має завершити військова прокуратура, яка цим займається.
Коли мені говорять, що має покарати Порошенко, в мене питання: «Ви кого обираєте, президента демократичної держави чи царя»? Так, цар може сказати: «Давайте карати». Але це російська парадигма, російське мислення. Давайте тоді скажемо, що нам не потрібна Конституція. Але якщо ми так скажемо, кожен, хто так вважає, може зрозуміти: така палиця завжди має два кінці. Можна дійсно покарати винних, а можна «перемолоти» й купу невинних, як це було в 30-х роках, у радянській системі, коли люди боялися «пікнути», щоб не опинитися в тому молоху, який перемолов десятки мільйонів життів. Наш єдиний вибір — це демократія. Вона довго будується, складно, але інакше це буде порушення прав людини й трагедія для багатьох.
Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.