Про таке читали у підвалі, де у спеціально звареній клітці незаконно утримували сотні людей. За ґрати сюди кидали місцевих. Співробітник Служби безпеки України Антон перелічує, за що відправляли до катівні:
«Катували за допомогу ЗСУ. Людей, які надавали військовослужбовцям ЗСУ координати техніки та живої сили російських окупаційних військ. Катували за проукраїнську позицію, просто за проукраїнську позицію, хто не хотів визнати, що Козача Лопань — територія Російської Федерації».
Пропаганди — від періодики до листівок — у звільненій Козачій Лопані окупанти лишили безліч. З Бєлгорода сюди, як в один із пунктів окупаційної влади, завозили стоси «літератури». У сільраді лишився спецвипуск про Харківську область від «Комсомольской правды». Перша сторінка: портрет Путіна, діти із російським триколором і фейки про цілодобову допомогу людям. Навіть кросворд тут ніби словник воєнних часів. Тираж у 50 тисяч підготувала редакція «Боевая газета». Такі вихідні дані є на сторінках. У «Харьков Z» — жодних прізвищ авторів чи інформації про редакцію. Усе анонімне. Тільки посилання на такі ж марковані «zедками» радіо і ТГ-канали. Це була так звана відомча газета окупаційної адміністрації. Не дивно, що на першій сторінці статті про Путіна і фейкового очільника Харківщини Віталія Ганчева. Газету показує Олександр Кулік — начальник інформаційного відділу Дергачівської міської ради.
«Ганчев тут не сидів. Він лише приїжджав сюди з пропагандистською російською пресою, ЗМІ. І тут вони знімали для нього ролики — типу Росія допомагає «мирному населению». І їхали назад», — говорить Олександр Кулік.
Читайте також: «Допитували місцевих, ґвалтували дівчат» — що відомо про катівні окупантів у Козачій Лопані
На сторінки пропагандистських видань потрапляли фото нібито нового, гарного життя, а в YouTube і ТГ-канали — інтерв’ю з людьми, які пройшли катівню. Що потрібно казати, перед зйомкою з них буквально «вибивали». Усе це пережив АТОвець із Козачої Лопані. За місяць полону чоловіка били та катували струмом.
«Вони на камеру мене знімали. Били мене по ребрах, зламали під серцем два ребра. На п’яту добу мене вивели з підвалу. Мене «телебачення» знімало. Їм потрібен був оцей пафос, що ось — вони піймали такого-то такого-то. Я два роки не служив, був цивільною людиною. Працював тут на заводі. А їм треба було, що вони АТОшника спіймали. І я мав впевнено на камеру закликати українську армію скласти зброю. Тобто, ви розумієте, вибору у мене не було. Вони, коли закінчили, все було по планшетику, за опитувальником. Вони ставлять питання і обговорюють зі мною все — як і що я буду говорити. Коли я все розповів, вони почали згортати камери. Світло вимикати. І забігає, його називали «комбат». Такий здоровий дядько у формі. Ну що, каже, його треба далі «пом’яти», щоб далі записувати? А вони кажуть: «Та ні, уже всьо, інтерв’ю закінчилось», — розповів чоловік.
У Козачій Лопані примірники російської пропаганди хочуть лишити для майбутнього музею. Кажуть, період окупації Росією, коли у селищі на 5 тисяч осіб людей нищили розгалуженою системою катівень, забувати просто не мають права.
Анна Черненко, Козача Лопань, Громадське радіо
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS