«За викраденого сина пообіцяв собі вбити 50 росіян» — батько полоненого жителя Святогірська

Без світла, води та газу, залишаються жителі звільненого Святогірська Донецької області. Місцеві дуже потребують буржуйок, продуктів та ліків. Їжею із ними діляться військовослужбовці Збройних сил України. 

---

«Тут були квіти, тут цвів бузок, я завжди вирощував клумби, тут все було приведено до ладу. Зараз бачите, до чого довели. Тут у мене завжди росли квіти, завжди все поливалося. Черешні тут. Так, заходимо. Все це було відкрито, коли я приїхав. Двері вирвані. Ви бачите, у якому зараз все стані? Вікна побиті. Це не вибухова хвиля. Це просто взяли і розбили. Або каменюкою. Один шар залишився. Вони взяли прострелили кулею. Наскрізний отвір. Ось там ковдра висить. Це світломаскування було. І там, у стіні, застрягла куля. Над моїм ліжком», — так розпочалося наше знайомство із Володимиром Скибою.

65-річний чоловік — корінний житель Святогірська. Перед окупацією він виїхав до дружини у Чехію. Коли дізнався, що рідне місто звільнене від окупантів, приїхав подивитися, що залишилося від домівки. Розмовляючи, він відвертається та витирає сльози:

«Що сталося із містом? Краще не питайте. Це жах просто. Зараз я…».

---

«Готували на вулиці, а жили у підвалі» — жителька звільненого Лимана про окупацію

---

Разом з чоловіком заходимо до будинку. Там — гармидер.

«Ось там у нас були каструлі, полумиски такі. Домашнє начиння. Витягли. Що вони там їли — я не знаю. А нащо їм жіночі чобітки? Звідки вони взялися? Це не мої чобітки, не наші. Це вони, видно, грабоване ділили. Гляньте — книжки. Це ж класика! Слухайте, це —  Дюма. Слухайте, ну не взяти Дюма, а взяти каструлі. Ото моральний рівень який у цих людей, уявляєте собі?», — журиться чоловік.

Росіяни хотіли натиснути на Володимира через те, що той на початку повномасштабної війни був у теробороні та мав активну проукраїнську позицію. 6 червня викрали його сина та відвезли 21-річного чоловіка на окуповану територію. Повернути сина в Україну поки що не вдається.

«Я вийшов на зв’язок у присутності співробітників Служби безпеки. І ми поговорили. Я зрозумів, що його не відпустять, яку б інформацію я не давав. Ну, і яку я їм можу надати інформацію? Гроші їх не цікавили. Так вони сказали. Я зірвався, звичайно. Поговорили. Я їм сказав: «Ти, потворо, піди на себе у дзеркало подивися». І я сказав, що все — 50 «орків» я повинен завалити. Це таке моє особисте зобов’язання», — згадує Володимир.

Нині у Святогірську немає ні світла, ні води, ні газу. Мобільний зв’язок працює із перебоями. Місто українська армія звільнила у середині вересня. Росіяни господарювали тут близько трьох місяців. Місцева жителька Любов розповідає, як пережили окупацію:

«Міна летить, снаряд, осколки сиплються. І з дронів бомбочки кидали. О, це був жах — неможливо було вийти на двір. І до нас у двір прилетіла бомбочка. Дрібні уламки побили паркан. Влучили по газу та по собаках. Я тільки руйнування відчула на собі. Тільки руйнування… І смертей скільки. У нас 12-річний хлопчик загинув від осколків. 22-річний чоловік загинув. Потім — 32-річний. Не хочу перераховувати. Багато молоді загинуло. Ні за що ні про що. Вони не були військовими. Просто ходили вулицями. Один хлопчина наїхав на міну. У цілому — жах!»

Разом із військовослужбовцем на позивний «Гайдамака» йдемо містом та бачимо багато руйнувань. Хлопець каже, все це скоїли росіяни, коли відступали:

«Найсумніше за тих дітей, які тут ростуть, що вони все це бачать і переживають. Але, багато хто із них адекватніше реагує на ситуацію, аніж їхні батьки, дорослі. Навіть одна дитина, мені здається, що це — багато. Але так, багато. Я багатьох знаю, хто із Ярової та зі Святогірська, які тримали дітей біля себе. І я цього не розумію. У них були можливості вийти. Я навіть знаю людей, які із Краматорська приїхали до Святогірська, привезли із собою дітей і сиділи тут під бомбуваннями, вболіваючи за російську владу».

---

Читайте також: Змусили записати відео, що підтримує «русский мир»: як росіяни нищили освіту та брали у полон освітян на Харківщині

---

Аптеки та магазини у місті не працюють. Військовослужбовці діляться своєю їжею з місцевими, а волонтери привозять продукти та засоби гігієни. Також свою роботу відновила «Укрпошта». Тож тепер люди можуть отримати пенсії та соціальні виплати, зазначає співробітниця «Укрпошти» Ольга Симоненко:

«Їздимо сюди від початку місяця, з 5 жовтня. Виплачуємо. Червоний Хрест робить виплати. Цього тижня почали робити виплати від міжнародних організацій. Платимо пенсії, субсидії, допомогу по інвалідності».

Сьогодні у колись курортному місті залишається 560 людей. Щоб пережити зиму люди дуже просять допомогти із буржуйками, дровами, вугіллям та теплим одягом. Також дуже потрібні продукти, овочі та ліки.

Яніна Львутіна, Донеччина, Громадське радіо

---

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

---

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS