Громадське радио
На ресурсе пользователь сразу видит две карты. Первая карта — это точка, где человек родился, вторая — где погиб. Также указана дата рождения и дата смерти, обстоятельства смерти, пол, статус — гражданский или военный. Есть идеи о том, чтобы указывать, в каком подразделении служил человек, если это военный, — говорит Сергей Мовчан.
Он рассказал и о том, как собирали информацию для карты и с чего все началось:
«Ми побачили, що немає єдиного списку загиблих осіб на Донбасі. Є окремий ресурс memorybook.org.ua, який збирає дані про загиблих українських військових. Однак стовно цивільних інформації в єдиному ресурсі, на превеликий жаль, не було. Тому виникла ідея, що потрібно дійсно зібрати для історії імена всіх загиблих в даному конфлікті і тим самим показати, що непотрібно повторювати таких подій.
Про українських військових більшість інформації отримано з озвученого ресурсу, однак далі ми зіштовхнулися із проблемою саме щодо цивільних і осіб, які воюють за так звані «ДНР», «ЛНР» і також щодо росіян. У даному аспекті досить великий масив інформації отримано з соцмереж («Вконтакте», Фейсбук і Твіттер), де родичі загиблих, друзі викладали інформацію з фотографіями, датами народжень та датою смерті, місцями подій.
Це все почало підтягуватися. Почали моніторити національні новинні ресурси, також місцеві газети. Змогли отримати доступ до газет, які видаються на тимчасово непідконтрольних територіях. Там також була інформація. Добре дала інформацію Попаснянська військово-цивільна адміністрація, однак, на превеликий жаль, з іншими місцевими органами самоврядування не зовсім склався діалог стосовно списку загиблих цивільних. Деякі органи місцевого самоврядування кажуть: «ми не ведемо цей список, законом це не передбачено, тому ми не можемо надати такої інформації, її нема».
«Карту памяти» уже презентовали в некоторых городах Донбасса, в Днепре, в Сумах и в Киеве.
«Якщо говорити про поїздку по Сєверодонецьку, Краматорську, Покровську, Маріуполю та Торецьку, там її найкраще сприйняли. Вона досить близька їм, бо багато в кого є родичі, які проживають як по одну лінію фронту, так і по іншу. Ці люди розуміють, що дійсно потрібно збирати інформацію про всіх та зберігати різні імена. Там нам також давали велику кількість інформації.
У Дніпрі (це був музей військових АТО, представник військового шпиталю) їм ця тема також близька. Але якщо говоримо про просте населення Сум, Дніпра, то їм вона була малоцікава, тому що хоч і багато жителів цих міст загинуло, але це трішки далеко», — говорит Сергей Мовчан.
Также аналитик рассказал о том, почему ресурс не могут представить в России:
«У Росії даний ресурс не був представлений, тому що ми самостійно не можемо там це зробити, а правозахисні організації, які там діють, будемо чесними, також не можуть. Тому що це питання висвітлення участі Росії в даному конфлікті — їм не дозволять це зробити і в них є великі занепокоєння щодо питань своєї безпеки».
На сегодняшний день создатели ресурса пытаются продвигать его на территорию России через Фейсбук. Это удается, судя по тому, что количество заходов из России увеличилось, появились комментарии и обсуждения.
«Можливо, є великий відсоток «тролів» та штучних акаунтів, однак посил до РФ вже дав певні плоди. Починаються коментарі на кшталт того, що більшість осіб, відзначених на мапі, не заслуговують на пам’ять (йдеться про українську сторону). Останні два дні я бачу коментарі, що заслуговують на пам’ять тільки особи, які воювали за так звані «ДНР», «ЛНР».
Будемо чесними, серед українського населення, яке проживає на підконтрольній Україні території, також виникають певні занепокоєння стосовно того, що на одній мапі не можна було об’єднувати осіб, які воюють за Україну і проти неї. Ми зі свого боку звертаємось до того, що на пам’ять заслуговують всі, незалежно від того, які дії вчинили. Судити за дії вже повинні інші», — говорит Сергей Мовчан.
Слушайте полную версию разговора в прикрепленном звуковом файле.