7 октября 2016 в 12:30 в пресс-центре «Укринформ» состоялась пресс-конференция, посвященная проблеме торговли людьми. Перед конференцией правозащитница и координатор «Медийной инициативы за права человека» Мария Томак и мать одного из пострадавших от торговли людьми в РФ украинцев Екатерина Оноприенко рассказали подробнее о том, что происходит на самом деле.
Анастасия Багалика: Мария, расскажите подробнее.
Мария Томак: Речь идет об очень широкой рекламной кампании. Не только в соцсетях. Прежде всего — наружная реклама и реклама в городском транспорте. Эта реклама распространяется по всей территории Украины, нам точно известно о ряде областей. Мы знаем, что киевский метрополитен — место, где каждый день бывают миллионы людей.
Сергей Стуканов: Это легальная реклама?
Мария Томак: Да. Она размещена на официальных стендах. Это Киев, Черкассы, Херсон, Харьков, Чернигов и области — список можно продолжать. В этой рекламе людей приглашают на работу курьерами. Там не написано, где именно они будут работать и что именно разносить. Но потом оказывается, что речь идет о работе в РФ в разных регионах.
«Работа» заключается в том, что люди будут заниматься наркокурьерством. Как правило, речь идет о спайсах. Это курильные смеси, которые были запрещены в РФ в прошлом году. В Украине они тоже относятся к списку запрещенных. Известно о случаях в Молдове, где эта схема тоже существовала. Там мы общались с правоохранителями, которые ее успешно прикрыли. Там речь шла о тяжелых наркотиках — о героине.
Мы с моими приятелями провели эксперимент. Позвонили на «горячую линию», она работает. Мои знакомые встретились с вербовальщиками. Правда, они сразу сказали, что речь идет наркотических средствах и люди будут заниматься спайсами. В ряде случаев люди знают, о чем речь, но не во всех.
Когда они попадают в ловушку, им покупают мобильные телефоны, билет в Россию. Дальше начинаются угрозы. Если они хотят соскочить и не понимали, на что идут, то их просто арестовывают.
Сергей Стуканов: Что происходит, если люди желают уехать, поработав полгода?
Мария Томак: Торговля людьми — это не обязательно о том, что человеком сразу торгуют. Речь о эксплуатации труда, люди не получают обещанную зарплату. У некоторых отбирают документы, что ограничивает их возможность возвратиться домой, им угрожают физической расправой, расправой над их семьей. Человек не может уехать. Ему говорят, что он может уехать, но после того, как отработает свой мобильный телефон и деньги, которые дали сначала.
Что касается российской полиции, у меня нет конкретных доказательств, но у нас есть подозрение, что связка существует. Как только человек хочет выйти из этой схемы, его сразу арестовывают. То же самое мне сказал молдавский следователь, с которым я обсуждала это: они уверенны, что это завязано на российскую полицию и крышуется российскими правоохранителями.
Анастасия Багалика: Сколько людей по данным правозащитников втянули в подобные схемы?
Мария Томак: Количество оценить очень сложно. У нас есть три показателя: информация украинского МИД, им удалось установить около 300 граждан Украины, которые находятся в разных СИЗО или колониях, осуждены по ст. 228 и которые попали в заключение по этой схеме. Но это капля в море. По информации, которая звучала со стороны компетентных российских органов, последняя цифра — 1300 людей.
Мы пытаемся установить количество по информации потерпевших. Есть родители, родственники, которые находятся в заключении. В СИЗО Калуги, по утверждениям сына Екатерины Ивановны, за год прошло около 100 граждан Украины по это статье. В СИЗО Петрозаводска находится 40 граждан Украины. В других СИЗО — около 50 людей. Думаю, сложив эти цифры мы получим, как минимум, полторы тысячи людей. По информации украинского МИДа поток не уменьшается. Люди едут и едут.
Сергей Стуканов: Пані Катерино, як ви стикнулися з цією проблемою?
Екатерина Оноприенко: Мій син шукав роботу. У нас є невеличкий магазин. Син — приватний підприємець. Взяв кредит на іграшки 30 000. Але коли почалася криза, люди перестали купувати іграшки, і він не зміг оплатити цей кредит. Ця сума виросла вже до 100 000. Йому погрожували кредитори, дзвонили дружині, це було щось страшне. Я постійно говорила синові : «Збирайся. Їдь за кордон на роботу».
Він спочатку збирався поїхати в Польщу. А потім побачив у Черкасах, в маршрутці, оголошення про роботу пішим кур’єром, на всіх банерах були великі, яскраві оголошення російською, на всіх зупинках. Він почитав, зателефонував на «гарячу лінію», йому запропонували зустрітися в Києві. Батькам він нічого про це не говорив.
Він приїхав в Київ. На залізничному вокзалі є ресторанчик «Дрова». Його зустріли два бритоголові амбали, поговорили з ним. Виходило так, що вони дають йому безкоштовно білет на Москву. Потім — 1 000 гривень на харчування на перший час, дають «iPhone» і говорять: «Їдеш на Москву, а потім з тобою зустрінуться і розкажуть, що далі робити».
Він, звичайно, зрадів, що все так, за роботу обіцяють 1 000 доларів. Поїхав з думкою про те, що заробить ці гроші (посилали на три місяці) і зможе віддати кредит. Коли він приїхав в Москву, його ніхто не зустрів. Далі було спілкування по телефону. Йому сказали: «Їдеш в Калугу, поселяєшся на добу в хостелі, оформляєш на себе банківську картку, потім на неї пересилають 20 000 рублів, щоб сам знайшов квартиру». Коли він зробив це, йому сказали, щоб він їхав в Москву і отримав посилку.
Він поїхав в Москву, отримав посилку і привіз її додому. Далі інструкція була така: «Ти її розкриваєш, купуєш електронні ваги і розважуєш товар». Коли він відкрив посилку (на суді він так і заявив): «Я відкрив посилку, побачив, що там пакет чаю. Понюхав — пахне м’ятою. Поруч пакет — наче, цукор». І він зрозумів, що це не чай, що це не інтернет-магазин одягу чи побутової техніки, а це спайси. Він сказав, що не буде цим займатися. А вони йому заявили: «Ми тебе пристрелимо, якщо не будеш. Ти повинен відробити ці гроші. Твій паспорт засвітився, знають де твоя сім’я, діти. Ми знищимо твою сім’ю». Погрози такі, що нікуди дітися. І йому йти на смерть, або думати, як вискочити з цього.
Потім я сама особисто вела це розслідування. Перші результати були такі, що я вийшла ще на одну людину. До речі, коли він почав працювати, уже знав, що він на крючку, що за ним слідкують, і слідкує Держнаркоконтроль, який в квітні приєднали до російського МВС. А Держнаркоконтроль — це та сила, яка в Росії займається цим кришуванням. Він мені так і сказав. Півтора місяці мій син був зниклий. Зовсім випадково подзвонила жінка з Москви і сказала, що син передав, що живий, але знаходиться в СІЗО.
Анастасия Багалика: Як сталося, що він потрапив в СІЗО?
Екатерина Оноприенко: Мені вже потім адвокат сказав, що мій син тільки перетнув кордон з Росією, вже знали, що він їде. З нашої сторони роблять агітацію, використовують вразливі сторони людини. І цим вони заманюють. І люди попадаються.
Вони дають пропрацювати до першого місяця. Кожен тиждень вони перераховують на картку зарплату. Коли закінчується перший місяць, знаходять нових клієнтів, а цього вже треба здавати. А син моєї подруги, наприклад, зателефонував і каже: «Тут дуже нечисто. Я завтра буду повертатися додому». І його беруть о другій ночі. Йде прослуховування, навігація. І мій син сказав: «Я знав, що за мною слідкують. Але нічого не міг зробити». Його просто б убили. Коли його помістили в СІЗО, нікому не повідомили, ні консулам, ні батькам. Коли жінка зателефонувала, я дізналася, що він в Калузі.
Анастасия Багалика: Скільки вже триває ваша ситуація?
Екатерина Оноприенко: 4 січня він був затриманий. А 3 грудня приступив до роботи.
Мария Томак: Бувають випадки, коли людину беруть в перший день. Коли людина розуміє, чим вона буде займатися і намагається з цього вистрибнути, відразу відбувається затримання.
Сергій Стуканов: Чом наші правоохоронні органи не прикривають цю схему, принаймні, ці оголошення?
Мария Томак: Я знаю, що було щонайменше одне звернення до київського метрополітену з проханням зняти оголошення. Після того оголошення зеленого кольору, які були раніше зникли, але з’явилися нові.
Особисто мені відомо про два кримінальні провадження, кваліфіковані по ст. 149 — це торгівля людьми. Це Солом’янський райвідділ Києва і в Черкаській області, що стосується сина пані Катерини.
Справа в Солом’янському райвідділку майже не розслідується. За 4 місяці проведена одна слідча дія — це допит дружини потерпілого. На наше прохання народний депутат Світлана Заліщук звернулася до Нацполіції із запитом, і була відповідь, що вони наче намагаються акумулювати зараз всі ці справи по Україні в Головному управлінні Нацполіції Києва і розслідувати централізовано.
Анастасия Багалика: Ця схема існує незалежно від стосунків між Україною і Росією зараз?
Мария Томак: Тут є різні версії. Я не виключаю, що з огляду на широку географію людей, які залучаються в цю схему, може відбуватися вербування. Ми знаємо про ситуацію Юрія Яценка, у якого, наче, знайшли вибухівку, якого на цій хвилі намагалися завербувати. Припускаємо, що це може бути й тут. Але мені про такі речі невідомо.
Анастасия Багалика: Що з людьми, які отримали вироки в РФ, як їх повертати?
Мария Томак: У Facebook про це написав замміністра Петухов, що звертаються в Мін’юст з заявами про переведення для відбування покарань. Тут треба шукати оптимальні правові шляхи і зараз цим займається Гельсінська спілка з прав людини, яка здійснює правовий супровід цих справ. Якщо людину передадуть сюди для відбування покарання, вона буде тут сидіти.
Мені здається, краще використовувати механізми, які передбачають доведення того, що йдеться про торгівлю людьми та визнання людей потерпілими від торгівлі людьми, звільнення їх від кримінальної відповідальності і повернення їх в Україну. Потрібно шукати комплексні підходи, щоб виробляти оптимальні механізми реакції.