Нардеп від «Свободи» хоче скоротити міліцію і повернути армійський призов

Наталка Соколенко: В п’ятницю буде позапланова, чи, як це сказати, раніше на 3 дні, ніж зазвичай це буває, Погоджувальна Рада. Погоджувальна Рада – це зібрання голів комітетів  і голів фракцій і Голови верховної Ради для того, щоб скласти план роботи на поточний пленарний робочий тиждень. Завтра що ви плануєте виносити, які ініціативи? Ваша фракція, чи, можливо, ваш комітет, чи ви особисто?    

Юрій Сиротюк: Що стосується нашого комітету, тут позиція співпадає з фракцією: потрібно передусім негайно, і тільки виникає необхідність, забезпечити всі нагальні потреби української армії, сектору безпеки і оборони. Тому я і наш комітет будемо наполягати на ухваленні двох законопроектів, які підготовлені моїми колегами і мною щодо забезпечення української армії. Про що йдеться? Законом України «Про Збройні Сили» заборонено фінансування збройних сил ніким іншим, окрім державного бюджету України.

Наталка Соколенко: А на що ж люди зараз збирають гроші по 5 гривень на мобільний?

Юрій Сиротюк: Зараз вже зібрали близько 80 мільйонів лише грошами, а товарами – це набагато більше. І люди несуть ці гроші. І дуже дивно виглядає, що люди з цих грошей мають платити податок. Ще якщо хочуть 5 гривень, то ще треба доплатити близько 20% податку. І тому ми внесли зміни до закону, до ряду українських законів, щоб  з цих грошей зняти податкове навантаження, щоб люди вільно могли це робити, і зняти обмеження щодо фінансування українського війська.

Ніби утилітарна, дуже така проста річ, але її треба робити терміново. Я вважаю, що терміново має бути розглянута моя постанова, і фракція на цьому наполягає, «Про деякі додаткові заходи щодо підсилення обороноздатності країни» у зв’язку з агресією Російської Федерації. Передусім  я рекомендую нашому виконувачу обов’язків Президента розглянути доцільність повернення до загального призову.

Поясню. Останні 2 тижні я зустрічався з майже усіма військовими аташе наших сусідів, країн-членів НАТО, і зустрічався  зі Швейцарією. І тільки 2 форми обороноздатності країни: або маленька дуже дорого оснащена, дуже дорога професійна армія, якої ми не маємо, або загальний народний резерв, коли всі чоловіки захищають свою країну.

Наталка Соколенко: Або членство в НАТО.

Юрій Сиротюк: Або членство в НАТО. Очевидно. Але наші партнери по НАТО кажуть: хлопці, ви поки що не петлюйте цю тему, ми вам будемо помагати, але давайте ставити реалістичні цілі. Поки ми добіжимо до НАТО, нам треба себе захистити. Ми маємо ситуацію «дивної» війни з Україною, і ми пам’ятаємо ситуацію «дивної» війни в 1939 році, коли Німеччина напала на Польщу. Англія і Франція, тодішні «будапештські гарантьори» давали  гарантії Польщі, що будуть воювати, і взагалі не воювали. Війну оголосили і чекали.

Крім нас, зараз, давайте будемо свідомими, крім нас, зараз ніхто нас не захистить. Тому, я вважаю, ми повинні поставити питання відновлення загального призову, причому дати таку можливість навіть жінкам, по бажанню, служити в армії. І так 17% нинішньої української армії є українські жінки. Тому таку можливість треба створити.

Треба відновити систему військово-патріотичного навчання в школах, те, що колись  було за Совєтського Союзу. Треба створити систему військових кафедр в університетах. І треба дати можливість всім громадянам України, які хочуть добровільно захищати свою країну, навчатися, отримувати певні знання на базі сухопутних військ України. Відповідну постанову я підготував, комітет підтримав.

Наталка Соколенко: Де взяти гроші на оце, ви продумали, на реалізацію цих ініціатив?

Юрій Сиротюк: Говорив з Квітом, з міністром освіти щодо можливого відродження. Є урок захисника Вітчизни, такі уроки є, вони в обмеженій формі. Просто треба збільшити навантаження, грошей додаткових не потребує.

Є класичний принцип: хто не годує свою армію, обов’язково годуватиме чужу.

Наталка Соколенко: Я абсолютно згодна. Але давайте тут зупинимось. Питання ж про гроші. От в Німеччині на законодавчому рівні депутатам заборонено висувати будь-які ініціативи, які потребують видатків, якщо самі депутати не вказують, в кого вони, грубо кажучи, заберуть ці гроші, чи інше якесь джерело для покриття цих прекрасних, бо вони завжди дуже хороші ці ініціативи. Просто щоб це не переходило в популізм і не давало такі «порожні» бали політикам, от  є така практика.

Де на ваші ініціативи взяти гроші?

Юрій Сиротюк: В країні є певна кількість валового внутрішнього продукту, частина з нього перерозподіляється через державний бюджет України. Будь-яка копійка, яка буде виділена на потреби армії, ми мусимо це усвідомлювати, вона буде забрана з інших потреб. Звідки можна забирати гроші? На мою думку, минулого року ми на декілька мільярдів підвищили фінансування Міністерства внутрішніх справ, роздули штати Міністерства внутрішніх справ. Я вважаю, що наше МВС потребує кардинальної реформи, і кардинального скорочення. По кількості міліціонерів, дармоїдів, я інакше їх не назву, ми «вперєді планєти всей».

Знаєте, до мене приїжджав слідчий минулого тижня,  в суботу, опитував мене по справі сумнозвісних подій в Черкасах по справі тодішнього губернатора, бо він навіть не був главою обласної адміністрації, Тулуба. Молодики Тулуба, так званий «тулубюгенд», з футболками «Бий жидів!» бігали по Черкасах і так далі. Ми цих людей затримали, здали міліції, і вся доблесна міліція, декілька тисяч, не може встановити факту цих подій. А мене тепер, навіть  при новій владі, слідчий питав: а чого я їздив в Черкаси, а що там робила Леся Оробець, а що на мітингу говорив Микола Томенко, і чого взагалі опозиція робила ці речі? Тому система консервативна.

Отже, треба забирати і кардинально скорочувати Міністерство внутрішніх справ, треба скоротити структуру мого колишнього, як ви кажете, екс-однопартійця Олега Махніцького, тому що Генеральний прокурор має бути поза політикою.

Є де забирати. Треба скорочувати кошти на владоможців, хочемо чи не хочемо, ми мусимо підсилювати свою армію.

І, знаєте, коли я кажу про загальний призов, насправді, от що вам кажуть. От вчора ми розглядали на комітеті питання охорони казначейств і банків. Тому що йдуть грабежі в країні. І можна залучити приватну структуру. Це гроші з державного бюджету, великі гроші. Можна залучити УДО. А якщо поставити хлопчика з внутрішніх військ, у нас же призов в міліцію є, в Нацгвардію. А в армію немає. Тобто, своїх людей призивали бити, а Батьківщину захищати, значить, грошей в країні не було.

Ці хлопчики отримують по 10 гривень в день. Вони дармова робоча сила. Для будь-якої країни – загальний  призов, це фактично ти використовуєш людський ресурс. Але ми маємо до цього ставитися не тільки як до дармової робочої сили, а як до тих, хто пройде певну систему військово-патріотичного виховання. Бо якби хлопець з Донецька сьогодні прослужив в українській армії

Наталка Соколенко: В Карпатах десь у військовій частині, наприклад.

Юрій Сиротюк: В Карпатах. То ми би зруйнували цей принцип територіальної служби. І галичанин служив би в Донецьку, а з Донецька хлопець служив би на Волині. То, відповідно, ми би так швидше зшивали країну.