Військові з реальним бойовим досвідом пліч-о-пліч з курсантами карбували крок на Марші Незалежності у Києві. Вперше за останні десятки років 14 військових частин отримали бойові прапори, що є офіційним визнанням їх боєздатості.
«Бажаємо здоров’я, товаришу міністре оборони України!» — так українські військові віталися з міністром оборони генералом-полковником Степаном Полтораком з нагоди маршу до Дня Незалежності. Карбували крок Хрещатиком бійці Збройних сил і Нацгвардії.
Президент Петро Порошенко у своїй промові озвучив кількість загиблих. Каже — більше 2000 українських військових загинули і близько 7000 отримали поранення за рік. На ці слова військові відгукнулися багатоголоссям: «Героям слава! Героям слава!».
Президент разом з міністром оборони вручили бойові прапори 14 військовим частинам, що відзначилися у бойових діях на Сході України. Бойовий прапор — це офіційне визнання боєздатності. Тепер при звільненні того чи іншого об’єкту військові мають встановлювати два прапори — державний і свій бойовий. А при втраті такого знамена частина припиняє своє існування, пояснили вояки. Отримані прапори військові у першу чергу схилили у пам’ять за загиблими товаришами і мирними мешканцями.
За оцінками київської міліції, на Хрещатику на той момент зібралося близько 12 тисяч людей. Серед них — цивільні і військові.
Володимир Тенюшкевич родом з Хмельниччини. Зараз він — старший сержант у 25 повітряно-десантній Бригаді, раніше був фермером.
«В мене брат воював, перша хвиля мобілізації, так само 25 повітряно-десантні війська. В мене совість не позволила, щоб молодший брат пішов служити, а я лишився. І слава богу, знаєте, як призвали прийшла повістка з воєнкомату, мені аж легше на душі стало. Чекав, давно чекав», — говорить він.
Олександр Мекечин з позивним «Елвіс» — командир роти у першому батальйоні Нацгвардії. Він теж святкує День Незалежності у Києві вперше.
«Я из Селидова, это под Донецком, Донецкая область. Город Селидово. Был шахтёром. В Збройних Силах я не служив. Меня не хотели мобилизировать, то есть военкомат не вызывал, и я пошел добровольцем. У мене во взводе большая половина это донецкие, луганские, мариупольские, одесские. То есть с юго-востока», — сказав він.
Кожну військову частину на Хрещатику зустрічають оплесками.
Подивитися Марш прийшли студенти. Троє з них навчаються в Англії. Каріна приїжджає в Україну на канікули. Навчається у Лондоні на медика. Родом з Донеччини. На канікули приїжджає в Україну. На параді теж вперше. Каже, що на Майдані відчувається атмосфера єднання. Але до святкування ставиться обережно.
«Мне почему-то кажется, что людей больше. Наверное из за ситуации в Украине все хотят присоеденится к этому народному дух, что ли. Я не уверена, что есть необходимость в празднике, когда где-то есть война», — говорить дівчина.
Олександр Штангей — пенсіонер з Черкащини. Раніше працював будівельником. До святкувань ставиться інакше.
«Ви ж пам’ятаєте, що в Москві в 41 році з параду пішли зразу на фронт. Це було нормально. Тоді було нормально, а зараз чому ні?» — впевнений він.
Парад Незалежності закінчився. Після нього люди дарували квіти чоловікам і жінкам у військовій форму, вітали один одного зі святом, обговорювали костюми — більшість прийшли у вишиванках чи з елементами національної символіки.
Василина Думан, спеціально для «Громадського радіо»