Як допомогти Україні швидше перемогти Росію?
Ілюстративне фото1x
--:--
--:--
Орієнтовний час читання: 6 хв
Майже через рік після того, як Путін розв’язав справжню бійню в Україні — війну, спричинену прагненням Києва бути повністю демократичним, плюралістичним, європейським і назавжди звільненим від московського ярма — головною метою Заходу має бути забезпечення того, щоб російський тиран нічого не отримав від своєї агресії.
Про це йдеться у статті видання The Washington Post.
Там наголошують, що допустити результат, який будь-яким чином винагородить Кремль, було б «моральною пародією». Це також завдало б потенційно смертельного удару принципу, на якому ґрунтується західна стабільність і цивілізована міжнародна поведінка. Вона полягає в тому, що суверенні держави не можуть бути безкарно захоплені, підкорені та піддані масовій бійні.
Щоб перешкодити Росії та захистити суверенітет України, Сполучені Штати та їхні європейські союзники не мають іншого вибору, окрім того, як посилити військову, економічну та дипломатичну підтримку Києва. Це означає озброїти українські сили більш рішучою зброєю та в більшій кількості, запровадити агресивніші санкції проти Москви та активізувати більш активну міжнародну коаліцію для ізоляції Росії.
Цей порядок денний є терміновим — статус-кво відносно статичних бойових ліній є неспроможним. У той час як Росія мобілізує сотні тисяч новобранців на підтримку нового масштабного наступу та переводить свою економіку на повну воєнну основу, поетапний, реактивний підхід Заходу, який передбачає лише те, що необхідно уникнути катастрофи, став рецептом для патової ситуації.
Читайте також: Чим закінчиться війна в Україні?
Путін сподівається саме на такий глухий кут, який він розглядає як спосіб послабити рішучість Заходу та народну підтримку України. Потрібна кардинальна зміна імпульсу, на яку українські сили показали свою здатність — якщо у них є ресурси.
«Для нас цілком зрозуміло, що у нас немає інших альтернатив. Ми будемо боротися», — сказала виданню амбасадорка України в Америці Оксана Маркарова.
Пріоритет — зброя
The Washington Post пише, що президент Байден і його європейські колеги зволікали цієї зими, вирішуючи оснастити Україну західними бойовими танками найвищого класу, включно з німецькими Leopard. Їх нарешті схвалили, але знадобляться ще тижні, перш ніж вони досягнуть лінії фронту, і наразі лише Німеччина та Польща розчистили шлях для надсилання значної кількості. Було б безглуздям повторювати той самий промах з іншою необхідною українцям зброєю.
Це, зокрема, високомобільні артилерійські ракетні установки американського виробництва, відомі як HIMARS, високоточна зброя, яку українці успішно використовували проти російських командних пунктів і складів боєприпасів за лінією фронту. Адміністрація Байдена поставила щонайменше 20 із них, однак Києву потрібно більше. Україні також потрібні ракети більшої дальності, такі як армійська тактична ракетна система MGM-140 ATACMS, радіус дії якої становить близько 290 миль. Вони можуть вразити російські цілі в Україні, які зараз недоступні, в тому числі у Криму.
Києву знадобиться більша кількість майже всіх видів озброєнь — артилерійських снарядів, які він випускає зі швидкістю майже 100 тисяч на місяць, бойові машини, вдосконалені дрони й, особливо, високотехнологічні системи ППО. Сполучені Штати та їхні союзники, особливо Німеччина, повинні прискорити виробництво та постачання систем протиповітряної оборони, щоб притупити систематичну кампанію Росії зі знищення українських електростанцій та критичної інфраструктури.
Читайте також: Жахливий стан німецької армії: хто винен та чи вистачить зброї Україні?
Також Києву знадобляться передові західні винищувачі. За умови, що Байден наразі виключив постачання F-16 американського виробництва. Однак він повинен переглянути це за умови, що Київ зобов’яжеться використовувати літаки для захисту України на його території, а не для атак усередині Росії. Рано чи пізно Заходу доведеться надати Україні системи озброєнь, які не тільки допоможуть припинити війну, але й утримають Росію від запуску нових. Найефективнішим засобом стримування буде переконливий набір військових сил на землі та в небі, а також, зрештою, членство в НАТО та гарантії безпеки, які воно забезпечує.
Головна мета посилення українського арсеналу — не вбивати більше російських солдатів. Путін робить це сам, посилаючи хвилі погано навчених військ як гарматне м’ясо на лінію фронту. Швидше, мета повинна полягати в тому, щоб переконати російського диктатора в марності його військової ескалації, продемонструвавши, що Захід — багатший, сильніший, більш технологічно розвинений — не буде економити на техніці, необхідній для відбиття його атак. Переговори стануть можливими тільки тоді, коли Кремль зрозуміє, що перемога неможлива — що він не зможе утримати незаконно захоплену суверенну українську територію.
Економіка РФ
Російська економіка виявилася більш стійкою, ніж припускала більшість західних чиновників, коли вони запровадили безпрецедентний спектр санкцій. Минулого року російський ВВП скоротився набагато менше, ніж очікувалося, і, за прогнозами, цього року трохи зросте. Це має бути сигналом для Джо Байдена та європейських лідерів вдатися до більш ретельних репресій. Почати можна з резервів російського Центрального банку на суму понад 300 мільярдів доларів, які зараз заморожені в західних і японських банках. Ці кошти має конфіскувати «Група семи» чи хтось інший, зауважує The Washington Post.
Відновлення України
Рахунок за відновлення України, швидше за все, становитиме у два-три рази більше, ніж заморожені запаси Росії. Кожен долар, який Москва змушена платити за відновлення України, на один менше з гаманців американців, європейців і самих українців. Правовий механізм арешту російських коштів ще належить визначити, а процес для цього буде складним і триватиме роками. Але є прецедент арешту коштів Центрального банку — за кілька десятиліть після вторгнення в Кувейт у 1990 році Ірак був змушений виплатити понад 50 мільярдів доларів компенсації.
Читайте також: «Зеленський запропонував точку відліку, ми повинні допомогти втілити це в реальність» — МакФол про українську формулу миру
Нафта та газ
Вашингтон і його союзники мають у своєму розпорядженні інші важелі, щоб притиснути режим Путіна та його прихильників. Західні компанії, які ще не розірвали відносини з Росією, можуть бути змушені це зробити. Цінова стеля на експорт російської нафти, встановлена лідерами G7 минулого року на рівні 60 доларів за барель, може бути знижена ще більше, уповільнюючи потік доходів, який лежить в основі військової машини Путіна. Європейська рада також має розглянути питання про заборону імпорту російського газу, щоб позбавити Москву легкого джерела доходу та засобу політичного впливу.
Підтримка України
Західна громадська думка наразі залишалася відносно твердою щодо тяжкого становища України, попри ознаки відступу в деяких країнах. У січневому опитуванні Gallup майже дві третини американців підтримали зусилля України повернути свою територію, захоплені Росією. Це приблизно така ж частка, яка займала цю позицію минулого літа, хоча підтримка війни республіканцями є хиткою. Оскільки витрати на виживання України зростають, успіхи Києва на полі бою допоможуть підтримати громадську думку в Сполучених Штатах і Європі.
Ризик ескалації конфлікту
Підтримуючи та зміцнюючи єдність Заходу перед обличчям найбільшої війни в Європі за три чверті століття та потенційно катастрофічного відключення Москвою енергії, Джо Байден допоміг досягти того, що багато хто сказав би неможливим рік тому. Він застосував обережний і вивірений підхід, поступово озброюючи Україну через страх ризику ескалації.
Але головний урок минулого року полягає в тому, що ризик ескалації перебільшений. Україна веде оборонну війну за відвоювання власної території. Що ж стосується російського керманича, то у нього, окрім живої сили та ядерної зброї, більше нічого немає для ескалації. Якщо Захід адекватно озброїть Україну, він не зможе виграти з першим і навряд чи вдасться до другого, що відштовхне його найважливішого союзника — Китай. Тактичний ядерний удар Росії був би одним із найбільших в історії актів стратегічного самоспалення, що закріпило б статус Росії на десятиліття.
Це ключовий момент в історії 21-го століття та критичний момент для інтересів, лідерства та престижу США. Вирішальною метою має бути зміцнення України, щоб необґрунтована війна Росії сприймалася диктаторами як застереження, а не як шаблон для перетворення світу на їхній смак, підсумовує The Washington Post.
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
