«Коли був приліт, навіть не відчули»: навчання у підземній школі у Харкові

Навчання у підземній школі: Роман та Іван вже другий рік ходять до школи-укриття у Харкові. Вперше вони прийшли сюди під кінець свого п’ятого класу. Шостий навчальний рік починають також тут. Хлопці знають кожен куточок свого освітнього бункеру і допомагають меншим розібратися, що і де знаходиться.

«Ось, наприклад, наш кабінет — другий. У ньому ми навчаємося у понеділок, середу та п’ятницю. Тут взагалі цікаво. Ми відволікаємося від уроків. Коли перерва, по коридору можемо побігати», — розповідає учень 6-Б класу Роман Чиян.

Хлопець показує їдальню, каже, що нещодавно відкрився буфет:

«У понеділок нам давали бургери. Вчора дали дуже смачну кашу з відбивною. Взагалі, дуже смачно годують», — запевняє шестикласник.

Рома та Іван продовжують екскурсію школою. У коридорах досить гучно працює вентиляційна система. На запитання, чи не відволікає їх під час уроків цей шум, відповідають, що у кабінетах його майже не чути.

Хлопці разом вчилися в звичайній — наземній — школі. Скільки над бункером землі навіть не замислюються. Але зі старої школи пам’ятають, де могли би вчитися, якби не війна.

Роман Чиян розповідає, що їхній перший клас припав на рік пандемії коронавірусу. На третій навчальний рік вже почалася повномасштабна війна. Через всі ці події навчання харківських учнів постійно переривалося, було змішаним у форматі онлайн та офлайн. Тому зараз фізично ходити в школу дещо незвично, каже Роман.

«Тобі потрібно кожен ранок збирати портфель, писати в щоденник розклад кожен день. Потім, що ти сидиш за партою з друзями і бачиш цю дошку, як вчитель пише щось. Я ніби згадав минуле», — ділиться хлопець.

Проте вчитися за партами щодня учні не можуть: у Харкові поки не вистачає безпечних освітніх місць, а охочих ходити до школи багато. Тому у школярів графік: три дні на тиждень — за партами. Решта – онлайн.

«Перший раз ми трохи боялися, як воно там (у підземній школі — ред.) все буде. Ну, а зараз вже звикли — нормально. Зранку у нас десь о 8.15 перший урок. Два уроки зранку, потім ми там чистимо зуби, поїмо, потім збираємо портфель і йдемо в школу», — розповідає Іван Міщенко.

Школяр додає, що на перерві хочеться на вулицю, проте розуміє, що це може бути небезпечно:

«Коли в підземній школі починається повітряна тривога, нас не випускають, ну щоб осколки… Нас можуть забрати тільки наші родичі під час повітряної тривоги», — каже Іван.

Батько одного з першокласників Олексій Станков вважає таку ініціативу як підземна школа правильною і безпечною:

«Привів свого сина вперше до першого класу. Я задоволений, що у такий час ми маємо таку школу. І діти можуть навчатися у цій школі комфортно, безпечно – я так вважаю. Добре, що дають можливість дітям вчитися. Хоча б першокласникам. 10-класники ніби як навчені, у них якісь навички є, а в цих немає», — зазначив Олексій Станков.

Про те, що школа безпечна для учнів, розповідають і викладачі. Вчителька початкових класів Вікторія Щербина згадує випадок, коли під час обстрілу Харкова, снаряди впали неподалік навчального закладу:

«Я саме була в цій підземній школі, коли був приліт поруч із нами. Я його навіть не відчула. Тому вважаю, що це безпечніше, ніж знаходитися вдома», — вважає вчителька.

«Усі розуміємо, що перший, другий, третій класи — це основа, яка закладається. А 10, 11 — це ті класи, готуються до НМТ, щоб стати успішними учнями, їм теж потрібно офлайн-навчання. Ми мали певний досвід негативний у травні. Але коли там щось відбувалося на поверхні, слава богу, ми тут нічого не чули. Дізнавалися лише тоді, коли батьки телефонували і питали, чи все добре.

Вважаю, що діти саме тут у безпеці. І мають цю можливість переключитися на мирне життя і трохи побути у безпечних умовах», — каже вчителька англійської мови Олена Дмитрікова.

У школі під землею майже все як і у звичайній, кажуть діти. Так само потрібно готувати домашні завдання, а взимку не забувати змінне взуття.

Анна Черненко. Харків. Громадське радіо.