«Мирні саміти важливі, адже дозволяють згуртувати держави Заходу навколо ключових позицій України» — політолог

Росія заявила, що не має наміру брати участь у наступному Саміті миру. Тим часом у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку стартував масштабний Саміт майбутнього. Детальніше про події розповів політолог Олексій Кошель в етері Громадського радіо:

«Усе було на поверхні. Ми чітко розуміли позицію Росії в цьому питанні. Вони (окупанти — ред.), до речі, не один раз говорили про можливий формат мирних перемовин, але в будь-якому разі не згадували формат саміту. Згадаймо заяви Лаврова та Путіна, які чітко говорили про готовність сідати за стіл переговорів із країнами Заходу. Щодо мирного саміту, скепсис у їхніх заявах був завжди. Хоч країни Заходу заявляли, що участь Росії бажана, але я не бачив принаймні жодного натяку на те, щоб другий мирний Саміт розглядався як ключовий механізм для призупинення війни. Тобто очікування були мінімальні, що саме механізм мирних самітів стане ключовим у зупинці війни. Для нас мирні конференції чи саміти важливі. Тому що це сам процес, який дозволяє згуртувати навколо ключових позицій України держави-Заходу, дозволяє виробляти спільну позицію, дозволяє впливати. Але в мене особисто не було очікувань про те, що Росія може взяти участь (у Саміті — ред.)».

За словами фахівця, наблизити нас до мирних перемовин може чітка позиція Заходу щодо довгострокової підтримки України від року до трьох. Також — стосовно гарантій безпеки, як членство в НАТО й до того ж посилення обороноздатності, можливість консолідації Заходу в разі повторного нападу.

«Ми можемо бачити з боку Заходу інші достатньо серйозні кроки для нас. Але, попри все, зараз переговорний процес буде залежати від результатів України, від успіху України, від здатності Заходу продемонструвати довгострокову підтримку. Я наголошую на цьому вдруге, бо це один із ключових сигналів для Росії. Путін зараз розуміє, що в них накопичуються внутрішні проблеми й запасу міцності РФ не вистачить на тривалий період часу. Тому саме такий сигнал з боку Заходу мав би бути важливим.

А також комплексне рішення могло б наблизити завершення війни. Зараз у нас є достатньо велика імовірність отримати дозвіл або частковий дозвіл із певними умовами бити по російських об’єктах углиб РФ далекобійною зброєю. Але нам вкрай важливо отримати комплексне рішення. Крім цього пункту, ще захист українського неба з боку наших союзників: Польщі, Румунії й, можливо, інших країн, — використання їхньої протиповітряної оборони. Та третя позиція щодо надзвичайно жорстких санкцій, які б стали відчутним ударом по російській економіці», — підкреслив Кошель.

Глобальний Саміт миру у Швейцарії

15-16 червня у Швейцарії відбувся Глобальний саміт миру. У ньому взяли участь понад 90 країн, 57 із яких були представлені їхніми лідерами, а також вісім міжнародних організацій. Спільне комюніке підписали 80 держав та чотири організації. Не стали цього робити, зокрема, Таїланд, Індія, Мексика, ПАР, Бразилія та Об’єднані Арабські Емірати. Також на саміті не був присутній Китай.

Комюніке містить три основні пункти: ЗАЕС має працювати під контролем України та МАГАТЕ; має бути забезпечене вільне й безпечне торговельне судноплавство в Чорному та Азовському морях; усі полонені мають бути повернуті шляхом обміну, а також мають бути повернуті всі депортовані українські діти. Яке значення має саміт миру та які подальші кроки необхідно робити — розказував Олександр Краєв, експерт Ради зовнішньої політики «Українська призма», в етері Громадського радіо.

«Те, що ми запустили цей формат, — і є ключовим результатом. Формула миру має бути цінна не одним самітом, а тим, що це формат, який постійно діє, що ці робочі групи почали працювати за своїми напрямками, що ми будемо розширювати їх коло і дійдемо до дев’яти, як планувалося. Те, що був відсутній Китай, що Індія відмовилася підписати фінальне комюніке і ключові гравці Глобального Півдня доволі холодно поставилися до цієї ініціативи, вказує та те, що, м’яко кажучи, не всіх результатів нам вдалося досягти».

За словами Краєва, втілення пунктів, вказаних у комюніке, залежить від волі й готовності працювати над цим країн, що підписали документ. Аби досягнути реальних результатів і впливу на Росію, ці держави мають звертатися у міжнародні юридичні інституції, суди, впливати на Росію в межах санкційного режиму, комунікувати на двосторонньому рівні.

«Такого типу документи, як це комюніке, втілюються лише настільки, наскільки держави, що його підписали, готові його виконувати. Якщо всі ті країни, які поставили свої підписи під фінальним документом, готові якимось чином тиснути на Росію, робити більше, щоб вимагати від неї звільнення ЗАЕС, звільнення полонених, повернення наших дітей, якщо всі ті пункти можна «протиснути» і змусити Росію їх виконати, перш за все, шляхом постачання зброї й підтримкою української армії, тоді ми можемо сподіватися, що цей документ матиме практичне втілення. Але загально комюніке як формат міжнародного правового документа — це вираження того, про що спілкувалися й де знайшли спільну думку», — пояснив експерт.

Також тоді він сказав, що наступний саміт миру може відбутися восени.