Діти просять у листах до Миколая протез для пораненого тата — волонтерка

В умовах війни не всі діти мають можливість отримати подарунки до Дня Святого Миколая. Саме тому в Україні діють численні волонтерські ініціативи, спрямовані на те, щоб подарувати радість дітям, які особливо цього потребують.

Одна з таких ініціатив, започаткована фармацевтичною компанією, об’єднала понад 120 волонтерів. Часто в листах до Святого Миколая діти пишуть про бажання, пов’язані з війною: протези для пораненого батька, закінчення війни або повернення тата додому.

Про це в етері Громадського радіо розповіла волонтерка та HR фармкорпорації «Артеріум» Ольга Назарук.

Волонтерська ініціатива

Ольга Назарук розповідає, що їхня акція триває вже другий рік поспіль, залучаючи співробітників компанії до підтримки дітей із родин, які постраждали від війни.

«Ми — фармацевтична компанія, і з початку повномасштабного вторгнення активно долучилися до благодійної допомоги. На сьогодні сума допомоги перевищує 200 мільйонів гривень. Основний внесок — це наші лікарські засоби та препарати, адже ми працюємо у фармацевтичній галузі.

Водночас ми побачили, що наші співробітники охоче підтримують волонтерські ініціативи, які їм відгукуються. Ця ініціатива триває вже другий рік. Минулого року ми вперше її започаткували й побачили величезний відгук. Ми запропонували колегам долучитися добровільно, і відгукнулися понад сто волонтерів», — розповідає Ольга.

За її словами, цього року до ініціативи вдалося залучити 120 волонтерів:

«Минулого року ми співпрацювали з одним фондом, що опікувався переважно внутрішньопереміщеними особами. Цього року ми працювали з іншим фондом, де, на жаль, серед підопічних було багато дітей, чиї батьки загинули, перебувають у полоні росіян або зникли безвісти. Цього року ми побачили ще більшу активність серед волонтерів — до ініціативи долучилося вже 120 осіб. Завдяки їхній участі вдалося закрити ще більше листів і подарувати радість ще більшій кількості дітей».

Волонтери намагалися максимально задовольнити всі побажання. Наприклад, коли одна дитина зазначила в листі, що мріє про телефон, але як альтернативу написала «навушники з вушками», волонтер вирішив обов’язково придбати саме телефон, щоб здійснити мрію дитини.

«Читати ці листи було важко, але водночас дуже зворушливо. Волонтери прагнули виконати всі дитячі побажання, навіть найскладніші. Я просила дітей писати кілька варіантів подарунків, аби залишалася альтернатива, якщо виконати головне бажання неможливо. Наприклад, у одному з листів дитина написала, що мріє про телефон, але якщо це складно, можна навушники з вушками або щось інше.

Коли я запропонувала волонтеру обрати з доступних варіантів, він відповів: «Ні, я мушу купити цій дитині телефон». Це надзвичайно зворушило. Два тижні, поки тривала ця ініціатива, сльози на очах з’являлися щодня — і від болю, і від радості. Ми дуже раді, що змогли подарувати дітям трохи щастя в такий непростий час», — зауважила Ольга Назарук.

Однак серед побажань були не лише звичайні дитячі мрії про іграшки чи гаджети, а й прохання, які розчулювали волонтерів до сліз.

«Один із листів особливо зворушив усіх волонтерів. Дівчинка попросила протез для тата, який перебуває в лікарні після поранення. Інші діти мріяли про найпростішу допомогу — теплі шкарпетки для своїх татусів.

Але найболючіше було читати листи, де діти писали про батьків, які перебувають у полоні чи зникли безвісти. В одному з таких листів дитина написала: «Я хочу лише одне — щоб тато знайшовся і повернувся додому». Коли розумієш, що шансів на повернення може бути небагато, а дитина щиро вірить у диво, серце розривається.

Були й інші листи, де єдине побажання — закінчення війни. Читати та роздавати такі побажання було важко», — ділиться Ольга.

Вдячні діти та батьки

Реакція дітей та їхніх батьків не забарилася. За словами Ольги, багато родин навіть не чекали Дня Святого Миколая, щоб отримати подарунки, і одразу почали дякувати волонтерам.

«Багато хто не дочікувався сьогоднішнього дня, щоб вручити подарунки. Ну і багато де дітки, які були вже старші, розуміють, звідки ті подарунки беруться. Дуже щемні відгуки. Дуже багато батьків напряму зв’язувалися з волонтерами і дякували. Мені відправляють ці скріни, і я розумію, що і нашим співробітникам, волонтерам, їм це додає багато емоцій. Вони розуміють, що доєднуються, допомагають, адже їм вдячні, і вони на зв’язку.

Що цікаво, багато волонтерів самі минулоріч казали, що, хоча фонд змінився, підопічні теж змінилися, вони все одно хочуть допомагати. Вони зверталися до тих, хто писав листи минулого року, зі словами: «Ви теж пишіть, ми будемо вам відправляти», — зазначила волонтерка.

Деякі волонтери вирішили підтримувати родини й надалі. Ольга розповідає, що дехто навіть після завершення акції планує перед Новим роком надіслати додаткові подарунки чи продукти.

«Я бачу по скрінах, що вже, знаєте, такі тісні зв’язки в них зародилися. І там мені пишуть: «А ми ще відправимо перед Новим роком посилочку з продуктами». Тобто волонтери самі взялися продовжувати цю взаємодію зі своїми підопічними. Таким чином, зародився двосторонній, дуже теплий зв’язок».