Історія укулеле: від локального феномена до світового визнання

Попри те, що укулеле вже впродовж десятиліть є звичним елементом багатьох ансамблів, його звучання ще й досі асоціюється з тропічним раєм. Воно уособлює легкість, радість і творчість, тепло і мелодійність. Але за цією ідилічною картинкою стоїть досить непроста історія, у яку разом з спеціалістами інтернет-магазину Музлайн поринемо у нашому матеріалі.

Історичне походження

Укулеле — дитя більш ніж двох культур. Колись давно, понад 150 років тому португальські іммігранти, які прибули на Гаваї, привезли з собою маленький гітароподібний струнний інструмент під назвою кавакіньйо, що був популярним у їхній рідній країні. Він і став основою для створення укулеле — шляхом певних переробок і вдосконалень місцеві острівні майстри швидко адаптували кавакіньйо до своїх потреб і уявлень, надавши йому разом із тим і унікального звучання.

Перший сплеск популярності

Доволі швидко, уже в двадцятих роках ХХ століття укулеле стала символом гавайської музики, яка завдяки поширенню туризму здобула популярність слідом і у США. Симпатичний і незвичайний Інструмент почав з’являтися в кіно, на сценах музичних вистав та в руках відомих артистів. Його компактний розмір і легкість гри зробили укулеле ідеальним вибором для широкого кола професійних і не дуже музикантів.

Ренесанс укулеле в ХХІ столітті

Як і будь яка новинка, укулеле пройшла і період забуття. До гітари звикли, захопившись натомість електрогітарою та новою музикою. Але тим не менше, справжній ренесанс любові до гавайської крихітки стався наприкінці ХХ і на початку ХХІ століття.

Завдяки сучасним виконавцям, які яскраво продемонстрували віртуозність цього інструменту, укулеле знову стало популярним у всьому світі. Відомі музиканти, такі як Джейк Шімабукуро, довели, що укулеле можна використовувати не лише як акомпанемент, але й для повноцінного сольним виконання складної музики.

Різновиди укулеле

З єдиного формату, в якому існували ранні моделі укулеле, з часом було створено кілька різновидів цього інструмента, які відрізняються розміром і діапазоном звучанням:

• сопрано — найменший і найбільш традиційний варіант із легким і дзвінким тембром;
• концертне укулеле — трохи більше за розміром, з більш об’ємним звуком, може мати пʼять струн замість чотирьох;
• тенор — підходить для виконавців, які шукають більш насичене звучання;
• баритон — найбільша укулеле з найнижчим тембром звучання, що нагадує гітару.

Укулеле у сьогоденні

Нині укулеле залишається одним із найпопулярніших інструментів для музикантів різного рівня і у першу чергу самоучок. Як інформують фахівці інтернет-магазину Muzline, його охоче використовують у школах, на професійних сценах і навіть у терапевтичних цілях завдяки його заспокійливому звучанню. Укулеле активно інтегрується в різні жанри музики — від попу і джазу до класики та року.