Із джерел свого народу

«Я чую спів землі, криничний спів землі, Священний спів землі.» — ці рядки Юрія Рибчинського сьогодні набувають особливого звучання. Недарма сам поет неодноразово відвідував концерти молодого сучасного співака, щоб переконатися, що його слово й нині окрилює молоде покоління і має достойних цінителів і проваджувачів.

Саме з таким настроєм пройшла серія з семи аншлагових концертів Артема Пивоварова у київському Палаці спорту —  подія, яку ще кілька років тому годі було уявити. Два з виступів додали вже в процесі, коли стало очевидно, що охочих почути артиста значно більше, ніж могло вмістити десятитисячне приміщення. Це визнаний рекорд України за кількістю відвідувачів, досягти якого, безумовно, прагнутимуть і який будуть наслідувати.

Концерти Пивоварова стали не лише музичною подією, а й знаком часу. Пережиті роки відсіяли штучні, нав’язані події, що колись роз’єднували суспільство та віддаляли нас від власних коренів. На сцену повернулася українська мова —  органічна, співуча, мелодійна. Перед глядачами постали артисти, які не просто виконують хіти, а оспівують рідну землю, наше прагнення до свободи, наших героїв, наші звичаї і традиції; нашу красу, доброту і людяність, — все що формує націю.

Особливо це демонструє наша молодь, яка сьогодні вщент переповнює концертні зали. Їхня активність — це найкращий доказ того, що покоління, яке виросло у час випробувань, обирає українську культуру свідомо. Вони співають рідні пісні, знають весь репертуар співака, дякують воїнам, вірять у перемогу й будують власне уявлення про майбутню країну. Саме ці юні голоси нині «живляться із джерел свого народу» та несуть «світлу віру» у завтрашній день.

Невпізнаванно змінилися й самі концерти. На сцені — сучасні інтерпретації творів українських класиків: Тараса Шевченка, Василя Стуса, Юрія Рибчинського та інших. Тексти, що десятиліттями жили на сторінках книжок, отримали нове звучання, пролунали поруч із електронними ритмами та потужною енергетикою залу. Це — переконливе свідчення, що українська культура не старіє, а розвивається, знаходить нові форми й сприймається новим поколінням слухачів.

Вражала також сама організація: професійно оформлена сцена, світло, ефекти, звук — усе створене так, аби кожен глядач відчував себе не просто свідком, а й активним учасником великого художного та емоційного дійства. В певні моменти здавалось, що зал і сцена зливаються в єдиному ритмі: співають усі, танцюють усі, аплодують усі. Так само разом віддають шану воїнам, без чого ці концерти не мали б такої ідейної та духовної сили.

Патріотична складова відчувалася у кожному виступі. Артем відкрито присвячував концерти нашим захисникам; значну частину зборів, а також кошти від спеціальних розіграшів, спрямували на підтримку Збройних сил України. Молодий співак із самого початку повномасштабної війни допомагає військовим, зокрема підрозділам, з якими співпрацює особисто.

Одним із найбільш зворушливих моментів стала зустріч під час концерту Пивоварова з військовослужбовцем із Вовчанська — його земляком. Тривалі обійми, щирі слова подяки, сльози в очах глядачів — це була миттєва, але дуже промовиста картина того, як війна торкається кожного і як сильно митець прагне повернутися додому, а також повернення в свої домівки всіх вимушених переселенців і тих, хто нині боронить країну.

Це саме той випадок, коли ніхто не наважиться сказати «не на часі». Бо сьогодні такі заходи — це не просто дозвілля. Це спосіб об’єднати суспільство, підтримати моральний дух, подарувати віру. Пісні, які прозвучали на концертах, ще довго звучатимуть у серцях слухачів, передаючи далі відчуття сили та правоти української боротьби.

І поки тисячі глядачів у Києві співали разом з Артемом, багато українців, вимушених ховатись від війни за кордоном, мріяли опинитися поруч — бодай на одну пісню. Тож Артем Пивоваров має стати Послом доброї волі, щоб як і наші знамениті спортсмени та митці, які популяризують Україну в світі, він завдяки своєму таланту та потенціалу ніс українську пісню до європейських столиць. Його голос має ще раз нагадати світу: українці — народ співучий, сильний, нескорений. Народ, що бореться за свою волю і незалежність — і неодмінно переможе.

Ігор Кизима, — український дипломат, слухач, цінитель і фанат

З подякою Вячеславу Редько за запрошення на концерт.