Деякі люди після обстрілів хочуть пережити їх повторно: психологиня пояснила, чому так відбувається

Частина людей в Україні після обстрілів хочуть, щоб вони повторилися. Їм знову хочеться вибухів. Щоб описати це відчуття, з’явився термін «адреналінова залежність». Але чи справді тут потрібно говорити лише про адреналін?

28 грудня українська редакція BBC опублікувала статтю про адреналінову залежність. У ній, зокрема, зібрані думки деяких українців та українок, які зізналися, що після обстрілів вони хочуть пережити їх повторно.

«Головою розумію, що вибухи – це небезпечно та страшно, особливо за дітей, але тілом просто хочеться відчути це знову», — каже на умовах анонімності хтось із читачів, які розповіли журналістам про свої відчуття в моменти обстрілів.

Коли психіатр Євген Скрипник написав у соцмережах про адреналінову залежність як про «нову психологічну проблему українців», сотні людей у коментарях відповіли, що це історія про них, і що їм соромно і страшно через такі емоції.

Та чи суть лише в адреналіні?

На це запитання в етері Громадського радіо відповіла психологиня Наталія Простун.

Адреналінова залежність — не зовсім коректний термін. Пояснення психологині

За словами Наталії Простун, немає досліджень того, що таке адреналінова залежність. Тут йдеться про певне бажання знову відчути емоції, такі, як були під час обстрілу, яке може бути непостійним.

«Одночасно одна частина нас хотітиме це відчувати, а друга буде нас сварити», — каже психологиня.

Вона пояснює: без адреналіну люди вижити не можуть. Це необхідний механізм для виживання.

«Всередині нас адреналін нам говорить, що я повинен чи повинна вижити прямо зараз. І коли вибухи, війна й ми чуємо вибухи або навіть читаємо новини про те, що це десь в іншому місці,  це все одно може підвищувати адреналін. Мовляв, «я зараз вижив, я відчуваю, що зі мною все гаразд». Це таке легке хвилювання, поєднане з задоволенням», — каже Наталія Простун.

Утім, вона додає: в цьому випадку також велику роль відіграє дофамін — гормон задоволення.

«Це задоволення від того, що я впорався, що я зміг, я вижив, зі мною нічого не сталося, в мене є руки та ноги, я на місці, моя сім’я на місці. І це відчуття задоволення і навіть якогось такого щастя, що я вижив», — наголосила психологиня.

Залежність не від адреналіну, а від дофаміну

Вона додала: оскільки повномасштабна війна йде майже чотири роки, то в Україні люди переживають такі емоції системно. Особливо там, де вибухи лунають дуже часто. Через це може виникати бажання відчути себе живим. Бо у нас багато стресів, через що хочеться отримати задоволення.

Особливо тоді, коли задоволень у житті мало.

«Якщо адреналін вмикається, коли звучить різкий звук, вибух, і ми повністю мобілізуємось, то після цього з’являється ще й дофамін. І коли хтось вловлює таке відчуття, то свідомо розуміє, що це недобре. І, можливо, навіть соромиться про це сказати», — наголосила психологиня Наталія Простун.

Водночас вона наголосила, що це природне відчуття. І воно, за її словами, присутнє в багатьох людей, які живуть поблизу місць, що часто обстрілюються.

«Звісно, є люди, яким це подобається трохи більше. Бо вони дофамінозалежні. І коли людина дофамінозалежна, вона може шукати більше цього. Відчувати небезпеку й навіть не ховатися, а споглядати на балконі, як це жахіття відбувається», — зазначила психологиня.

Це не розлад: Наталія Простун про бажання повторно пережити обстріл

На запитання про те, чи є бажання людей повторно пережити обстріл розладом, психологиня відповіла, що розладом це стає тоді, коли людина не може без цього прожити. Якщо людина не зможе без цього жити в мирному житті, то тоді це можна вважати розладом адаптації до мирного життя.

Якщо людина відчуває, що її накриває адреналін, норадреналін і є задоволення переживати обстріли, то краще просто потурбуватися про себе. Наприклад, заховатися від обстрілу в укриття.

Якщо ж у людини є постійне бажання стежити за обстрілом, наприклад, на балконі, і це бажання загрожує життю та здоров’ю, то варто звернутися до фахівця.