Акт злуки став тим визначальним чинником, коли українці об'єдналися: що треба знати про День Соборності

22 січня Україна відзначає День Соборності. Що головне українцям варто знати і розуміти про цей день і чому це свято насправді важливе для нас?

Про це в етері Громадського радіо розповів Артур Бабенко, історик національного проєкту з медіаграмотності «Фільтр»:

«Почну з того, що дійсно дуже довгий час, навіть вже в роки сучасної незалежності України, на цей день особливо не звертали уваги. І тільки з часів Кучми, десь приблизно з 1999 року, ось цей день підписання акту злуки вже почали сприймати як певне свято.

А якщо говорити про дійсно його таке масштабне загальнодержавне відзначення цього дня, проведення різних заходів, то це почалося тільки від 2014 року, коли дійсно вже питання єдності України, соборності українських земель стало максимально актуальним».

«День Соборності, Акт злуки — унікальний випадок, коли попри століття розділеного існування українці все одно об’єднались…»

«Ну і власне саме з того моменту ми вже почали більше звертати увагу на цей день. Якщо говорити про важливість цього дня, цієї історичної події, то дійсно Акт злуки — це та подія, яка засвідчила єдність українських земель. І це не просто слова, оскільки ми звикли вчити історію таким чином, що нам здається, що все йшло до певної події, тобто таке ретроспективне сприйняття.

Але направду єдність українських земель в той час, в 1919 році аж ніяким чином не була заздалегідь визначеною або ж гарантованою, бо українські території до моменту злуки були у складі різних імперій з різними умовами розвитку, з різними впливами. Наприклад, на Заході України вплив грекокатолицизму, на території колишніх земель Російської імперії, тобто УНР, там був вплив православ’я, плюс різні політичні ідеології.

І це все могло бути на заваді об’єднанню. Окрім цього, сотнями років українські території, на жаль, жили порізно.

І саме тому оцей день, День Соборності, Акт злуки і сама ця подія — це унікальний випадок, коли попри оці століття розділеного існування, попри те, що наші землі і наше населення намагались або піддати впливу ополяченню або ж русифікаціям, українці все одно об’єднались і, власне, прийняли оцю важливу роль.

Тому ми маємо цей документ, який урочисто проголосили 22 січня 1919 року. Причому сам день проголошення був надзвичайно урочистим.

У той час в Києві було досить морозно, як зараз, і попри таку погоду, десятки тисяч людей вийшли на Софійську площу.

І в школах був вихідний день, а цей день припав на будній день, якщо не помиляюсь, на середу якраз. Але в школах тоді був вихідний, багато дітей зібралось і саме проголошення акту злуки було надзвичайно урочистим. І якщо говорити про сам символізм цієї події, то, на жаль, в той час, в 1919-му році, втримати незалежність і єдність не вдалося, бо, на жаль, наші землі окупували різні держави.

У першу чергу це більшовицька Росія, якщо говорити про УНР і, відповідно, Польща, якщо говорити про ЗУНР. Але, тим не менше, ось ця подія, Акт злуки, стала таким маяком того, до чого треба прагнути, що треба повернути, що треба відновити. Ось всі наступні покоління українців, які боролися за незалежність, вони пам’ятали про цей день».

«Живий ланцюг» дозволив об’єднати українців у боротьбі за незалежність. Зрештою, 1991 рік — незалежність була здобута або відновлена…»

«І акція «Живий ланцюг», 1990 рік, це якраз стало прикладом того, як Акт злуки став тим визначальним чинником, коли українці об’єдналися, це були мільйони українців, які провели масштабну національну патріотичну акцію.

Тому, так, з одного боку, в той час, в 1919 році, втримати єдність, на жаль, не вдалося, але символізм цієї події став просто феноменально важливим. І ця подія повпливала вже в тому числі і в майбутнє».

Хто доклав найбільших зусиль для проголошення єдності України, і яку роль тут відігравала українська інтелігенція?

«Представникам тодішньої української інтелігенції вистачило цієї національної свідомості і розуміння важливості моменту…»

«Українська інтелігенція відігравала провідну роль, бо це були такі провідники або лідери українського національного відродження і якраз у 1919 році представники української влади, а це були якраз представники інтелігенції, переважно це були письменники, наукові діячі.

Вони очолювали українську державу як на території ЗУНР, так і на території УНР. Звісно, там були політики, але саме вони почали переговори про об’єднання. І власне завдяки їхній ініціативі і їхній свідомості це об’єднання відбулося.

Бо, як я сказав, було дуже багато чинників, які могли стати на заваді цьому об’єднанню. І ідеологічні, і ці різні умови життя в різних імперіях. Але дуже добре, що представникам тодішньої української інтелігенції вистачило цієї національної свідомості і розуміння важливості моменту. І саме завдяки цьому вони, власне, домовились між собою про цей процес об’єднання.

Якщо говорити про практичну потребу, то в цьому об’єднанні були зацікавлені обидві сторони, тобто УНР і ЗУНР, що в тому плані, що, на жаль, у нас тоді не було союзників зовнішньополітичних, і у нас було багато ворогів.

Знову ж таки, на жаль, власних сил не вистачило, щоб зупинити тодішню окупацію українських земель, але, символізм цієї події став настільки надихаючим, що, зрештою, вже наступні покоління домоглись відновлення української незалежності і єдності української держави.

Чому ж акт злуки проіснував менше року? 

«Акт злуки, якщо говорити про його реальне втілення, він по суті так і не відбувся, оскільки, як я говорив раніше, українські землі, на жаль, досить швидко були окуповані ворожими державами.

Наприклад, після підписання урочистого проголошення Акту злуки 22 січня 1919 року, буквально вже через 10 днів, Київ був окупований більш швидкими російськими військами. Польща окупувала ЗУНР через пів року після цього, тобто влітку 2019 року. І тому з точки зору практичного втілення реального об’єднання не відбулося, бо просто не втримали ворогів, які захопили нашу державу».

«Акт злуки — це не просто урочиста подія…»

«І, до речі, через декілька років після Акту злуки, тодішні сучасники і учасники політичних подій того часу, жалілися в тому числі на те, що коли згадували цю подію, підписання Акту злуки, то згадували тільки в контексті таких, знаєте, святкових промов, урочистих декларацій, але не зробили висновків із результатів цієї події.

А висновки були дуже прості, бо після підписання Акту злуки дуже часто в тому числі і діячі українських політичних сил не могли домовлятися між собою, не було достатньо єдності, аби об’єднатися і дати відсіч ворогу. Це також вплинуло на слабкість тодішньої української державності.

І висновок тут повинен полягати якраз у тому, що оцей ідеал єдності українських земель, він повинен бути головним для прийняття рішень. І українські діячі, політичні діячі повинні відкладати абсолютно все на задній план і в першу чергу думати саме про інтереси української держави і про єдність українських земель. І от цей висновок, він повинен бути одним із ключових для нас і зараз у тому числі.

Тому тут дуже важливо зробити висновки з того, що Акт злуки — це не просто урочиста подія, яку ми повинні згадувати, про яку ми повинні говорити, а це те, що повинно стати нашим ідеалом і те, що повинно стати пріоритетом в першу чергу для наших політичних діячів, які повинні відкладати будь-які суперечності, особливо в такі драматичні моменти нашого існування, як власне тоді, так по суті і зараз».