«Редакція цивільного кодексу стосуватиметься усіх нас»: Ана Море про дискримінацію та загрози громадянському суспільству

Про боротьбу з дискримінацією, важливість ухвалення законопроєкту №13597, а також права людей ЛГБТК+ спільноти говоримо з Аною Море, керівницею напрямку захисту громадянського суспільства Центру прав людини ZMINA.

За словами Ани Море, у законопроєкті мало би бути оновлення підходів до відповідальності за дискримінацію:

«Але я так розумію, що він ніяк не перетвориться на закон, ніяк його не ухвалять. І відтак у нас досі є низка проблем з правами, зокрема, людей із ЛГБТК+ спільноти».

Російська агресія проти представників громадянського суспільства

«Я трошки назву цифри та статистику, і потім деталізую по законопроєкту. Загалом протягом 2025-го року ZMINA задокументувала 178 випадків переслідувань і втрат представників громадянського суспільства на підконтрольній уряду Україні території. 60% задокументованих випадків стосуються російської агресії, тобто — це волонтери, активісти, які потрапляли під обстріли під час своєї професійної діяльності, журналісти, журналістки, або яких цілеспрямовано знищувала Росія», — розповідає Море.

«Частка інцидентів — внутрішні чинники»

«Звісно ж, війна впливає безпосередньо, але важливо те, що водночас значна частка цих інцидентів — це внутрішні чинники, які стосувалися або дій, або бездіяльності українських державних органів і правоохоронних структур, щодо активістів, які працюють в антикорупційних організаціях, правозахисники, правозахисниці, активісти, які пишуть про незаконну забудову.

Тобто, це екоактивісти, ну і звісно ЛГБТК+ та медійники. На жаль, ми засвідчуємо, що йдеться не про поодинокі інциденти, а про комплексні практики, дискредитаційні кампанії, які часто перетворюються на, наприклад, політично вмотивовані кримінальні провадження або втручання в приватне життя.

І тут важливо розуміти, що ось нещодавно, зараз, я думаю, слухачі-слухачки Громадського радіо активно стежать за тим, що по всій Україні відбуваються протести щодо нинішньої редакції цивільного кодексу, який я щоразу наголошую, стосуватиметься кожного з нас, тому що цивільне право регулює буквально життя і досвід, з яким зіштовхується кожна громадянка України, і, на жаль, навіть ці акції засвідчують, що активісти і активістки опиняються під загрозою.

Зокрема, я думаю, що всі чули про напад після акцій в Івано-Франківську на активісток організації Insight. Власне, двох членкинь організації переслідувала група з шести чоловіків, хлопців з неопізнаною символікою, які йшли після акції за ними.

«Поліція не хотіла бачити мотив упередження…»

Коли зрозуміло, що дівчата, жінки залишилися одні, вони на них накинулися, вирвали з рук плакати, порвали їх. І, власне, активістки викликали поліцію, спробували зареєструвати це провадження як напад на ґрунті нетерпимості, спричинений своєю професійною діяльністю, але їх протримали у відділку до пізньої ночі, при тому, що намагались пореконати, що тут «не було мотиву упередження».

Повторю, після акції на активісток напали, в них вирвали з рук плакати, але поліція не хотіла бачити в цьому мотив упередження.

І от ця тенденція, насправді, ми її теж засвідчуємо в нашому звіті, — що, на жаль, правоохоронні органи досі відмовляються фіксувати напади на ЛГБТ-активістів, на медійниць, на тих, хто просто виходить на протест у своєму місті за свої власні права і свободи, як напади на ґрунті нетерпимості.

І, на жаль, наприклад, інший правозахисний центр «Наш світ» в минулому році зафіксував 60 випадків порушень саме щодо ЛГБТ-людей, і при цьому 23 з цих випадків мали ознаки злочинів на ґрунті ненависті, але жодну таку справу не було доведено до суду за минулий рік.

Тобто, напади є, їх фіксують юристки, юристи напряму, правозахисники, правозахисниці акцентують на тому, що ці напади або переслідування, або цькування пов’язані з професійною діяльністю, іноді вони чиняться на ґрунті гомофобії, трансфобії навіть не щодо активістів і активісток, щодо просто людей з ЛГБТ-спільноти, але, на жаль, вже багато років ведеться робота з правоохоронними органами, з публічною комунікацією, що українське законодавство нині не дає справедливо розслідувати такі напади.

І от, власне, законопроект 13597, що в серпні 2025-го року зареєстрували у Верховній Раді, це оновлена версія законопроєкту, що спрямований на посилення відповідальності за такі злочини.

До його розробки долучалося, зокрема, Міністерство внутрішніх справ, звісно ж, громадські організації, але станом на зараз він досі не ухвалений, навіть попри те, що Європейська комісія у звіті про розширення ЄС за 2025 рік прямо вказала, що гальмування законодавчого процесу в цій сфері — це ризик для українського шляху до Європи.

Тобто буквально в дорожній карті з верховенства права закріплено, що ми маємо врегулювати відповідальність за дискримінацію, тобто йдеться і про мову ненависті, але, звісно ж, і за фізичні напади на ґрунті нетерпимості. Але, на жаль, поки що Рада не ухвалює цей законопроєкт, і я думаю, що важливо також наголосити, що законопроєкт — це буквально перший фундаментальний крок після ухвалення законопроєкту. Ми сподіваємося, що це станеться.

Потрібно буде ще випрацювати мільйон процедур, механізмів, навчати правоохоронців, як взагалі визначати такі напади. Тобто для того, щоб ми отримали ефективні розслідування, законопроєкт — це лише перший крок. Чим пізніше ми його зробимо, тим довше Україна буде на шляху до того, щоб демонструвати Європі і світу, що, наприклад, активісти і активістки мають можливість вести свою діяльність безпечно, і що Україна не толерує гомофобію і трансфобію, зокрема».

Зі звітом «Війна, внутрішній тиск і фінансова турбулентність: як громадянське суспільство України пережило 2025 рік» можна ознайомитися на сайті ZMINA.