Фото ілюстративне
Українці можуть стягувати аліменти з боржників, які виїхали за кордон, через механізми міжнародної правової допомоги. Для цього не потрібно повторно звертатися до суду іншої держави, якщо рішення українського суду вже існує.
Про це в етері Громадського радіо розповіла заступниця начальника відділу міжнародної правової допомоги у цивільних справах Міністерства юстиції України Тетяна Рябець.
За її словами, Україна є учасницею низки міжнародних угод, зокрема Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання та Конвенції про стягнення аліментів за кордоном.
« І у разі, якщо боржник, який повинен сплачувати аліменти, виїхав за кордон на проживання, або він там отримує доходи. Зацікавлена особа має право звернутися з клопотанням, з заявою про визнання і виконання рішення суду України на території цієї держави. Для підготовки документів необхідно звернутися до суду, який виносив рішення про стягнення аліментів для отримання документів, передбачених міжнародним договором», — пояснила Рябець.
Зокрема необхідна копія рішення суду, довідка про належне повідомлення боржника про розгляд справи та, за потреби, довідка про наявну заборгованість. Після перекладу документів на мову відповідної держави їх можна подати через міжрегіональне управління або безпосередньо до Міністерства юстиції.
У Мін’юсті зазначають, що у випадках, коли місце проживання боржника за кордоном невідоме, заявник може звернутися із проханням допомогти його встановити.
«Заявник повинен зазначити прізвище, ім’я, рік народження боржника, а також всю відому інформацію. Бажано вказати хоча б місто, де він може працювати чи проживати», — наголосила посадовиця.
За словами Рябець, процедура розгляду документів залежить від законодавства конкретної держави та може тривати від кількох місяців до року. У багатьох країнах боржника спочатку викликають і пропонують добровільно сплачувати аліменти, а вже потім справа може передаватися до суду.
У Міністерстві юстиції назвали й типові помилки, які можуть стати підставою для відмови у виконанні українського рішення за кордоном.
«До документів часто не додають довідку про те, що боржник був повідомлений про розгляд справи. Якщо він заявить, що не був повідомлений, іноземна держава може відмовити у задоволенні клопотання», — пояснила Тетяна Рябець.
Ще одна поширена помилка — визначення аліментів у частці від доходу, якщо вже відомо, що боржник проживає за кордоном.
«Необхідно зазначати тверду грошову суму. Іноземні держави не можуть визначити, що таке одна третя чи одна четверта від доходу. Такі країни, як Німеччина, нерідко запитують додаткове судове рішення з визначенням розміру аліментів у твердій грошовій сумі», — зазначила вона.
Водночас у Мін’юсті підкреслюють, що міжнародний механізм стягнення аліментів працює. У багатьох випадках боржники починають сплачувати кошти добровільно після звернення компетентних органів країни перебування.
«Частіше це відбувається саме в добровільному порядку. І стягувачки отримують аліменти», — підсумувала Рябець.