Конституційний суд визнав неконституційним безальтернативне тримання військових під вартою

Другий сенат Конституційного суду України визнав неконституційною норму безальтернативного тримання військових під вартою.

Про це повідомили в самому КСУ.

Йдеться про норму, яка зобов’язувала суди відправляти під варту військовослужбовців, підозрюваних або обвинувачених у воєнних злочинах, без можливості для суду обрати іншу запобіжку.

У Конституційному суді України пояснили, що суд повинен сам вирішувати, який запобіжний захід застосовувати в кожному конкретному випадку. Автоматичне тримання під вартою порушує Конституцію.

Суд дав Верховній Раді три місяці, щоб внести зміни до законодавства. Після цього вони стануть чинними.

Справу розглядали за скаргою військовослужбовця Сергія Гнезділова, який оскаржив положення після свого арешту у справі про дезертирство, яке він вчинив, щоб привернути увагу до безстрокової служби в армії.

Справа Гнезділова

Нагадаємо, у вересні 2024 року військовослужбовець 56 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади Сергій Гнезділов оголосив, що самовільно залишив частину, аби привернути увагу до відсутності встановлених термінів служби у війську й того, що за Конституцією громадяни України мають обовʼязок захищати державу.

Після цього інциденту у 56 бригаді почали службове розслідування, а правоохоронці розпочали кримінальне провадження за ст. 408 Кримінального кодексу України — дезертирство. В умовах воєнного стану за це передбачено покарання у вигляді ув’язнення на строк від 5 до 12 років.

11 жовтня суд відправив Гнезділова під варту. 6 січня суд продовжив Гнезділову запобіжний захід — тримання під вартою до кінця місяця. Далі суд слухатиме справу по суті. Для цього Гнезділова перевезли до Дніпра.

• Сергій Гнезділов пішов добровольцем до лав Збройних сил України за контрактом у 2019 році, брав участь у боях на сході України.

Більше про СЗЧ

У серпні 2024 року Верховна Рада декриміналізувала дезертирство та СЗЧ, якщо це сталося вперше. Військових звільняють від покарання, якщо вони вирішили повторно повернутися на службу. У разі добровільного повернення військовим поновлюють виплати та дію пільг. Однак, за цим законом повернення військового на службу вимагає низки процесуальних дій.

У листопаді  Верховна Рада ухвалила закон, який передбачав закриття кримінальних справ проти військових, які добровільно повернуться з СЗЧ. Однак вони мали це зробити до 1 січня. За цієї умови вони могли продовжувати службу без тривалих процесуальних дій.

Однак з’ясувалося, що Державне бюро розслідувань, в компетенції якого перебувають розслідування СЗЧ й дезертирства, не встигло закрити кримінальні справи проти військових, які повернулися на службу до 1 січня. Це сталося через велике навантаження. Як наслідок — вони залишилися у військових частинах, але не можуть отримувати грошове забезпечення, розповідала в етері Громадського радіо уповноважена президента з захисту прав військовослужбовців Ольга Решетилова.

Станом на 10 січня до українського війська із СЗЧ (самовільне залишення частини) повернулися понад 7 тисяч військових. Про це повідомили в Державному бюро розслідувань:

• 4 тисяч 396 осіб вже офіційно поновлені на військовій службі, щодо решти відбувається процес поновлення та закриття кримінальних проваджень.

Покарання за СЗЧ та дезертирство різне?

Самовільне залишення частини та дезертирство вважаються різними кримінальними правопорушеннями.

• Самовільне залишення військової частини під час воєнного стану має місце у випадку відсутності військовослужбовця понад три доби.

У дезертирстві такі терміни не визначені.

• Однак умисл у дезертирстві спрямований на те, що особа має намір ухилитися від проходження служби назавжди.

Тому і покарання за ці склади кримінальних правопорушень різні. Представник ОГП в етері Громадського радіо наголошує, що кожна з обставин вчинення військовим СЗЧ чи дезертирства досліджується у рамках відкритого кримінального провадження. Крім того, причини скоєного впливать на кваліфікацію справи та ухвалення остаточного судового рішення.

Водночас, дезертирство — тяжчий злочин. В умовах воєнного стану воно передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років. СЗЧ, у свою чергу, передбачає теж покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Читайте також: Чому варто приймати військових після СЗЧ