Омельченко назвав ризики напередодні опалювального сезону

Україна накопичила у підземних сховищах близько 14 млрд кубометрів газу, а до 20 жовтня цей обсяг може зрости до 14,6 млрд кубометрів. Водночас ситуація залишається залежною від російських ударів по українському газовидобутку.

Про це в етері Громадського радіо розповів Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова.

«Ну, сценарії тут окреслити дійсно можна, просто потрібно спочатку зрозуміти, де в якій точці ми знаходимося. Ну, на сьогодні, в принципі, якщо брати закачування, підземне сховище газу, то тут не так все погано, як здається декому. Тобто, в принципі, маємо на сьогодні вже близько 14 мільярдів кубічних метрів газу в підземних сховищах.

Це разом з буферним газом, це технологічний так званий газ, і разом з перехідними залишками 0,6 мільярда — це 14,6 до 20 жовтня. В принципі, цей показник можна досягнути, я думаю, що він буде досягнутий»,— каже Володимир Омельченко.

За словами експерта, проблема полягає не лише в обсягах газу у сховищах. Якщо Росія продовжить бити по українських газовидобувних об’єктах, країні доведеться збільшувати імпорт.

«Проблема в тому, що коли Росія обстрілює сам газовий добуток, то в цілому газовий баланс погіршується. Тому що чим більше Росії вдасться пошкодити наших свердловин, то тим більше доведеться імпортувати природного газу. А імпорт для того, щоб компенсувати втрати і закрити баланс споживання. А що значить імпортувати? Імпортувати означає витрачати більше грошей»,— пояснив директор енергетичних програм Центру Разумкова.

Омельченко зазначив, що ситуація ускладнюється високою ціною газу на зовнішніх ринках.

«Причому в ситуації, коли газ коштує на зовнішніх ринках дуже-дуже дорого. Сьогодні він коштує понад 600 євро за тисячу кубічних метрів. Водночас в Україні вартість газу на біржі вона становить на відсотків 30-35 менше», — додав експерт.

За словами Омельченка, уряд уже частково відреагував на можливе скорочення внутрішнього видобутку. Йдеться про пошук близько 400 млн євро для закупівлі додаткових обсягів газу.

«Уряд вже частково розуміє цю проблему. Раніше цього не планувалося, а зараз заплановано знайти десь 400 мільйонів євро, щоб закупити додаткові обсяги. Саме через компенсацію втрат, через падіння газовидобутку внаслідок рашистських ударів. Це перша опція, яка, в принципі, правильна. Єдине, залишається знайти гроші, а їх знайти дуже важко, оскільки «Нафтогазу» ніхто грошей не дає»,— каже  директор енергетичних програм Центру Разумкова.

Омельченко додав, що фінансовий стан «Нафтогазу» та рівень довіри до компанії з боку міжнародних фінансових установ також є проблемою.

Одним із додаткових варіантів експерт називає постачання зрідженого природного газу — LNG — з Європи.

«Другий момент, що можна зробити в такій ситуації. Я думаю, що однією з опцій має бути поставка децентралізованого газу, тобто не в трубі. А як це не дивно, можна газ поставляти газовозами з Європи. Це LNG-газ. І як зараз поставляються нафтопродукти, паливо, бензин, так можна, в принципі, поставляти і LNG-газ»,— пояснив директор енергетичних програм Центру Разумкова.

Він наголосив, що LNG не зможе повністю замінити трубопровідний газ, однак може стати резервним джерелом для окремих підприємств.

«Цей ринок в Європейському Союзі дуже сильно розвинутий і потужними темпами розвивається і надалі. І не тільки в Європейському Союзі, в Туреччині зараз також цим питанням займаються, там динамічні процеси в цьому плані відбуваються. Тому Україна теж має задуматися про те, як убезпечити, як знизити ризики на випадок дійсно, коли буде великий дефіцит газу.

Безумовно, що LNG-поставки, вони не перекриють трубопровідний газ, але ті підприємства, які будуть мати контракти, мати будуть обладнання відповідне, регазифікаційне, то вони можуть зменшити ризики і, в принципі, протриматися від декількох тижнів до місяця-півтора в дуже складних умовах», —  наголосив Омельченко.

Експерт також вважає, що Україна має поступово повертатися до більш відкритої моделі газового ринку. Водночас, на його думку, можливість експорту газу потрібно оцінювати з урахуванням внутрішнього балансу.

«Це дуже складне питання на фоні дефіциту можливого природного газу. Тут потрібно дійсно дивитися на багато аспектів і в першу чергу експорт можливий. Але в тому разі, якщо ми будемо бачити, що наш баланс сходиться, тобто коли у нас є достатньо ресурсів, тоді безумовно, що ця опція, про яку ви кажете, експорт газу, вона достатньо є релевантною»,—  додав експерт.

За його словами, експорт може створити додаткові стимули для приватних газовидобувних компаній інвестувати у видобуток.

«Оскільки компанії можуть покращити своє фінансове становище, більше грошей вкладати в газовидобуток і таким чином покращувати газовий баланс України не за рахунок імпорту дорогого, а за рахунок власного газу, який є набагато дешевшим. Крім того, податки всі залишаються в Україні, не потрібно також і витрачати валюту якусь, якісь додаткові, надавати валютні гроші і виводити з країни», —  каже директор енергетичних програм Центру Разумкова.

Омельченко водночас наголосив, що експорт можливий лише за умови достатнього внутрішнього ресурсу.

Експерт вважає, що обмеження газового ринку під час повномасштабної війни мало негативний вплив на приватний видобуток.

«Чому? Тому що ми закрили ринок з початку війни газовий, і що ми від цього виграли? А нічого не виграли, тому що в результаті цього закриття ринку ми втратили приблизно 6 мільярдів кубічних газів, метрів кубічного газу, тому що приватні. Якщо брати сумарно за всі ці роки війни, тому що приватні компанії, вони втратили сенс видобувати і інвестувати в власний видобуток, і видобуток почав приватними компаніями значно скорочуватись»,— пояснив Омельченко.

За словами Омельченка, на скорочення інвестицій вплинуло і падіння самого внутрішнього ринку.

«Ось 6 мільярдів ми втратили на рівному місці, це дуже великі обсяги, тому що з одного боку у нас скоротився ринок, оскільки почалася війна, багато підприємств було знищено чи попало в окупаційну зону, стали фінансово не спроможними, а приватним компаніям експортувати не можна було. Нішу комерційного сегменту захопив “Нафтогаз”. Тому приватним компаніям нічого не залишалося, як зменшувати інвестиції в газовий видобуток, а це не дуже гарна історія», — каже директор енергетичних програм Центру Разумкова.

Окремо Омельченко застеріг від порівняння постачання газу з електроенергією та розмов про можливі погодинні графіки подачі газу.

«Єдине, що можу два слова сказати, особливо коли говорять про графіки поставок газу, як з електричної енергії, відразу цих експертів потрібно відправляти в бан. Тому що ніяких графіків з технічних причин поставок газу не може бути», —підсумував експерт.