Україна поруч: 35 років Незалежності в особистих історіях

24 серпня Україна відзначає 35 років Незалежності. За цей час були революції й вибори, ухвалення Конституції, окупація Криму, початок війни у 2014 році та повномасштабне російське вторгнення. Але історія незалежної держави складається не лише з дат, документів і великих політичних рішень. Вона складається з особистих моментів, коли люди раптом особливо гостро відчувають: Україна — поруч.

Російська пропаганда роками повторює наративи про Україну як нібито «штучну» або «неспроможну» державу. Це один із системних дезінформаційних сюжетів, за допомогою яких Кремль намагається заперечувати українську державність та виправдовувати агресію.

До Дня Незалежності ми вирішили не сперечатися з цими тезами мовою пропаганди. Натомість зібрали конкретні епізоди з раніше опублікованих інтерв’ю політиків, митців, журналістів, волонтерів, представників бізнесу та людей, які опинилися всередині ключових подій останніх 35 років.

Ці цитати не є відповідями на одне спеціально поставлене запитання. Це фрагменти особистих спогадів, у яких Україна проявляється через рішення, людей та інституції.

1991. 346 голосів

24 серпня 1991 року Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України. «За» проголосували 346 народних депутатів.

Перший президент України Леонід Кравчук через роки згадував саме цифру на парламентському табло:

«Триста сорок шість голосів. Це було настільки несподівано, що всі здивувалися: як так можна було?»

Для людей, які перебували в парламенті того дня, незалежність раптом перестала бути політичною вимогою чи мрією. Вона стала рішенням, ухваленим державою.

Джерело: Українське радіо / Суспільне. Інтерв’ю Леоніда Кравчука

1996. Ніч, у яку ухвалили Конституцію

За п’ять років після проголошення Незалежності Україна отримала Конституцію.

Народний депутат і один зі співавторів Основного Закону Михайло Косів згадує, що 27-28 червня 1996 року депутати фактично не залишали сесійну залу:

«Ми не йшли на перерви вночі чи на обід. Ми приймали Конституцію протягом стільки часу, скільки було потрібно».

Голосування завершилося о 9:20 ранку 28 червня. За спогадами Косіва, після нього В’ячеслав Чорновіл сказав колегам: «Відтепер Україна є».

Це був момент, коли незалежність отримала не лише кордони та інституції, а й власний Основний Закон.

Джерело: Суспільне Львів. Спогади Михайла Косіва про Конституційну ніч

2004. Бути однією людиною серед тисяч

Під час Помаранчевої революції письменник Тарас Прохасько не виступав зі сцени й не був одним із публічних облич протесту. Через роки він описував свій досвід інакше:

«Я був одиницею, яка робила власне цю тьму, цю чисельність».

Для нього важливою була сама присутність тисяч людей поруч. Не обов’язково бути політиком чи лідером, щоб впливати на те, якою буде країна.

У 2004 році мільйони українців вийшли захищати своє право на вибір. Державні інституції тоді проходили перевірку суспільством, яке вимагало, щоб його голос був почутий.

Джерело: Суспільне Культура. Спогади Тараса Прохаська про українські революції

2013. «Політики не вірили, що люди вийдуть»

21 листопада 2013 року журналіст Мустафа Найєм написав допис із закликом зустрітися на Майдані Незалежності після рішення уряду призупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з ЄС.

Через рік він згадував:

«Політики, до речі, не вірили, що люди взагалі вийдуть. Але люди прийшли».

До опівночі на Майдані вже були понад тисяча людей. З одного такого вечора почався процес, який згодом переріс у Революцію Гідності.

Джерело: Deutsche Welle, передрук «Української правди». Інтерв’ю Мустафи Найєма

2014. Побачити окупацію власного дому

Для режисера та актора Ахтема Сеітаблаєва 2014 рік був досвідом зовсім іншого порядку. Він перебував у Криму на початку російської окупації.

«Це було дуже боляче, коли ти бачиш, що твою батьківщину на твоїх очах окуповують».

В інтерв’ю він говорив і про безпорадність, яку відчував, спостерігаючи за тим, як Росія захоплює півострів.

Після цього для мільйонів українців питання держави, кордонів та суверенітету перестало бути теоретичним.

Джерело: С4. Інтерв’ю Ахтема Сеітаблаєва

2022. Потяги, які почали евакуацію з першого ранку

24 лютого 2022 року державні системи мали перебудувати свою роботу за лічені години.

Тодішній очільник «Укрзалізниці» Олександр Камишін згадував, що рішення про евакуацію людей не чекало окремого дня чи плану:

«Це почалося відразу зранку 24 числа, як тільки пролунали перші вибухи».

За перший місяць великої війни залізницею з районів бойових дій евакуювали близько трьох мільйонів людей.

Для багатьох із них держава у ті дні мала дуже конкретний вигляд: вокзал, провідник, потяг і можливість виїхати туди, де безпечніше.

Джерело: Укрінформ. Інтерв’ю Олександра Камишіна

2022. Дві черги на Гончара

Паралельно з державними інституціями за лічені дні перебудовувалося громадянське суспільство.

Сергій Притула згадував перші дні роботи волонтерського штабу в Києві. Біля нього практично безперервно стояли дві черги:

«Черга зверху – люди, які несли допомогу, черга знизу – військові, які одразу ж її отримували».

За його словами, щодня через штаб могли проходити сотні військових. Допомогу приносили люди, а волонтери одразу передавали її тим, кому вона була потрібна.

Так хаотична допомога перших днів поступово перетворювалася на систему.

Джерело: спецпроєкт «Української правди» «24.02: Реконструкція». Історія Сергія Притули

2022. Повернути бізнес у звільнене місто

Співзасновник Rozetka Владислав Чечоткін згадував, як компанія поверталася до роботи після звільнення Київщини та Херсона.

У Бучу й Гостомель команда поверталася однією з перших, а магазин у звільненому Херсоні відновив роботу за кілька днів.

Чечоткін прямо пов’язував можливість відновлювати бізнес із тим, що українські військові відкинули російські сили від Києва:

«Rozetka змогла вийти з тяжкого становища насамперед завдяки нашим Збройним Силам і теробороні».

У цій історії звільнення міста означало не лише зміну лінії фронту. За військовими поверталися працівники, магазини, логістика й звичайне повсякденне життя.

Джерело: DOU за матеріалами інтерв’ю Владислава Чечоткіна Forbes Ukraine. Матеріал про роботу Rozetka під час війни

2023. Поїхати за трьома – повернутися із шістьма

Після підриву росіянами Каховської ГЕС 6 червня 2023 року вода затопила десятки населених пунктів.

На окупований лівий берег за людьми вирушали, зокрема, українські тероборонівці. Херсонець із позивним «Десантник», який до великої війни займався річковими перевезеннями, використав свої човни для евакуації.

Про одну з операцій він згадував:

«Ми поїхали за трьома, а вивезли звідти одразу 6 осіб».

Загалом його група евакуювала з окупованої території близько сотні людей. Держава і суспільство в цій історії – це не абстрактні конструкції. Це конкретний човен, координати людей і рішення їхати по них попри воду та російських військових.

Джерело: «Українська правда». Історія херсонського «Десантника»

2024. Лікарня, яка продовжила рятувати

8 липня 2024 року російська ракета влучила в дитячу лікарню «Охматдит» у Києві.

Лікарка-інтерн Олена Говорова перебувала у відділенні екстреної допомоги. Після вибуху співробітники перевірили, хто потребує допомоги, почали шукати людей у пошкоджених приміщеннях та організували допомогу постраждалим.

«Медперсонал не мав права на стрес і шок, він реагував одразу».

До лікарні почали приходити лікарі з інших медзакладів, студенти, донори крові та просто люди, готові допомагати розбирати завали.

Джерело: Громадське радіо. Розмова з Оленою Говоровою після удару по «Охматдиту»

2025. День Незалежності як другий день народження

24 серпня 2025 року в Україну з російського полону повернувся журналіст Дмитро Хилюк.

Російські військові викрали його на Київщині ще у березні 2022 року. У неволі він провів три роки, п’ять місяців і 21 день.

Повернення відбулося саме у День Незалежності.

«Тепер для мене цей день не тільки День Незалежності, а й другий день народження».

За кілька місяців Дмитро повернувся до журналістської роботи.

Джерело цитати: УНІАН. Перше інтерв’ю Дмитра Хилюка після звільнення

Історію його полону та повернення також розповідає документальний проєкт Громадського радіо «Повернення». Історія Дмитра Хилюка на Громадському радіо

2026. Те, що колись було політичною мрією, стало переговорним процесом

Історія незалежної України продовжується просто зараз.

15 червня 2026 року Україна та Європейський Союз відкрили перший переговорний кластер щодо вступу – «Основи процесу вступу». 14 липня відкрили другий для України кластер — «Зовнішні відносини».

Після відкриття першого кластера віцепрем’єр Тарас Качка сказав:

«Нашою єдиною метою спільно з Європейським Союзом є повноцінний вступ у ЄС, немає жодних інших альтернатив».

Це вже не декларація про майбутній європейський вибір. Під час повномасштабної війни українські державні інституції продовжують змінювати законодавство, проходити переговорні процедури та рухати процес членства вперед.

Джерело: «Українська правда» / «Європейська правда». Коментар Тараса Качки після відкриття першого кластера

Україна, складена з конкретних моментів

346 голосів на парламентському табло. Ніч без перерв за Конституцією. Людина серед тисяч інших людей на Майдані. Потяг, який рушає по людей після перших вибухів. Дві черги біля волонтерського штабу. Човен, який іде через затоплену Херсонщину. Лікарі, які починають працювати за секунди після вибуху. Повернення додому у День Незалежності. Ці історії дуже різні. Але всі разом вони показують нашу Незалежність!