тест на феритин/Фото ілюстративне
Феритин і гемоглобін показують різні процеси в організмі, тому їх не варто ототожнювати. Зниження гемоглобіну свідчить уже про розвиток анемії, тоді як запаси заліза можуть почати виснажуватися значно раніше.
Про це в етері Громадського радіо розповіла гематологиня Ольга Костенчак.
За її словами, гемоглобін — це показник, пов’язаний із червоними кров’яними клітинами. А феритин є білком, у якому організм зберігає запаси заліза. Саме ці запаси використовує кістковий мозок для утворення нових клітин крові.
«Так, дійсно, так відбувається, тому що іноді плутають феритин, гемоглобін і навпаки. Гемоглобін — це наша кров, тому що в ній міститься багато заліза. А показник вмісту заліза в організмі — це феритин. Тобто із феритину наш кістковий мозок, це там, де народжуються нові клітини крові, бере залізо і виробляє нові клітини крові. Ось ці червоні клітини — чому наша кров червона. І саме скільки міститься заліза в організмі, саме міститься у феритині. Тобто це білок, і він відкладається у печінці», — пояснила Ольга Костенчак.
Гематологиня наголосила, що анемія виникає вже після виснаження запасів заліза. Водночас для оцінки дефіциту лікарі використовують не лише феритин, а й інші показники.
«Якщо ми говоримо про те, що таке анемія, то це вже зниження безпосередньо гемоглобіну. Але це відбувається тільки тоді, коли запаси заліза виснажуються. Якщо ми говоримо про залізодефіцитну анемію, тому що, звісно, є багато інших анемій. Перший етап виснаження заліза в організмі — це саме виснаження показників заліза. Тобто у нас є не тільки феритин, у нас є показник сироваткового заліза, трансферину, залізозв’язуючої здатності. І за допомогою всіх цих показників ми дивимося спершу, чи вже не відбувається виснаження запасів заліза, а аж відтак знижується гемоглобін. Тобто зниження гемоглобіну — це вже крайня фаза залізодефіциту», — розповіла гематологиня.
За словами Костенчак, універсального показника феритину, за яким можна було б однаково оцінювати стан усіх пацієнтів, немає. Референтні значення та рекомендації змінюються залежно від нових досліджень, а оцінка результату залежить від конкретної людини та її симптомів.
«Абсолютно вірно. Ви знаєте, показники феритину, референтні, рекомендації змінюються майже щомісяця. Тому що виходять нові дослідження, нові рекомендації. І якщо говорити про практичну частину, то ось цими показниками, які зараз Американська асоціація гематологів оновила, ми вже до них давно користуємося в практиці. Чому? Тому що завжди протоколи, рекомендації виходять пізніше, ніж, наприклад, нові дослідження. Тому що стосується референту, я думаю, що ніколи не буде цього єдиного референту, на який ми будемо орієнтуватися, а буде те, який пацієнт перед нами», — зазначила вона.
Гематологиня навела приклад, коли дефіцит заліза може бути навіть за показника феритину, який формально не вважається низьким.
«Я поясню, до прикладу, справді, якщо феритин менше 30, це абсолютно залізодефіцит. Але чи може бути феритин 50 і залізодефіцит? Чи може бути феритин 70 і залізодефіцит? І відповідь — так, може, і навіть при показниках 100 і 300. Це все залежить від того, який пацієнт перед нами. До прикладу, якщо у пацієнта немає анемії, тобто гемоглобін не знижений, але є синдром неспокійних ніг, то цільовий рівень феритину може бути і 70. І ми будемо давати препарати заліза, навіть якщо там феритин 50. Це трошки ніби в розріз іде з тим, що ми звикли думати», — пояснила Костенчак.
Вона додала, що інший підхід може застосовуватися, зокрема, до людей із хронічними захворюваннями.
«Так само стосується пацієнта з хронічними хворобами. До прикладу, у пацієнта може бути хронічна хвороба нирок. І ми будемо давати препарати заліза, навіть якщо феритин 100 і 150. Все залежить від контексту і від симптомів, які є у пацієнта», — сказала гематологиня.
Ольга Костенчак зазначила, що за відсутності супутніх захворювань показник феритину нижче 50 уже може бути приводом звернутися до лікаря. Особливо це стосується жінок, у яких регулярні менструальні крововтрати можуть поступово виснажувати запаси заліза.
«Якщо немає супутніх захворювань, то менше 50 — я б вам вже радила звернутися. Тому що, наприклад, для жінок це особливо актуально. У жінок, в яких є рясні менструації, рекомендований рівень феритину — тримати вище 50, щоб не розвивалися симптоми залізодефіциту. Якщо ми говоримо про чоловіка, то дійсно тут залежить від 30 до 50 за рекомендаціями. Але треба зрозуміти, чи не виснажується поступово запас заліза у чоловіка. Бо ми повинні обов’язково і завжди шукати причину залізодефіциту», — наголосила вона.
За словами гематологині, причини дефіциту заліза можуть відрізнятися у чоловіків і жінок. Зокрема, у чоловіків лікарі мають звертати увагу на можливі захворювання шлунково-кишкового тракту.
«Якщо у жінок справді найчастіша причина — це рясні менструації, то у чоловіків ми завжди підозрюємо захворювання шлунково-кишкового тракту. Тому від 30 до 50 — це такий знак оклику, що треба звернутися до лікаря, а менше 30 — це абсолютно точно залізодефіцит», — розповіла Костенчак.
Гематологиня наголошує, що в разі дефіциту заліза важливо не лише заповнити його запаси, а й встановити причину, через яку вони виснажилися.
«Особливістю — ні. Тобто завжди на залізодефіцит є своя причина. І в першу чергу ми розбираємо можливі причини. Ми лікуємо, якщо це можливо, ці причини, а потім вже закриваємо дефіцити і контролюємо. І якраз найважливіше те, щоб ми в динаміці контролювали і не допускали розвитку залізодефіциту. І якщо пацієнт самостійно це робить, він може пропустити очевидну причину, не лікувати її, а найгірше — не шукати її. Тому що іноді, на жаль, під залізодефіцитом можуть ховатися і більш складні захворювання. І щоб всіх їх не пропустити, для цього і потрібен лікар, щоб оцінити, знайти причину, лікувати. І лікувати паралельно залізодефіцит», — зазначила вона.
За словами Костенчак, якщо запаси заліза вже суттєво виснажені, лише зміною раціону компенсувати дефіцит зазвичай неможливо.
«На жаль, коли вже виснажені запаси заліза, тобто коли менше 30 або, як ми сьогодні згадували, менше 50, то тільки харчуванням підняти запас заліза не вийде, як би нам цього не хотілося. Справа в тому, що якщо вже запас виснажився, то ми не можемо фізіологічно і фізично стільки спожити заліза з продуктів харчування, щоб цей дефіцит закрити», — пояснила гематологиня.
Водночас продукти із залізом можуть бути частиною раціону. Серед таких продуктів вона називає субпродукти та морепродукти. Для кращого засвоєння радить поєднувати джерела заліза з продуктами, багатими на вітамін С.
«Що стосується продуктів, то найкращі, звісно, субпродукти, такі як печінка, серце. Якщо хтось таке любить. Це морепродукти, мідії, це можуть бути креветки. Класно, якщо ми споживаємо продукти, які містять багато заліза, поруч із продуктами, які містять багато вітаміну С, тому що це покращує засвоєння. Тобто це можуть бути помідори, це може бути квашена капуста, лимон. Тобто все, що містить вітамін С. Що погіршує всмоктування, це таніни, фітати, кальцій. Тобто молочні продукти, чай, кава», — розповіла Ольга Костенчак.
Гематологиня також назвала міфом уявлення про те, що гречка чи гранатовий сік здатні суттєво підвищити рівень заліза при його дефіциті.
«Якщо ми говоримо про перебільшені продукти, ще досі вирує такий міф, що гранатовий сік, гречка — вони добре піднімають залізо, хоча насправді воно не так. Мені здається, що це більше гранатовий сік, тому що він червоний. Можливо, така асоціація виникла», — зазначила вона.
На ринку є багато препаратів заліза, однак, за словами лікарки, пацієнти нерідко самостійно обирають препарати або біодобавки й приймають їх тривалий час без належного ефекту.
«На ринку справді дуже багато препаратів заліза. Я спостерігаю певну помилку, можу так сказати, у пацієнтів — це те, що вони вибирають те залізо, яке є у вільному доступі. Часто це можна купити у вигляді біодобавок. І пацієнти самостійно місяцями приймають залізо і приходять до мене з мінімальним ефектом. Тобто вони могли приймати шість місяців залізо, а феритин з позначки 10 став 15. Це абсолютна відсутність відповіді на лікування», — сказала Костенчак.
Вона пояснила, що в такій ситуації людина не лише не отримує необхідного лікування, а й може втрачати час на пошук причини дефіциту.
«І, звичайно, весь цей час симптоми в них не зменшувалися, їм не ставало краще. Тому, по-перше, затягується діагностика основної причини, основного стану, який викликав залізодефіцит. По-друге, стан пацієнта. Часто на початку вони казали: «Ви знаєте, пів року тому я ще був більш-менш активний, а ось зараз — взагалі апатія, депресія». Тобто стан у будь-якому випадку залізодефіцит обтяжує супутній стан. І будь-то депресія, яка виникла на фоні залізодефіциту, чи як самостійне захворювання, але воно буде обтяжувати основне захворювання», — розповіла гематологиня.
Тому, за її словами, підбирати лікування дефіциту заліза варто з урахуванням стану конкретного пацієнта та причини дефіциту.
«І тому я б дуже не радила самостійно лікуватися, бо, на жаль, самостійне лікування не дає таких результатів, як добре підібраний препарат для конкретного пацієнта. І ось знову ж таки — основне захворювання», — наголосила Ольга Костенчак.