США не представили чіткого плану миру для України, а Росія не хоче припиняти війну, — експерт

Переговори за участю США, України та Росії навряд чи принесуть прорив. Оскільки Вашингтон досі не представив чіткого плану завершення війни та конкретних гарантій безпеки для України.

Про це в етері Громадського радіо розповів Володимир Дубовик, директор Центру міжнародних досліджень, доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова.

За словами експерта, він не очікує суттєвого прогресу від чергової зустрічі. Оскільки нинішній переговорний формат уже неодноразово демонстрував свою безрезультатність. Водночас Україна має брати участь у таких зустрічах, щоб не давати підстав звинувачувати її у відмові від мирного врегулювання.

«Для нас важливо, щоб наші представники були присутні, аби ніхто не міг звинуватити Україну в тому, що ми відмовляємося від мирного процесу. Ми завжди говоримо, що готові будь-куди й будь-коли приїхати та обговорювати питання подальшого миру. Але водночас потрібно бути реалістами. Навряд чи американська сторона запропонує якісь нові ідеї. Позиція України також добре відома. Тому незрозуміло, що саме може змінитися під час цієї зустрічі», — зазначив Володимир Дубовик.

Він вважає, що Росія може й надалі пропонувати різні умови для поліпшення відносин зі США. Зокрема пов’язувати припинення ударів по енергетичній інфраструктурі зі скасуванням санкцій.

На його думку, Україні важливо з’ясувати, про які саме обмеження йдеться, адже вимога скасувати всі санкції виглядає нереалістичною.

«Найважливіше тут те, що Росія не хоче миру. Це ми вже бачимо. Якщо справді є така російська пропозиція пов’язати встановлення енергетичного перемир’я зі зняттям санкцій проти Росії, то Москва й надалі вкидатиме такі пробні кулі — неодноразово й досить часто. Я думаю, що енергетичне перемир’я саме по собі мало б відбутися, але Росія від нього відмовляється. І натомість хоче домогтися скасування санкцій. Потрібно розуміти, про які саме обмеження йдеться: лише про американські чи також про санкції інших країн. Санкцій багато, тому важливо розібратися в конкретних пропозиціях. Якщо йдеться про скасування всіх санкцій, то це виглядає просто нереалістично», — пояснив експерт.

Він також звернув увагу на те, що у Вашингтоні, попри продовження російської війни проти України, шукають можливості для нормалізації відносин із Москвою.

На думку Дубовика, це свідчить про зміну американського підходу, за якого економічні інтереси та перспективи співпраці з Росією дедалі більше відокремлюються від питання припинення війни.

«На жаль, зараз ми бачимо новий етап американського підходу до ситуації. Попри те, що Росія продовжує війну проти України, у Вашингтоні поводяться так, ніби цієї війни немає. Уже з’являються пропозиції щодо «Північного потоку», «Лукойлу» та інших економічних питань, обговорюється тема санкцій.

Я побоювався, що американці можуть фактично поставити хрест на мирному процесі, а війна при цьому триватиме. Водночас вони почнуть робити те, до чого давно прагнули, — шукати стратегічне майбутнє для відносин із Росією.

Звісно, покращення відносин між Вашингтоном і Москвою саме по собі не означає, що Путін припинить агресію. Навпаки, якщо американці демонструють готовність до компромісів та економічної співпраці, Росія отримує сигнали, на які, можливо, й розраховувала. У такій ситуації шансів на те, що Путін раптом скаже «досить, припиняю війну», стає ще менше», — вважає Дубовик.

Окремо експерт прокоментував можливість домовленостей між Вашингтоном і Москвою щодо звільнення російських політичних в’язнів. Він припускає, що адміністрація Дональда Трампа може розглядати такі домовленості як дипломатичний успіх. За аналогією з контактами США та Білорусі, під час яких відбувалися звільнення політв’язнів.

Водночас Дубовик наголошує, що звільнення окремих людей і припинення російської війни проти України — це різні питання, які не варто підміняти одне одним.

Він також поставив під сумнів припущення, що відновлення економічних контактів між США та Росією автоматично сприятиме завершенню війни.

«Джаред Кушнер, зокрема, говорив про можливе відновлення «Північного потоку» й економічні перспективи таких домовленостей. Але незрозуміло, яким чином це має привести до завершення війни. Невже Путін настільки зрадіє новим контактам з американськими економічними структурами, що вирішить: «Якщо все так добре, то я припиняю агресію проти України»? Це ж не працює таким чином.

Якщо американці демонструють готовність до компромісів і економічної співпраці, Путін отримує саме ті сигнали, на які розраховував. Тому я не бачу підстав вважати, що нормалізація відносин між Вашингтоном і Москвою сама по собі наблизить мир», — наголосив Дубовик.

За словами Володимира Дубовика, однією з головних проблем переговорного процесу залишається відсутність конкретних американських пропозицій щодо гарантій безпеки для України. Хоча тема таких гарантій неодноразово порушувалася, досі незрозуміло, як саме вони мають працювати після можливого припинення вогню.

Зокрема, немає чіткого розуміння, якою буде роль США в разі розміщення європейських військ в Україні та як Вашингтон реагуватиме на можливе відновлення російської агресії.

«Питання не лише в тому, що американці можуть запропонувати, а й у тому, чи готові вони це зробити. За останні півтора року ми так і не почули від них зрозумілої відповіді щодо конкретних гарантій безпеки.

Були зустрічі, під час яких на словах підтверджували, що Трамп нібито готовий надати Україні певні гарантії. Але які саме це будуть гарантії? Якою американці бачать свою роль після перемир’я? Чи захищатимуть вони європейські війська, якщо ті будуть розміщені в Україні? Чи йтиметься лише про спостереження, розвідувальні літаки або інші форми підтримки?

На ці запитання немає відповідей. Наскільки нам відомо, відповідну угоду досі не завершили, її текст не узгоджений. Ми вже приблизно рік очікуємо, що американці запропонують Україні, але немає навіть зрозумілої чернетки документа», — сказав експерт.

Він нагадав, що Україна послідовно вимагає конкретики щодо механізмів безпеки. Самих лише політичних запевнень, що Росія не наважиться знову напасти, недостатньо.

«Трамп говорить, що головна гарантія полягає в тому, що він є президентом і Путін не наважиться продовжити війну, поки він перебуває на посаді. Але це не реальні гарантії безпеки. Не можна будувати систему захисту держави на припущенні, що російський президент не наважиться на нову агресію через особисті стосунки з американським президентом.

Європейці також залежать від позиції Вашингтона. Якщо Велика Британія, Франція чи інші країни розглядатимуть можливість відправлення військ. Вони мають розуміти, чи підтримають їх Сполучені Штати. Що станеться, якщо Росія виступить проти такого рішення? На чиєму боці буде Вашингтон?

Ми хочемо знати конкретний алгоритм: що відбуватиметься після перемир’я, хто і як гарантуватиме безпеку України та якою буде відповідь на можливе поновлення російської агресії. Але зрозумілих відповідей на ці питання ми досі не почули», — зазначив Дубовик.

На його думку, без чіткої позиції США європейським партнерам буде складніше визначитися з власними зобов’язаннями щодо безпеки України.

Дубовик вважає, що численні зустрічі американських представників з українською та російською сторонами не перетворилися на послідовний дипломатичний процес. На його думку, Вашингтон здебільшого вислуховує позиції сторін, але не пропонує власного комплексного плану, який міг би стати основою для переговорів.

«Стів Віткофф уже багато разів їздив, Джаред Кушнер — трохи менше. Вони зустрічаються, їздять до Москви, потім до Києва, слухають обидві сторони, з’ясовують, які в кого пропозиції та що кого хвилює. Але де результат?

Скільки разів вони вже їздили, говорили, зустрічалися, обговорювали ці питання — і щоразу все починається майже з нуля. Це просто неймовірно. На мою думку, це навіть не справжній дипломатичний процес, а імітація дипломатії. Справжнє мирне посередництво мало б передбачати створення у Вашингтоні робочої групи, яка розробила б конкретний мирний план і пропозиції для Москви та Києва. Звісно, позиції України й Росії кардинально відрізняються, адже одна країна є жертвою агресії, а інша — агресором. Але навіть за таких умов можна шукати можливі компроміси й точки дотику.

Натомість єдиний раз, коли американська сторона представила так званий мирний план, це був російський план із 28 пунктів. Тому я не вважаю, що ми бачимо повноцінний мирний процес», — заявив експерт.

Він також прокоментував заяви Марко Рубіо про те, що переговори зайшли в глухий кут. На думку Дубовика, констатувати проблему недостатньо, якщо Вашингтон не змінює підходу до її розв’язання.

Він також прокоментував ризик того, що адміністрація Дональда Трампа може посилити обмеження щодо українців, які перебувають у США. На його думку, такий сценарій не можна виключати з огляду на загальний курс американської адміністрації на депортацію мігрантів. Та заклики перекласти відповідальність за європейську безпеку на саму Європу.

Водночас Дубовик наголосив, що не володіє всіма деталями правового статусу українців у США, а його оцінка стосується можливих політичних ризиків.

«Це цілком реальний сценарій. Ми бачимо адміністрацію, яка зробила пріоритетом депортацію людей, які приїхали до США, зокрема тих, хто просив притулку. Депортують людей до країн, де ситуація також може бути дуже складною. Тому не можна виключати, що з часом справа може дійти й до українців. Можна уявити ситуацію, коли раптом десятки тисяч, а згодом і більше українців будуть змушені шукати прихистку в європейських країнах. А там ми також бачимо неоднозначне ставлення до українських переселенців. Тому це питання може стати серйозною проблемою не лише для українців у США, а й для інших країн», — зазначив Дубовик.

За словами експерта, навіть люди, які мають певний легальний статус або очікують на рішення щодо своїх документів, можуть опинитися в складній ситуації через зміни міграційної політики та практику її застосування.

Він також звернув увагу на різницю між загалом позитивним ставленням до українців і готовністю суспільства підтримувати державні витрати на допомогу переселенцям.

«Тому можна почути аргументи, що якщо в Україні є відносно безпечні регіони, то українці мають повертатися туди. Або що Європа повинна самостійно займатися українцями, адже це європейська проблема. Водночас мігрантів часто використовують у внутрішній політичній боротьбі. Подібне відбувається і в США, і в європейських країнах. Людей представляють як тягар для економіки, хоча вони працюють, сплачують податки та роблять внесок у розвиток держави. Подібні аргументи ми чуємо й щодо українців у Польщі.

На жаль, якщо подивитися на політичні пріоритети Трампа. То прихильники жорсткішої міграційної політики мають більше шансів впливати на рішення адміністрації. Він ішов на вибори з обіцянками посилити контроль над міграцією. І для консолідації свого електорату може й надалі демонструвати жорсткість щодо людей, які не народилися у США або приїхали туди відносно недавно», — сказав Дубовик.