Чому Росія клеймить «нацистами» усіх, хто проти неї: В’ятрович пояснив логіку російської пропаганди

Російська пропаганда використовує історію Української повстанської армії, щоб поширювати міф про нібито «нацистський» характер України та виправдовувати агресію проти неї. Водночас за межами України, зокрема в Польщі та інших країнах Заходу, російські наративи про УПА досі мають помітний вплив. Для протидії цій пропаганді потрібні фаховий історичний діалог і робота з документами. Зокрема тими, що свідчать про боротьбу українських націоналістів проти нацистського режиму.

Про це в етері Громадського радіо розповів народний депутат та історик Володимир В’ятрович.

За словами історика, Українська повстанська армія не виникла за один день. Дата 14 жовтня має передусім символічне значення: її визначило командування УПА в 1947 році. Через кілька років після початку формування повстанських відділів.

«Як кожна армія, тим паче партизанська армія, повстанська армія, навряд чи вона створювалася протягом одного дня. Тому, звичайно, 14 жовтня — це символічна дата, яку визначило саме командування Української повстанської армії вже у 1947 році. Тобто практично через п’ять років. Перший невеликий ювілей визначався тим, що саме 14 жовтня обрали такою символічною датою. Це сталося 1947 року, але після цього вже щорічно в наказах командування Української повстанської армії цей день визначався як день початку боротьби Української повстанської армії», — пояснив Володимир В’ятрович.

Водночас наприкінці 1942 року справді відбувся важливий етап у розвитку українського визвольного руху. Окремі повстанські загони почали формуватися й об’єднуватися в єдину структуру. Протягом 1943 року ця основа розгорнулася в Українську повстанську армію.

На той час територія України була окупована нацистською Німеччиною, тому одним із головних напрямів боротьби УПА було протистояння нацистам. Водночас на цих територіях діяли радянські партизани та польське підпілля, з якими українські повстанці також вступали в конфлікти. Після повернення радянської влади боротьба УПА була спрямована вже проти радянського режиму.

«Попри символічність 14 жовтня, треба розуміти, що наприкінці 1942 року справді відбувся такий злам у розгортанні українського визвольного руху. Коли окремі повстанські відділи почали формуватися й об’єднуватися в єдину структуру. І справді наприкінці 1942 року почала формуватися основа того, що потім розгорнулося протягом 1943 року під назвою «Українська повстанська армія». Зважаючи на те, що наприкінці 1942 року фактично вся територія України була окупована нацистами. Очевидно, що першим і головним фронтом боротьби Української повстанської армії був антинацистський», — зазначив історик.

В’ятрович наголосив, що боротьба українських повстанців тривала й після завершення Другої світової війни. У 1954 році радянські спецслужби захопили останнього командира УПА як організованої військової структури, однак окремі збройні сутички тривали й пізніше.

За словами В’ятровича, російська пропаганда спирається на уявлення про Росію як державу, що нібито одноосібно врятувала світ від нацизму. Цей міф Москва використовує для виправдання власної агресії та навішування ярлика «нацистів» на тих, хто чинить їй опір.

«Насправді російська ідеологія полягає в тому, що нібито Росія — це єдина держава, яка врятувала світ від загрози нацизму. І фактично саме з цієї ідеології, саме цим міфом вона намагається виправдати сьогоднішні свої агресивні дії, зокрема спротив України. А оскільки вони є головними антинацистами, то всі, хто проти Росії, мають бути нацистами. І тому це невід’ємний елемент інформаційної війни проти України», — сказав Володимир В’ятрович.

Історик вважає, що в Україні цей міф значною мірою втратив вплив. За його оцінкою, від 80% до 90% українців визнають УПА героями, які зробили внесок у здобуття незалежності України. Водночас у світі російській пропаганді досі вдається впливати на сприйняття українського визвольного руху.

«Якщо в Україні справді відбулися досить серйозні зміни у ставленні до Української повстанської армії. Можна сказати, що цей російський міф значною мірою розбитий, тому що понад 80–90% українців визнають УПА героями. То, на жаль, успіхи Росії в дискредитації УПА у світі ще дуже відчутні. Ідеться не тільки про Польщу, а й про країни далі на захід. Я вам це кажу як автор, як історик, зокрема англомовних праць про Українську повстанську армію. Там у нас ще непочатий край роботи. Тому що переосмислення історії УПА та позбавлення від російських міфів і стереотипів відбувається дуже повільно», — наголосив В’ятрович.

Окремо історик звернув увагу на документи нацистського режиму, які стали доказами під час Нюрнберзького процесу. За його словами, шукати в матеріалах суду спеціальне рішення про УПА немає сенсу. Адже процес був спрямований на розгляд злочинів нацистів. Водночас серед документів є матеріали, які свідчать про протистояння українських націоналістів нацистській владі.

«Документи Нюрнберзького процесу були спрямовані проти нацистів, тому шукати там спеціально щось про УПА немає сенсу. Хоча, як не дивно, є матеріали, які стосуються українського націоналістичного руху. Це, зокрема, конфісковані нацистські документи, які були доказовою базою у справах про злочини нацистів. І в цих документах ідеться про антинацистську боротьбу українських повстанців. Про боротьбу Організації українських націоналістів проти нацистів», — розповів Володимир В’ятрович.

Як приклад він навів наказ німецької служби безпеки від листопада 1941 року. За словами історика, у ньому йшлося про те, що німецькому керівництву стало відомо про підготовку бандерівцями повстання проти Третього Рейху. Відтак наказувалося їх заарештовувати та знищувати як ворогів режиму.

«На жаль, Нюрнберзький процес для багатьох є чимось беззаперечно авторитетним. Хочу нагадати, що серед суддів Нюрнберзького процесу були й радянські судді, зокрема такі, як сумнозвісний прокурор Вишинський. Безпосередньо причетний до Великого терору та знищення сотень тисяч людей. Попри це, з Нюрнберзьким процесом пов’язаний образ повної справедливості й покарання всього зла, яке було під час Другої світової війни. Але ми прекрасно розуміємо, що було засуджено лише одне з двох зол, які розпочали Другу світову війну. Цим образом користуються, прив’язуючи до нього будь-яких неугодних учасників Другої світової війни, щоб їх дискредитувати. Так само поширюють твердження, нібито Нюрнберзький суд засудив дивізію Ваффен-СС «Галичина», що також не відповідає істині. Усі матеріали Нюрнберзького суду — це 40 томів, які, до речі, ніколи не видавалися російською мовою повністю. У СРСР публікували лише скорочені версії. Тому навряд чи багато учасників цих дискусій готові занурюватися в усі матеріали й перевіряти, що там є, а чого немає. Натомість проста теза, що УПА нібито засудили на Нюрнберзькому процесі, звучить коротко й дуже зрозуміло», — пояснив історик.

На думку В’ятровича, російська пропаганда не обов’язково вигадує історичні конфлікти. Часто вона використовує реальні події, але вибірково подає їх, акцентуючи увагу на тих обставинах, які можуть посилити ворожість між суспільствами.

«Мені здається, що випадок Польщі — це класичний приклад більш витонченого мистецтва, ніж звичайна пропаганда. У КДБ це називали «активними заходами», або active measures англійською. Коли на свою користь використовують певні речі, події минулого, які справді мали місце. Але подають їх у правильний для того, хто поширює інформацію, час і для правильної аудиторії, вони починають грати йому на руку», — зазначив Володимир В’ятрович.

Історик визнав, що польсько-український конфлікт не є вигадкою російської пропаганди. Під час нього гинули цивільні, зокрема поляки. Однак, за його словами, повна картина передбачає також пам’ять про українських жертв. І розуміння того, що конфлікт розгортався між українським і польським підпіллям, які претендували на контроль над тими самими територіями.

«Безперечно, польсько-український конфлікт — це не вигадка російської пропаганди. Він справді був. Безперечно, що в цьому конфлікті гинули цивільні люди, серед загиблих було багато цивільних поляків. Але це не вся правда. Вся правда полягає в тому, що гинули так само українці. Ідеться про конфлікт між українським і польським підпіллям за контроль над територіями, які кожна зі сторін вважала своїми. Це нинішні території Західної України», — пояснив В’ятрович.

За його словами, російська пропаганда зосереджується винятково на польських жертвах, звинувачує в конфлікті лише УПА та поширює дії окремих учасників повстанського руху на всю організацію. У поєднанні з тезою про героїзацію УПА в сучасній Україні це дає змогу просувати серед польської аудиторії думку, що підтримка України нібито означає підтримку тих, хто вбивав поляків.

«Коли на цю історію дивляться лише крізь призму польських жертв, коли відповідальність за конфлікт покладають тільки на УПА. Акцентують на злочинних діях окремих учасників повстанської армії, які справді мали місце, але узагальнюють їх на всю організацію. То виникає дуже сприятлива композиція для російської пропаганди. До цього додають те, що в сучасній Україні УПА визнають героями. Так польському суспільству намагаються донести меседж: не допомагайте українцям, тому що вони героїзують тих, хто вбивав ваших предків. Мовляв, треба зупинити українців, а те, що робить Росія, — це нібито правильна «денацифікація». Бачите, вони ж героїзують нацистів», — сказав історик.

В’ятрович вважає, що зменшити вплив таких маніпуляцій міг би фаховий діалог між українськими та польськими істориками. Однак, за його словами, цей діалог нині відбувається мляво. Зокрема через позицію польських політиків, які, на його оцінку, систематично зривають спроби продовжувати спільну роботу.

«У нас, наприклад, відбувся перший за багато років великий польсько-український конгрес істориків, де зібралися понад сто дослідників. А потім спалахнув скандал із нагородженням орденами Білого Орла тощо. Бачимо, що деякі польські політики в темі, яку підживлює російська пропаганда, передусім бачать джерело рейтингів і виборчих дивідендів. Вони не цураються використовувати це у власних інтересах. Я вважаю, що така подача дуже чутливої теми шкодить і українцям, і полякам, і Україні, і Польщі», — підсумував Володимир В’ятрович.