Аудіоплеєр

Готово до відтворення прямого ефіру.

--:--
--:--

Дубовик: Зустріч Трампа, Путіна й Сі Цзіньпіна може посилити тиск на Україну

Додати Громадське радіо як бажане джерело в Google
--:--
--:--
Відкрити аудіофайлВідкриває вихідний аудіофайл у новій вкладці.

Можлива зустріч лідерів США, Китаю та Росії може стати для Москви способом продемонструвати свій вплив на міжнародну політику. А також запропонувати Дональду Трампу посередництво у суперечностях між Вашингтоном і Пекіном.

Про це в етері Громадського радіо розповів Володимир Дубовик, директор Центру міжнародних досліджень, доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова.

За його словами, поки що незрозуміло, чи йдеться про реальний дипломатичний задум, чи радше про пробну пропозицію Росії. Однак такий формат міг би бути вигідним Володимиру Путіну. Якщо він зміг би переконати американського президента, що Москва здатна допомогти Вашингтону в питаннях відносин із Китаєм.

Дубовик припускає, що ідея зустрічі лідерів США, Китаю та Росії може мати кілька цілей. Зокрема, Москва могла б використати її, щоб підкреслити власну роль у світовій політиці та спробувати вплинути на американсько-китайські відносини.

«Я думаю, що цілком можливо, що така пропозиція справді є, така ідея існує і її розглядають. Що це дозволило б зробити? Зібрати за одним столом лідерів двох наддержав — США та Китаю — і Росії як великої держави. Через таку зустріч можна було б намагатися вирішувати певні питання. Зокрема російську війну проти України, а також показати всьому світові, хто реально контролює ситуацію, у кого є сила та вплив», — пояснив Володимир Дубовик.

Водночас експерт зауважує, що поки неясно, чи підтримають цю ідею Сполучені Штати та наскільки серйозно її розглядає сама Росія. На його думку, Путін може пропонувати Трампу не лише обговорення війни, а й допомогу в розв’язанні суперечностей між Вашингтоном і Пекіном.

«Я не знаю, чи справді американці пристануть на цю пропозицію, чи є вона узгодженою ідеєю Москви. А також чи не є це так званою пробною кулею — радше перевіркою реакції, ніж серйозним задумом. На який росіяни покладають великі надії. Але така зустріч цілком могла б відбутися. Путін, імовірно, міг би зацікавити Трампа тим, що спробує виступити посередником у певних проблемах і розбіжностях між Пекіном та Вашингтоном. Тобто до пакета пропозицій, який він може зараз пропонувати Трампу, якщо той і далі тиснутиме на Україну, може входити й така обіцянка:«Давайте я спробую допомогти вам домовитися з Китаєм»», — зазначив директор Центру міжнародних досліджень.

За словами Дубовика, навіть якщо зустріч трьох лідерів відбудеться, Україна не повинна вважати обов’язковими рішення, ухвалені без її участі. Однак сам факт, що такі пропозиції можуть підтримати кілька впливових держав, здатен посилити дипломатичний тиск на Київ.

«Якщо навіть така зустріч відбудеться і на ній вироблять певні рішення, Україна не має виконувати рішення, які ухвалили без її участі. Але якщо з’являться пропозиції від трьох найбільш впливових держав світу, вони, очевидно, вважатимуть, що Україна принаймні має їх розглянути. І певний тиск тут буде. Трамп знову може сказати: мовляв, це вже не лише пропозиції Москви і навіть не тільки мої пропозиції — до них долучився ще й Пекін», — сказав Дубовик.

Експерт також звернув увагу, що переговори про Україну без безпосередньої участі Києва вже не є для нинішньої адміністрації США таким політичним табу, яким вони були раніше. Він згадав контакти представників Трампа з російською стороною, зокрема спеціальних посланців Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера.

«Це не вперше відбувається: були телефонні розмови, були й очні зустрічі. Я вже не кажу про численні контакти Віткоффа та Кушнера з росіянами, зокрема з Путіним. Це теж спеціальні представники Трампа. Тому можливість говорити з Росією про долю України, Європи та європейської безпеки у Вашингтоні вже не сприймають як порушення табу чи перехід червоних ліній. Ми бачимо, що ця адміністрація дивиться на такі питання зовсім інакше. Якщо раніше наголошували, що жодних рішень про Україну без України бути не може, то тепер цей принцип не працює так, як раніше», — пояснив міжнародник.

Він додав, що у Вашингтоні можуть розуміти ризики такого підходу. Але водночас розраховувати, що Україну вдасться схилити до виконання домовленостей, укладених без її участі.

На думку Дубовика, тиск на Україну формується не лише через дипломатичні переговори. Додатковими важелями він називає можливе обмеження передачі розвідувальної інформації, постачання зброї та інші рішення, які можуть впливати на здатність України продовжувати оборону.

«Йдеться про те, щоб тиснути на Україну: з одного боку тисне Росія, яка водночас продовжує війну, а з іншого — Вашингтон. Зараз з’являються нові аргументи. Це батоги, а не пряники: припинення передачі розвідувальних даних, заяви про те, що зброю не передаватимуть, можливо, й інші кроки, зокрема щодо Starlink. Усе це можна розглядати як частину нового тиску на Україну», — зазначив Дубовик.

Він також згадав заяву державного секретаря США Марко Рубіо про те, що попередня спроба завершити війну не дала результату через неприйняття Україною вимог російської сторони, переданих через американців. На думку експерта, після цього у Вашингтоні шукають нові способи впливу на Київ.

«Нещодавно державний секретар Рубіо в інтерв’ю говорив, що спроба закінчити війну не спрацювала, оскільки Україна не прийняла вимоги російської сторони, які американці передавали Києву. Тому, очевидно, потрібні якісь нові, креативні ідеї. І зараз ми бачимо, що з’являються нові підходи, спрямовані на те, щоб усе-таки тиснути на Україну», — сказав він.

Дубовик вважає, що схильність адміністрації Трампа тиснути передусім на Київ була помітна від самого початку його повернення до Білого дому. За оцінкою експерта, такий підхід пов’язаний із прагненням американського президента якнайшвидше домовитися про припинення бойових дій. І водночас розвивати відносини з Росією.

«На жаль, від самого моменту повернення Трампа до Білого дому в січні минулого року я очікував, що все відбуватиметься саме так. Найпростіший і найкоротший шлях до можливого припинення бойових дій — не обов’язково до повноцінного миру. Бо це значно складніша й віддаленіша мета, — полягає в тиску на Україну. На Росію тиснути складніше: вона має певний запас міцності й може протистояти американським крокам, зокрема санкціям. Але головне, на мою думку, полягає в тому, що Трамп не демонструє симпатії до України. Натомість виявляє прихильність до Росії та Путіна. Він давно прагне глибокої стратегічної співпраці з Росією, хоче укласти якусь велику угоду, у якій Україна, можливо, буде лише одним із пунктів», — пояснив міжнародник.

Водночас, за його словами, можливість домовитися про певні умови не означає, що Україна автоматично погодиться їх виконувати. Важливим чинником залишається підтримка європейських партнерів, яка обмежує можливості Москви й Вашингтона схилити Київ до невигідних домовленостей.

«Ми критикуємо наших європейських партнерів за те, що їхня підтримка, можливо, недостатня, не настільки рішуча й системна, як хотілося б. Але ця підтримка є. Якби її не було, Москві та Вашингтону було б набагато простіше схиляти Україну до поступок або чинити на неї ще сильніший тиск. Передусім це стосувалося б територіального питання, а далі — хто знає, які ще вимоги могли б з’явитися», — сказав Дубовик.

Окремо експерт наголосив, що російські вимоги щодо територій не варто сприймати як остаточні умови завершення війни. За його словами, Москва дає зрозуміти, що поступки з боку України можуть стати лише початком подальших переговорів про інші умови.

«Ми з вами розуміємо, що протягом останніх півтора року Росія говорить: якщо Україна має віддати певну частину території Донецької області, то це лише перший крок на шляху до мирного процесу. Після цього, заявляють у Москві, вони ще обговорюватимуть, що робити далі. Зрозуміло, що такий підхід нам не підходить. І ми це показали і Москві, і Вашингтону. Зокрема, це стало можливим завдяки підтримці Європи, яка поки що нікуди не зникає», — наголосив Дубовик.

На його думку, Росія також розраховує, що з часом підтримка України з боку Європи може послабитися. Зокрема через можливі політичні зміни в окремих європейських країнах.

«Путін поки що демонструє готовність грати в довгу гру. Він сподівається, що підтримка України з боку Європи може погіршитися. Зокрема якщо в окремих ключових країнах до влади прийдуть політики, які заявлять, що підтримку України потрібно припинити. Тому ситуація складна. Але Україна не залишається зовсім без карт. Трамп неодноразово публічно заявляв, що в України немає жодних карт у цьому процесі. Це не так, хоча наша ситуація в цій грі, якщо вже користуватися таким порівнянням, дуже складна», — зазначив міжнародник.

Коментуючи заяви американського президента про нібито досягнутий прогрес у переговорах, Дубовик зауважив, що публічні повідомлення Трампа не завжди відповідають позиціям Києва та Москви. Як приклад він навів заяви про енергетичне перемир’я, яке, за його словами, сторони не підтверджували як узгоджене.

«Трамп, звісно, не бачить усієї ситуації. Він навіть не дивиться на неї належним чином. Наприклад, заявляє про енергетичне перемир’я, ніби воно вже набуло чинності й було узгоджене. Ані Москва, ані Київ цього не підтверджують: кажуть, що вперше чують про таку домовленість або що нічого подібного не узгоджували. Із заявами про прогрес відбувається щось подібне», — сказав Дубовик.

На його думку, Трампу важливо демонструвати, що він досягає результатів у міжнародній політиці, зокрема на тлі ситуації навколо Ірану.

«Який там прогрес? Трампу потрібно показати, що він займається цим питанням і що на міжнародній арені не все провально. Щоб не домінувала тема війни з Іраном, яка досі не завершена. Незрозуміло, навіщо було її починати й як тепер закінчувати. Тому потрібно відвертати увагу й говорити: ось тут, мовляв, є прогрес. Хоча експерти цього прогресу не бачать. Ті, хто у США справді розуміється на темі, також бачать, що реального поступу немає. Але Трамп щось пише — це прогрес у його власному уявленні», — зазначив міжнародник.

Дубовик вважає, що Україні варто відкрито говорити про те, які підходи американської сторони її не влаштовують. Навіть якщо це може спричинити негативну реакцію Трампа. На його переконання, Москва розраховує використати такі конфлікти у відносинах Києва та Вашингтона на власну користь.

«Зараз уже такий момент, коли потрібно іноді відкрито говорити про те, що нас не задовольняє позиція американської сторони. Так, Трамп може знову розгніватися на Україну. Але Москва саме на це й розраховує. На мою думку, з боку Росії відбувається дуже успішна маніпуляція Трампом. Кожного разу, коли Путін і Трамп контактують, розмовляють телефоном або зустрічаються, в Україні вже готуються до чергової порції звинувачень від американського президента на адресу Києва. Така ситуація, і Україні потрібно вистояти», — підсумував Володимир Дубовик.

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Поділитися