Зустріч Зеленського з Путіним малоймовірна?

Українські удари по російських нафтопереробних заводах стали приводом для нової хвилі дезінформації про нібито зрив Києвом мирних переговорів і конфлікт із Вашингтоном.

За дослідженням редакції Громадського радіо, 30 жовтня 2026 року в Telegram поширювали повідомлення, у яких атаку безпілотників на Новокуйбишевський НПЗ називали «ляпасом» президенту США. А також доказом того, що Володимир Зеленський нібито навмисно перешкоджає домовленостям про завершення війни.

Автори таких публікацій стверджували, що Україна порушила пряму заборону США на удари по російських НПЗ. А  також припускали, що Київ провокує Трампа припинити підтримку України, щоб допомогти демократам напередодні проміжних виборів у США. За даними моніторингу, протягом приблизно чотирьох із половиною годин з’явилася 11 таких публікацій на восьми Telegram-ресурсах, які сукупно набрали понад 739,5 тисячі переглядів станом на 13:00 30 жовтня.

Водночас, у  міжнародному порядку денному періодично з’являються розмови про можливість переговорів між Україною та Росією на рівні лідерів. Посередниками у такому діалозі можуть виступати США або Туреччина, а серед потенційних тем переговорів — зокрема, розблокування Чорного моря. Водночас сама активізація дипломатичних контактів ще не свідчить про готовність Росії до конструктивних домовленостей.

Про це в етері Громадського радіо заявив заступник директора аналітичного центру «Політика» Артем Бронжуков.

За його словами, нинішній переговорний процес значною мірою перетворився на гру за увагу президента США Дональда Трампа. Підстав очікувати на зустріч Володимира Зеленського з Володимиром Путіним наразі немає.

«Загалом усе, що ми зараз чуємо в контексті цього переговорного треку. Який дуже сильно активізувався, більшою мірою є не чим іншим, як спробою розіграти великий карнавал. Гру для Трампа — для того, щоб боротися за його увагу. Ми бачимо, як постійно змінюються ці правила гри, на жаль, частіше на користь Росії. Це відбувається через бажання Трампа особисто дружити з Путіним і його ширші геополітичні погляди», — зазначив Артем Бронжуков.

Він додав, що ідея зустрічі президентів України та Росії не нова. Україна неодноразово пропонувала такий формат, а європейські партнери також час від часу згадують про нього. Однак Бронжуков вважає, що ймовірність такої зустрічі вкрай низька, оскільки Москва не демонструє готовності до конструктивного діалогу.

«Чи є вірогідність такого сценарію? Я б сказав, що вона не просто низька — вона фактично відсутня. Росія не налаштована на конструктив. Ми бачимо це за її діями, постійними терористичними ударами та саботажем дипломатичних зусиль, які час від часу намагаються докладати Сполучені Штати й європейські країни. Тому не варто розраховувати, що така зустріч відбудеться», — наголосив він.

Бронжуков також зауважив, що завершення воєн не обов’язково потребує особистої зустрічі керівників держав. Як приклади він навів Корейську та Ірано-іракську війни, які завершувалися без переговорів двох лідерів за одним столом.

«Ми багато говоримо про необхідність дипломатії, але дипломатичні рішення не завжди ухвалюють на рівні лідерів. Є чимало прикладів великих конфліктів, які завершувалися без того, щоб керівники двох держав зустрічалися й особисто щось підписували. Так було під час Корейської війни, так було під час Ірано-іракської війни. Тому я думаю, що і для нас такий сценарій цілком можливий. Враховуючи особисті стосунки між Зеленським і Путіним, мені дуже складно повірити, що вони зустрінуться разом і про щось домовлятимуться», — пояснив експерт.

Окремо Бронжуков прокоментував можливу роль президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана. На його думку, проведення переговорів на турецькому майданчику посилює міжнародні позиції Анкари. Адже дає Ердогану змогу підтвердити статус регіонального лідера та впливового посередника.

Водночас Україна, вважає експерт, має використовувати такі дипломатичні можливості, зокрема для розблокування Чорного моря. Він нагадав, що Туреччина брала безпосередню участь у реалізації Чорноморської зернової ініціативи у 2022 році.

«Для Ердогана переговорний майданчик, який може відбуватися за участю України, — це підтвердження його статусу регіонального лідера. А також можливість підвищити власні геополітичні позиції. Але Україна має використовувати будь-які такі можливості. Ми пам’ятаємо, що у 2022 році зернова угода була реалізована за безпосередньої участі Туреччини. Зараз питання розблокування Чорного моря є надзвичайно актуальним для України. Ердоган має достатньо хороший доступ і до російської сторони, і особисто до Путіна. Тож тут можна очікувати на певні дипломатичні результати», — сказав Бронжуков.

Проте для досягнення домовленостей, за його словами, недостатньо лише організувати зустріч або активізувати дипломатичні контакти. Необхідно посилити тиск на Росію. Зокрема з огляду на зацікавленість багатьох країн Глобального Півдня у вільному судноплавстві Чорним морем.

«Для цього потрібно більше, ніж ми маємо зараз. Треба створювати тиск на Путіна. У розблокуванні Чорного моря зацікавлені багато країн Глобального Півдня, а для Путіна ці країни є важливими учасниками міжнародного дипломатичного порядку денного. Тому певного прогресу можна досягти. Але все залежатиме від того, чи буде докладено необхідних зусиль. Зараз ми бачимо чергову хвилю розмов про дипломатію, завершення війни та можливі тристоронні зустрічі. Водночас світова спільнота, США та Європа зробили дуже мало конкретних кроків, щоб такі переговори стали можливими», — зазначив він.

Експерт вважає, що кроки США, які Москва може сприймати як поступки, не обов’язково спонукають Кремль до компромісу. Зокрема, він згадав рішення щодо санкцій на російський дизель, яке, на його думку, радше сприяє легітимізації Росії на міжнародному рівні. Ніж створює умови для завершення війни.

«Коли Трамп знімає санкції з російського дизелю, це не вирішує проблем, а фактично легітимізує Росію в міжнародному співтоваристві. В американській адміністрації, очевидно, можуть вважати це кроком назустріч, після якого росіяни також мають піти на поступки. Але проблема в тому, що Путін сприймає такі дії інакше. Для нього це сигнал, що Америка слабка, а Європу він узагалі не сприймає як самостійного суб’єкта. У результаті це лише посилює його бажання нарощувати агресію, адже він бачить, що серйозних наслідків для Росії не буде. Цю тенденцію потрібно змінювати. Лише тоді можна буде говорити про конкретні результати», — пояснив Бронжуков.

За його словами, зараз складно зрозуміти, який саме аргумент міг би змусити Путіна перейти до конструктивних кроків. Експерт також не вірить, що тристороння зустріч за участю Зеленського, Путіна та Трампа може відбутися найближчим часом. Незалежно від того, хто виступить її організатором.

«Я не вірю, що зараз можлива тристороння зустріч, так само як і зустріч Зеленського з Путіним. Хто б не намагався її організувати — Трамп, Ердоган чи Папа Римський, — це не змінює головної проблеми. Путін не зацікавлений у завершенні війни. До того ж росіяни постійно намагаються розігрувати тему нібито нелегітимності Зеленського. Хоча в реальності жодної проблеми з легітимністю українського президента немає. Для Росії зустріч із Зеленським була б також політичним та іміджевим сигналом, який перекреслював би її пропагандистські наративи. Тому я не бачу такого сценарію ані в найближчій, ані навіть у середньостроковій перспективі», — сказав він.

Бронжуков переконаний, що нинішній переговорний процес поки що більше нагадує імітацію дипломатії, ніж реальні спроби досягти домовленостей. За його словами, різні сторони намагаються продемонструвати Трампу власну готовність до миру, однак дії Росії не підтверджують її зацікавленості в завершенні війни.

«Давайте почнемо з того, що реальних переговорів зараз фактично не існує. Є бутафорія, у межах якої всі намагаються представити Трампу свої позиції та продемонструвати нібито бажання завершити війну. Росіяни навіть особливо не намагаються переконливо це робити. Їхня пропаганда в цьому контексті виглядає доволі суперечливо. Вони постійно просувають тезу, що Україна нібито не є самостійним суб’єктом і що нами керують західні сили. Але коли президент США закликає не завдавати ударів. А Україна продовжує діяти відповідно до власних інтересів і потреб оборони. Росіяни замість послідовної дипломатичної відповіді починають скаржитися на поведінку Зеленського через телеграм-канали, пов’язані з Трампом», — зазначив експерт.

Він наголосив, що Україна не має підстав погоджуватися на вимоги, які фактично зводяться до поступок під постійним тиском. Натомість українські далекобійні удари, за його оцінкою, спрямовані на російську військову промисловість та промислові об’єкти, які забезпечують російську воєнну машину.

«Що сьогодні Трамп дає Україні такого, щоб ми мали дослухатися до його ідей? Постійний тиск, за допомогою якого він намагається схилити нас до капітуляції, не може бути аргументом. Україна своїми ударами показує, що розуміє, де міститься вразливість російської системи, — у її економіці, у сировинному придатку, який Путін використовує для наповнення бюджету та як інструмент геополітичного впливу. Тому звинувачення України у зриві переговорів просто не відповідають реальності. Росія сама не налаштована на домовленості», — сказав Бронжуков.

Він також звернув увагу на різницю між російськими атаками по українських містах та українськими ударами по території Росії. За словами експерта, обстріли цивільної інфраструктури та вбивства мирних жителів не припиняються. Тоді як Україна заявляє про спрямування далекобійних ударів на військові й промислові об’єкти.

«Подивіться, що відбувалося останніми днями: росіяни били по залізничному вокзалу в Дніпрі. У  центрі Чернігова вбили українських дітей. Російський терор не припиняється. Україна ж завдає далекобійних ударів по об’єктах військово-промислового комплексу та промисловості. Україна не ставить за ціль навмисно атакувати російських цивільних. Натомість Москва постійно б’є по цивільних, створюючи атмосферу хаосу та страху. Якби Росія справді була зацікавлена в дипломатичному процесі, вона насамперед мала б змінити цей підхід і припинити політику терору. Поки цього не відбувається, не Росії вказувати Україні, як захищати свою країну», — наголосив він.

На думку Бронжукова, затягування переговорів і постійні обіцянки прогресу дають Росії змогу відкладати запровадження нових американських санкцій. Кремль, за його словами, намагається переконати Трампа, що готовий до домовленостей, але перешкодою нібито є українська сторона.

«Постійне затягування і годування Трампа обіцянками щодо прогресу в мирних переговорах — важливий інструмент, який Росія використовує, щоб не отримувати американських санкцій. Росіяни постійно продають йому пропаганду: мовляв, ми готові домовлятися, але Зеленський не хоче. Після цього починають пропонувати різні варіанти співпраці — купити заморожені активи, постачати дизель, обговорювати інші економічні проєкти. Усе це створює для Трампа ілюзію, що він може отримати вигідну угоду. Це схоже на морквину перед носом, за якою він постійно біжить. На жаль, цей інструмент працює», — вважає експерт.

Він пов’язує це, зокрема, з підходом нинішньої американської адміністрації до Росії. На його думку, частина команди Трампа зосереджена на власних інтересах, а політика зближення з Москвою не створює достатніх передумов для завершення війни.

«Ми бачимо, що американською адміністрацією керує команда, частина якої зацікавлена передусім у власному збагаченні. І не завжди розуміє роль і відповідальність посад, які обіймає, і в багатьох випадках робить речі, не спрямовані на завершення війни. Це радше підігрування агресору під фасадом миротворчої політики. За цим стоїть прагнення зблизитися з Путіним, а не створити умови, за яких Росія буде змушена припинити агресію», — зазначив Бронжуков.

На запитання про те, чи може підхід Вашингтона змінитися після виборів у США, експерт зауважив, що багато залежить від повноважень президента в американській політичній системі. Водночас він вважає, що для Росії Дональд Трамп є зручним партнером, з яким Москва може вибудовувати вигідну для себе комунікацію.