Повернення російського газу до Європи потребуватиме зміни енергетичної політики ЄС, — Рябцев

Розмови про можливе повернення російського газу на європейський ринок через американських посередників не мають під собою реальних політичних підстав. Щоб Європейський Союз погодився знову купувати російський газ, йому довелося б фактично переглянути енергетичну політику.

Про це в етері Громадського радіо повідомив експерт з енергетичних питань Геннадій Рябцев.

За його словами, розмови про можливі енергетичні домовленості навколо російських ресурсів не варто сприймати як сформовану стратегію американської держави. На його думку, йдеться радше про спроби окремих осіб отримати фінансову вигоду до завершення президентської каденції Дональда Трампа.

«Це не стратегія. Це бажання заробити, встигнути заробити, поки не завершилася каденція президента. Це не має жодного стосунку до американської політики як державної політики. Йдеться про якісь кулуарні домовленості. Про які говорять люди, які не мають жодного стосунку до органів державної влади Сполучених Штатів Америки. Тому обговорювати це, на мій погляд, не має жодного сенсу. Рішення щодо відновлення транзиту, споживання чи постачання газу, незалежно від того, де його видобули, ухвалюють держави. А не окремі люди, які не представляють американські державні органи», — наголосив Рябцев.

Він також розкритикував обговорення можливого повернення російського газу до Європи через американські компанії або посередників. На думку експерта, такий сценарій вимагав би від ЄС докорінної зміни енергетичного курсу.

«Щоб Європа погодилася приймати російський газ під будь-яким соусом — чи то через перепродаж американськими компаніями. Чи через підставних осіб, — Європейський Союз мав би повністю змінити свою енергетичну політику. Тобто відмовитися від того, що він вибудовував починаючи з 2010 року. Курс на зменшення залежності європейських держав від російських постачань вуглеводнів почав формуватися ще до повномасштабної війни. Після 24 лютого 2022 року цей процес лише пришвидшився. Тому припускати, що хтось може одним рішенням скасувати всі ці напрацювання і повернути Європу до залежності від російського газу, просто смішно. Особливо коли такі сценарії серйозно обговорюють люди, які добре знають, як працює європейська енергетична політика», — пояснив експерт.

На його переконання, подібні заяви можуть швидко втратити актуальність, адже залежать від ситуативних політичних інтересів і позиції самого Трампа.

Рябцев також наголосив, що обговорювані ініціативи щодо енергетичних домовленостей не можна трактувати як погоджену позицію Росії. За його словами, російську сторону фактично ще не запитували про готовність брати участь у таких процесах. Крім того, США не планують долучатися до відповідної української ініціативи.

«Поки що Росію ніхто про це не питав. Це ініціатива української сторони, а Сполучені Штати не збираються до неї долучатися. Тому немає жодних підстав стверджувати, що Росія погодиться на такі умови або піде на відповідні домовленості. Путіну це не потрібно. Він може робити вигляд, що зацікавлений у певних процесах, як він дуже полюбляє робити, але насправді йому це байдуже», — зазначив експерт.

Він також висловив скепсис щодо того, що українські удари по російських НПЗ можуть безпосередньо вплинути на позицію Володимира Путіна.

«Путіну, на мою думку, байдуже, по чому б’є Україна. Він дуже далекий від реальної інформації про те, що відбувається. Живе у власному світі, де в нього все добре, де жодних серйозних проблем немає. Якщо удари по нафтопереробних заводах і відбуваються, то в його уявленні вони настільки незначні, що на них не варто звертати увагу. Тому не слід розраховувати, що сам факт таких ударів автоматично змусить його змінити позицію», — сказав Рябцев.

Окремо експерт пояснив, чому російський газ досі може бути присутнім на європейському ринку.

За його словами, частина такого газу надходить європейським компаніям як компенсація за інвестиції. Які вони раніше вкладали в російські енергетичні проєкти. Він наголошує, що цю ситуацію не варто ототожнювати зі звичайними закупівлями російського газу для фінансування російського бюджету.

«Європейський Союз уже не залежить від постачання газу з якоїсь конкретної держави чи використання певного маршруту. Те, що на європейському ринку досі присутній газ, видобутий на території Російської Федерації, пояснюється специфікою окремих проєктів. Цей газ отримують європейські компанії як компенсацію за кошти, які вони свого часу вклали в розвиток проєктів, ініційованих Росією. Тобто йдеться не про звичайну модель закупівлі російського газу, з якої Росія отримує податкові надходження до свого бюджету. Саме тому для таких компаній передбачили можливість продовжувати отримувати відповідний газ навіть після припинення інших постачань. Це окрема ситуація, яку потрібно розглядати в контексті конкретних інвестиційних зобов’язань», — пояснив Рябцев.

Говорячи про можливі домовленості щодо торгівлі російськими нафтопродуктами. Експерт звернув увагу на відсутність офіційного документа, який підтверджував би існування такої угоди.

На його думку, без участі України в питаннях газового транзиту неможливо реалізувати сценарії, які передбачають використання української газотранспортної інфраструктури. А щодо нафтопродуктів наразі взагалі немає юридично оформленої домовленості.

«Що стосується нафтопродуктів, то угоди як такої немає. Немає документа. Угода передбачає наявність документа, підписаного, наприклад, Трампом і Путіним. Жодного документального підтвердження існування такої угоди немає», — наголосив Рябцев.

Він також припустив, що навіть якщо певні партії російського палива спробують постачати до США, такі операції можуть зіткнутися із судовими оскарженнями.

«Якщо згодом якась партія палива все-таки дійде до Сполучених Штатів, я думаю, що відповідні домовленості можуть бути оскаржені в судовому порядку. І тоді тим, хто купуватиме ці нафтопродукти на території США, доведеться зіткнутися із серйозними юридичними проблемами. У мене взагалі є великі сумніви, що це паливо зрештою потрапить на територію Сполучених Штатів», — підсумував експерт.