Путін хоче нової «Ялти» за участю Трампа і Сі Цзіньпіна: Шелест пояснила плани Кремля

Росія намагається вивести переговори про завершення війни проти України на ширший міжнародний рівень. І домогтися перегляду всієї системи європейської безпеки. Водночас Кремль прагне переговорів у форматі, який дозволив би Володимиру Путіну постати одним із лідерів, що визначають новий світовий порядок.

Про це в етері Громадського радіо розповіла Ганна Шелест, керівниця програм міжнародної безпеки Ради зовнішньої політики «Українська призма».

За її словами, нинішні заяви про те, що у війні не буде переможців і сторонам доведеться шукати компроміси, поки залишаються загальними формулюваннями. Росія не має достатньо сил, щоб перемогти Україну, але й Україна наразі не може самостійно домогтися повної капітуляції РФ.

«Потрібен повний міжнародний альянс на нашому боці, бажано із залученням Китаю. А також низка інших чинників, які ми не можемо повністю передбачити. Тому твердження про те, що переможців не буде, поки є загальною фразою. Так само і з компромісами: у будь-якій війні, коли немає одного очевидного переможця, починають шукати можливості для домовленостей. Але питання в тому, про які саме компроміси йдеться, особливо коли ми говоримо про Україну. Марк Рютте неодноразово наголошував, що саме Україна має вирішувати, на які умови вона готова погодитися», — пояснила Шелест.

Серед можливих компромісів експертка назвала ситуацію, за якої Україна не визнає окуповані території російськими. Але тимчасово відмовляється від спроб повернути їх військовим шляхом. Іншим предметом обговорення можуть стати умови безпеки в Європі, зокрема питання розміщення іноземних військ.

За словами Шелест, зараз фактично існують два паралельні переговорні процеси. Перший стосується безпосередньо війни Росії проти України — окупованих територій, репарацій, обміну полоненими та евакуації цивільних. Другий — ширшої архітектури європейської безпеки, яку Москва намагається винести на переговори зі Сполученими Штатами.

Експертка нагадала, що Росія говорить про необхідність створення нової системи європейської безпеки ще з 2009 року. Водночас попередні російські пропозиції часто залишалися декларативними, а сама Москва не виконувала взятих на себе зобов’язань.

«Можна згадати, наприклад, обіцянки вивести російські війська з Придністров’я в межах процесів ОБСЄ. Це історія, яку міжнародники добре пам’ятають.

Водночас зараз ми всі розуміємо, що цією війною Путін фактично перекроїв європейську безпеку. Країни почали зовсім інакше дивитися на питання власного захисту. Більше того, російський президент постійно представляє ситуацію так, начебто це Росія захищається і саме на неї збираються нападати. Тому тепер ідеться про безпекові гарантії не лише для України, а й для самої Російської Федерації. Це той пункт, який Путін зможе продати власному населенню: мовляв, Росія також отримала гарантії своєї безпеки», — зазначила Шелест.

Однією з вимог Москви в цьому контексті є повернення НАТО до кордонів 1997 року. Експертка вважає цю вимогу максималістською позицією Росії, яку та може використовувати для подальшого торгу.

«Під час Холодної війни ми пам’ятаємо кризи, коли сторони вирішували, де саме розміщувати стратегічні ядерні боєголовки і наскільки близько вони можуть перебувати до радянських кордонів. Зараз можуть з’явитися подібні питання щодо можливих безпекових гарантій для Росії. Розміщення військ, військових контингентів або озброєння поблизу російських кордонів, у країнах, які межують із РФ, або в Україні. Тобто Росія намагається винести на переговори не лише питання завершення війни проти України. А й питання того, якою має бути вся система безпеки в Європі», — пояснила керівниця програм міжнародної безпеки.

Шелест звернула увагу, що Росія обговорює питання нової системи безпеки передусім зі США, а не з європейськими державами. На її думку, це свідчить про прагнення Путіна повернутися до формату домовленостей між великими державами, які визначають світовий порядок.

«Для Путіна це фактично повернення до Ялти. Він хоче отримати таку красиву фотографію, як свого часу три лідери зустрілися в Ялті й визначали майбутній світовий порядок. Тільки тепер це мають бути Трамп, Сі Цзіньпін і Путін. Він хоче увійти в історію саме в такому форматі», — розповіла експертка.

Окремо Шелест пояснила, чому Москва використовує різних представників для переговорів із Вашингтоном та Києвом. За її словами, Кирило Дмитрієв працює переважно на американському напрямку, оскільки комунікує мовою бізнесу та обговорює потенційні інвестиційні проєкти в Росії. Натомість Володимира Мединського залучають до безпосередніх переговорів з українською делегацією.

«Це також певна тактика: завжди можна сказати, що я не маю повноважень, я можу лише передати інформацію. Росіянам можна пояснювати, що це був просто посланець, який приїхав і вислухав американську сторону. А коли зберуться справжні переговорники, тоді вже говоритимуть про щось конкретне», — пояснила Шелест.

За словами експертки, нову зустріч переговорних делегацій очікували на початку наступного тижня. Росія вже заявила, що її делегацію має очолити Володимир Мединський. Водночас поки невідомо, наскільки широким буде порядок денний.

Серед можливих тем — морське, зернове та енергетичне перемир’я. Шелест також звернула увагу на три посередницькі ініціативи — індійську, турецьку та єгипетську, які стосуються морської та енергетичної безпеки.

«Предметів для обговорення достатньо. Питання лише в тому, чи готова Росія говорити саме про конкретні речі. А не просто використовувати переговори для затягування часу. Це ми побачимо вже за фактом зустрічі», — зазначила експертка.

Вона також нагадала про попередню переговорну тактику Мединського під час зустрічей з українською делегацією у Стамбулі.

«Ми не бачили Мединського на переговорах у Сполучених Штатах. Там ми регулярно бачили Дмитрієва. Натомість Мединського здебільшого бачили саме в Стамбулі, де зустрічалися російська й українська делегації. Сергій Кислиця досить багато коментував поведінку Мединського. Зокрема те, як той намагався тиснути, маніпулювати, читати довгі історичні лекції та психологічно впливати на українську делегацію. Але по суті це не приводило до конкретних домовленостей. Таку переговорну тактику ми вже бачили протягом попередніх років», — сказала Шелест.

Окремо експертка оцінила перспективи припинення ударів по енергетичній інфраструктурі. За її словами, Україна має технічні можливості завдавати ударів по російських енергетичних об’єктах, зокрема теплоелектроцентралях. Водночас наслідки таких атак для Росії можуть бути відчутними, особливо з огляду на складніші зимові погодні умови.

«З одного боку, Путін вважає, що вже достатньо сильно пошкодив українську енергетичну систему. Це не те, що Україна може швидко відновити, і наслідки російських ударів ми всі бачимо. З іншого боку, він побачив, що Україна завдає ударів не лише по тих об’єктах, які ми вже майже наполовину вивели з ладу, а й по інших цілях. Росія розуміє, що в нас є технічні можливості для таких атак. Якщо ми змогли завдавати ударів по нафтопереробних заводах, то теплоелектроцентралі не є якимись недосяжними чи значно складнішими об’єктами. До того ж зима в Росії за погодними умовами складніша, ніж в Україні, і наслідки пошкодження енергетичної інфраструктури там можуть бути ще відчутнішими. Тому теоретично Україна могла б розглядати такий варіант, щоб під час зими не залишити європейську частину Росії без енергетики», — пояснила Шелест.

Водночас попередній досвід переговорів про енергетичне перемир’я свідчить, що Москва може намагатися нав’язати нерівні умови. Зокрема, Росія пропонувала не бити по нафтопереробних заводах. Фактично залишаючи поза домовленостями теплоелектроцентралі, електростанції та інші об’єкти енергетичної системи.

«Навіть на попередньому етапі, коли ми запропонували не бити по енергетиці, Росія одразу відповіла: добре, ви не б’єте по наших нафтопереробних заводах, а ми не б’ємо по ваших. Фактично вони пропонували винести за межі домовленостей теплоелектроцентралі, електростанції та інші системи, які безпосередньо забезпечують енергопостачання. Це дуже нерівні умови. У Росії 38 нафтопереробних заводів, в Україні був один НПЗ, який і так уже постраждав від російських ударів. Тобто Москва намагалася поставити питання таким чином, щоб отримати значно більше переваг від такого перемир’я. Подібні маніпуляції ми вже бачили. Тому надалі можуть бути досить тривалі дискусії про те, що саме вважати об’єктами енергетичної інфраструктури, які мають підпадати під заборону атак», — зазначила експертка.

На думку Шелест, розраховувати на масштабні домовленості поки не варто. Однак Росія може погодитися на обмежені поступки. Для того, щоб продемонструвати американській стороні готовність до переговорів.

«Для початку не варто мати завищених очікувань. Якийсь невеликий результат потенційно можливий, адже росіянам потрібно показувати американцям, що з ними все-таки можна домовлятися.

Тому вони можуть піти на якісь невеликі поступки або принаймні погодитися створити чергову робочу групу, яка напрацьовуватиме принципи такого енергетичного перемир’я. Але чи переросте це в реальну домовленість, залежатиме від готовності Росії обговорювати конкретні умови», — підсумувала Ганна Шелест.