Випуски подкасту Архів - Page 6 of 3481

Якщо страшно починати бізнес одній, треба з кимось об’єднуватися — Віра Іванова

«Підкорювачки бізнесу» — це подкаст, присвячений жінкам-підприємицям, які досягають успіху в бізнесі, долаючи виклики повномасштабного вторгнення та суспільні стереотипи. Це спільний проєкт Громадського радіо та громадської організації «Український центр сприяння інвестиціям та торгівлі», створений за підтримки Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України».

Гостя — Віра Іванова, власниця і керівниця двох компаній ManufactoryWood і Sedativo. ManufactoryWood — це деревообробне підприємство, яке виготовляє унікальні предмети інтер’єру зі старовинної деревини. Sedativo — бренд одягу для жінок.

Про планування: до обіду — дерево, після обіду — одяг, посередині дня — навчання

Анастасія Багаліка: Розкажіть історії заснування одразу двох брендів.

Віра Іванова: Вітаю всіх. Я, Віра, родом з невеликого міста Суми. Насправді в мене аж три власні справи. Я маю дві власні компанії, і третя як ФОП Іванова є експортером деревини за кордон. З деревом моє життя пов’язане з 2018 року. Але саме під час війни мені захотілося створити щось власне, унікальне, чого я ще не робила раніше через страхи чи якісь сумніви в собі. Та, коли почалася війна, то я зрозуміла, що, коли як не зараз треба діяти. І створила два бренди. Перший — це вироби зі старовинної деревини для декору та інтер’єру. Це бренд для дизайнерів, поціновувачів, колекціонерів і просто звичайних людей. А другий — це бренд одягу. Це була мрія мого дитинства стати дизайнеркою одягу. Скільки себе пам’ятаю, шила одяг лялькам, собі. Мене мама навчила цього. І під час війни я вирішила діяти.

Анастасія Багаліка: Це відважний крок під час війни запустити не просто один бізнес, а цілих два. Це зовсім різні продукти. Як вам вдається це поєднувати?

Віра Іванова: Все дуже просто: головне правильно спланувати свій день, тиждень і місяць. Тільки від планування залежить успіх у бізнесі. У мене все чітко, ясно. А ще я паралельно навчаюся, проходжу річний курс психології, тому виручає виключно планування. Перша половина дня у мене присвячено дереву, друга — одягу, а середина дня — навчанню. Тому секрет простий — організація.

Читайте також: Власний бізнес — найкращий університет — Ольга Білодід

Про інвестиції: розпочати допомогти гранти і власні заощадження

Анастасія Багаліка: Звучить надзвичайно просто, водночас я розумію, що за цим стоять колосальні зусилля з організації свого власного графіка і графіків людей, з якими ви працюєте у своєму бізнесі. Звісно, ми ще поговоримо детальніше про кожен з ваших брендів. Але також хочу запитати про стартовий капітал. Як вдалося в часи війни знайти кошти для старту?

Віра Іванова: По ManufacturyWood питання вирішилося дуже просто. Я написала заявку на грант єРобота на 250 тисяч, і одразу його отримала. Матеріали у мене були, я їх купила ще до війни, тому що займалась експортом такої деревини. Але мені захотілося саме створювати готовий виріб, а не просто перепродавати. Я люблю вкладати душу, створювати щось своїми руками, тому державний грант допоміг мені в цьому. На 250 тисяч гривень я закрила всі початкові потреби по цьому бізнесу.

Для Sedativo у мене були власні заощадження. Певна сума коштів, які я вклала, і поступово-поступово, звичайно не без допомоги чоловіка, я розкручую цей бізнес. Для того, щоб почати, не треба багато грошей, потрібне велике бажання і багато праці.

Про опори, які допомагають вести за собою команду

Ірина Титарчук: Чи не було у вас такого роздоріжжя, так би мовити, чи піти працювати до когось у найм з вашими знаннями, підходом до бізнесу, моментами вмілої організації чи брати на себе більшу відповідальність, розпочинати бізнес, відповідати не тільки за продукт, а ще й за команду в такий важкий час, коли ви для них фактично є засобом матеріального існування і це звісно недоспані ночі?

Віра Іванова: Так, звісно, трошки є, але, ви знаєте, величезну підтримку мені надає моя сім’я — чоловік і донька. Саме завдяки цим двом людям я не боюся цього. Я знаю, що вони мене підтримають і не тільки фінансово. Вони мене підтримують морально, пишаються мною. Вони всюди про мене розказують. Я зараз розповідаю, і в мене аж мурашки по шкірі від цієї підтримки і любові. Легко летіти, коли за спиною такі крила. У мене вже був колись свій бізнес, але через вагітність я мусила припинити діяльність, бо тоді точно не могла впоратися. Я була занадто молода і недосвідчена. А з приводу найму — я працювала. Але, як я кажу всім, мене не влаштовує працювати на зарплату, бо я дуже люблю витрачати гроші. І я можу заробити сама набагато більше, ніж може запропонувати мені оплату якийсь директор. Я знаю набагато більше способів заробітку грошей і можу розширювати свою діяльність в будь-якому напрямку і мене ніхто не стримує.

Читайте також: Як напівпорцелянова свічка «Народження нації» пов’язує з домом

Що таке «старовинна деревина» і що з неї можна виготовити

Анастасія Багаліка: Поговорімо про самі компанії. Якщо з брендом одягу ми розуміємо, що йдеться про одяг, то, коли чуємо про вироби зі старовинної деревинини, одразу виникає питання, що таке «старовинна деревина»?

Віра Іванова: У нас дуже багато закинутих сіл і хуторів. Руйнуються будинки, амбари. Ми домовлялися з сільськими радами і викуповували ці будинки. Розбирали їх, перевозили до себе на виробництво, чистили деревину і спочатку просто продавали. А вже потім виникла ідея виготовляти продукцію з цього всього. Це як вторинна переробка — те, що зараз дуже актуально. Ми викуповуємо ці будинки, звільняємо територію в селі, надаємо фінансову допомогу сільським громадам і отримуємо собі деревину. Вік цієї деревини починається від 250 років. Приблизно 100 років самій деревині, яка росла, і ми дивимося по документах, що ще 100-150 років вона простояла в будинках чи амбарах, які ми викуповуємо.

Анастасія Багаліка: Є такий популярний жанр рілс і на ютубі, коли люди беруть якісь старі меблі, наприклад, старі прабабусині комоди і роблять реновацію. Я так розумію, що принцип схожий, але ви робите геть новий виріб, так?

Віра Іванова: Так, але я роблю не з меблів, а з балок і дощок, закладених в самому будинку. Тобто по суті створюю новий продукт з нуля.

Про кризу кадрів на Сумщині

Ірина Титарчук: Наскільки популярним є ваш продукт в контексті фінансової вигоди, особливо зважаючи на ситуацію в країні? Наскільки є попит на товар, який не є першої потреби? Це перше питання. І, можливо, ви також розглядаєте просування такого продукту за кордон. Як у вас з цим в контексті стратегії й масштабування?

Віра Іванова: У мене є декілька постійних клієнтів, які купують мої вироби на подарунки, бо їм дуже подобається дарувати унікальні речі. А з приводу закордону я планую вихід на Etsy. В мене там уже оформлений магазин, але все ніяк не доходять руки, на жаль, до нього. І плюс створення сайту. Обов’язково я хочу працювати на експорт — в Європу й Америку.

Анастасія Багаліка: Розкажіть про команду. Вона велика чи ні? Чи ви справляєтеся переважно самотужки? І де шукаєте робочі руки зараз в цей непростий час, коли бізнесам в цілому важко знайти людей, які, по-перше, готові працювати в тому форматі, який їм пропонують і, по-друге, мають достатній рівень знань?

Віра Іванова: На ManufacturyWood у мене працює всього двоє людей — дівчина і хлопець, у якого семеро дітей. Він зі мною працює вже давно. Більше людей мені не потрібно. А на швейному виробництві — п’ятеро дівчат. Насправді було дуже складно на початку набрати в команду особливо швачок — вони всі виїхали за кордон. Найголовніша проблема була знайти також закрійника і конструктора. Але я з цим справилась поступово. І зараз у мене працюють дівчатка. Але по ФОП Іванова — деревообробці дуже велика криза з працівниками. Дуже-дуже складно знайти професіоналів або хоча б тих людей, які відповідально ставляться до роботи. Я не знаю, як в інших регіонах, а у нас на Сумщині страшна криза з пошуком робочих рук.

Читайте також: Жінці у сфері електрокарів важко, але треба професійно рухатися до своєї мети — Лєна Артеменко

Про скепсис чоловіків щодо жінок в типово чоловічій професії

Ірина Титарчук: Деревообробка взагалі не вважається типовим жіночим бізнесом. Як ви почуваєтеся в цій сфері в контексті гендерної рівності, стосунків з партнерами, які, можливо, є чоловіками? Або, може, знаходите колежанок-жінок?

Віра Іванова: Це дуже цікавий досвід, тому що дівчат-деревообробниць насправді мало не тільки у нас у Сумах, але й в цілому по Україні. На початку я викликала дуже велике здивування в усіх чоловіків з цієї сфери. Вони не сприймали мене серйозно, не розуміли, як дівчина може керувати таким виробництвом. Але зараз я працюю вже понад 6 років, і ці чоловіки, які скептично на початку ставились до мене, зараз телефонують і консультуються з технічних питань. Наприклад, з техніки сушки деревини, розпилювання, сортування і таке інше. І це настільки цікаво спостерігати, як вони спочатку скептично ставилися до мене, а тепер звертаються за порадою.

Ірина Титарчук: Ви уже прийняті в клуб…

Віра Іванова: Так, так, в елітний клуб деревопереробників. Не просто прийнята, а займаю там ще нормальну позицію, але це напрацьовувалося роками. Дійсно є таке скептичне ставлення до жінок.

Про масштабування

Анастасія Багаліка: Віро, наскільки я розумію, ви тільки під час війни запустилися, отже бренди доволі молоді. Чи думаєте ви вже про масштабування і які маєте плани?

Віра Іванова: Про масштабування ManufacturyWood на цю мить ще рано думати. Я хочу закріпитися просто на цьому ринку, створити собі ім’я. А щодо одягу в мене вже є певні напрацювання. Я жартувала раніше, що Zara пішла, а я прийшла. Зараз Zara повернулася, а я на ринку залишаюся. Наразі маю певні плани, але поки що не можу про них розповісти. Я дуже вірю в силу слова і вважаю, що все має робитися в тиші. Коли все буде готово я обов’язково розповім вам про плани масштабування.

Анастасія Багаліка: Коли ми говоримо про масштабування, то зрозуміло, що воно потребує інвестицій…

Віра Іванова: Так, інвестиції це проблема. Але держава зараз, до речі, дуже добре підтримує. Є дуже круті кредитні лінії. Я якраз зараз почала оформлювати кредит. Мені дають майже 2 млн грн на мій ФОП під 3% річних. Це дуже зручно. Під час війни держава почала нарешті підтримувати бізнес, який її годує. Я закликаю всіх: пишіть гранти, шукайте, їх зараз дуже багато. Не бійтеся брати кредити в банках у держави. Оце і є ваш стартовий капітал, тому не страшно масштабуватися. Треба просто діяти. Страшніше набагато, коли ти не можеш прогнозувати відключення світла, а не те, що немає фінансів.

Про конкуренцію з Zara

Анастасія Багаліка: Віро, нам дуже легко в цьому подкасті говорити з жінками, сповненими оптимізму. І це насправді дуже надихає і тішить, тому що ми розуміємо, що зараз в цей час дуже легко вигоріти і нічого вже не хотіти. Це надзвичайно цінно, коли люди прагнуть рости і розвиватися. Я все ж таки не можу стриматись від запитання про конкуренцію з Zara, тому що ми розуміємо, що український ринок одягу всі ці 10 років не стояв на місці. З’явилось дуже багато брендів, але дуже часто людей зупиняє ціна, вони купують футболки чи джинси в мас-маркеті…

Віра Іванова: Звичайно, але я не шию футболки і практично не шию джинси. У мене є окремі моделі. На нашому ринку хай би скільки було виробників завжди чогось не вистачатиме, головне — знайти свою нішу. Мій одяг має інший концепт, ніж мас маркет, — він створений для дорослих дівчат тридцять плюс, які вже заробляють кошти. Але, на жаль, у нас на ринку немає такого одягу, який пасував би нашому віку. Подивімося правді в очі: у Zara немає тієї якості, яку пропоную я, якісні бренди мають непідйомні ціни. Піти в той же Reserved, ви там купите звичайний собі одяг. А я створюю одяг, який дарує жінкам енергію спокою і відчуття внутрішньої краси.

Так, дуже багато конкурентів, але не треба боятися конкуренції. Ти завжди знайдеш свою нішу.

Ти знайдеш ту унікальну торгову пропозицію, яку ти зможеш донести людям і ти обов’язково знайдеш своїх покупців. Можливо, це буде не одразу. Треба певний час, щоб завоювати певний сегмент ринку. Але це обов’язково прийде, якщо ти бачиш вектор, куди потрібно рухатися і йдеш туди, не зупиняючись.

Поради візіонеркам

Ірина Титарчук: В продовження такого заклику чи поради мені хотілося запитати, що ще ви порадили б для тих жінок, які вагаються, мають ідею, ночують з нею і не втілюють, бо не на часі, бо немає такої підтримки, як у вас, щоб їх надихнути?

Віра Іванова: Перше, що мені спало зараз на думку, — це те, що дівчатам треба об’єднуватися. Якщо страшно одній, то вдвох не так буде страшно: партнеритися, конектитися, якісь колаборації робити. Не обов’язково з дівчиною з твого міста. Можна робити бізнес, навіть перебуваючи не просто в різних містах, а й в різних країнах. Удвох чи втрьох це не так страшно.

Але чому я така смілива? У мене ж окрім моєї сім’ї ще є класна команда, в якій я впевнена. І ця команда формувалася — на 80% це мої знайомі. Тобто знайомі через знайомих приводили знайомих. Тому, якщо страшно, об’єднуйтеся. Є дуже багато клубів і громадських організацій, які підтримують початковий бізнес.

Як мінімізувати набивання шишок

Анастасія Багаліка: До речі, жінки в бізнесі дуже часто стикаються з пробілами в знаннях, які вони починають заповнювати. Чи були такі пробіли у вас і як ви їх заповнювали? Можливо розповісте нам щось про навчання?

Віра Іванова: У мене стільки пробілів було! Я все життя працювала в офісі, і тут перехожу на деревопереробне підприємство. Я взагалі нічого не знала. І про деревопереробну навіть в інтернеті дуже мало матеріалу. Взагалі там нічого не було 6 років назад. Я всіх обдзвонювала, шукала знайомих у цій сфері й все розпитувала. Плюс у мене чоловік в цьому розбирається. У нього 20 років досвіду в цьому бізнесі. Він мене вчив. Також мене вчили всі хлопці й дівчата, які працюють в цьому бізнесі. І тут, до речі, немає такої конкуренції, що я щось знаю і не поділюся з іншими. Навпаки всі діляться інформацією, і я завжди охоче розповідаю, коли дізналася якісь нові технологічні нюанси.

Щодо пошиття одягу — це було щось повністю нове. Тут я вже брала платні курси від школи фешн і дизайну, і зараз я періодично беру курси й проходжу там навчання для того, щоб мої наставники, викладачі могли мене направити в правильну колію з мінімальною втратою коштів.

Коли самостійно ідеш наосліп, то багато фінансів втрачаєш. Але коли ти знаходиш класних людей, які готові ділитися з тобою інформацією, то краще заплатити один раз їм, ніж набивати шишки самостійно.

Про навчання основ підприємництва змалку

Анастасія Багаліка: Наскільки було б простіше, якби молоді жінки з цими знаннями вже приходили відкривати власну справу, тобто, якби можна було здобути їх десь до того етапу, коли ти починаєш будувати власний бізнес…

Віра Іванова: Наприклад, в школі ту ж саму фінансову грамотність важливо впровадити. Я свою доньку намагаюсь вчити й сама вчуся цього. Базові знання з бухгалтерії можна ввести як факультативи. Ми вже говорили про це з моїми колежанками-підприємицями, що можна було б організувати зустрічі один-два рази на місяць з учнями шкіл, які хочуть організувати свій бізнес, щоб ділитися знаннями. Ми дивимося в цьому напрямку, щоб підтримувати молодь змалечку.

Ірина Титарчук: Чи пам’ятаєте ви себе в віці вашої доньки? Чи були у вас ці амбітні ідеї й думки бути підприємицею? Що вас тоді надихало?

Віра Іванова: Насправді я з дуже маленького містечка, і у нас не було таких можливостей, як я дивлюся — зараз діти влаштовуються, наприклад, на літо працювати офіціантом. Але я знайшла вихід. В 12 років я влаштувалася до свого татка на роботу. Він працював в міліції. Раніше ж не було не комп’ютерів, лише друкарські машинки. Я йому допомагала заповнювати бланки, довідки й він мені за це платив морозивом. Така була моя перша зарплата. Але вже в 12 років я шукала собі способи заробітку. А в 14 років я вже написала наукову роботу для того, щоб вступати в університет за співбесідою, бо у нас не було грошей на платне навчання. Я планувала подальше майбутнє у великому місті, де я змогла б паралельно працювати й навчатися. 1 вересня я пішла на навчання, а 2 вересня почала шукати собі роботу. Я не знала, чи буду я підприємицею, але те що працювати я хотіла завжди. Я працюю з задоволенням. Я трудоголік. Це, мабуть, і моє покарання. Працюю з задоволенням навіть у вихідні.

Про підприємництво як вічний двигун

Ірина Титарчук: Сподіваємося, що це не тільки покарання, але і натхнення, і насолода, тому що це ті бізнеси, на які ви витрачаєте більшу частину свого часу, тому хочеться побажати, щоб вони були в насолоду.

Віра Іванова: Мені кажуть: «Віро, а коли ти поїдеш у відпустку?». Я відповідаю: «Навіщо мені у відпустку, я ж не втомлююся». Я постійно в русі і кайфую від свого насиченого життя. Коли я приїжджаю в неділю о 9 вечора з роботи, тому що в мене була ще фотозйомка, то я кайфую, що мене зустрічає моя донька і чоловік, який теж так же багато працює, але це те, що дає мені енергію рухатися далі. Це машина, яка сама себе заряджає.

Про подкаст

Подкаст «Підкорювачки бізнесу» створений за підтримки Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України». Це спільний проєкт Громадського радіо та громадської організації «Український центр сприяння інвестиціям та торгівлі».

Повністю розмову слухайте в доданому аудіофайлі

«Цей законопроєкт ділитиме бізнес на категорії»: експерт про «клуб білого бізнесу»

Хто зможе потрапити в «клубу білого бізнесу»

Фахівець з питань податкової та регуляторної політики Мирослав Лаба пояснює, що законопроєкт визначає критерії, за якими компанії віднесуть до таких, які мають високий рівень сплати податків. Йдеться про рівень сплати податку на прибуток, рівень сплати по ПДВ, а також декілька інших критерій, які пов’язані з відсутністю податкового боргу і приналежності компанії до Росії.

«Я схиляюся до думки, що можна буде купити консультацію від певних юридичних компаній, які допоможуть стати членом «клубу білого бізнесу». Законопроєкт спрямований не для бізнесу, а спрямований для Податкової служби. На сьогодні ці критерії вже працюють у системі блокування податкових накладних, де по кожній компанії аналізується податкове навантаження. Однак, підстав для таких критеріїв у податковому кодексі немає. Вони були лише визначені постановою Кабінету міністрів. Бізнес неодноразово порушував це питання. Окреме дослідження НАЗК вказувало, що у цих критеріях є певні корупційні ризики. Поспіх з прийняттям цього законопроєкту пов’язаний з тим, що влада розуміла, що ця нинішня система адміністрування не повною мірою відповідає положенням Податкового кодексу. У червні він вже буде підписаний президентом та стане законом», — пояснює Лаба.

Читайте також: Як Державна податкова служба блокує роботу українського бізнесу

На які групи платників податків вплине цей законопроєкт

Експерт зазначає, що найбільше законопроєкт вплине на тих платників податків, які є наближеними до влади, які мають можливості купити цей квиток або купити консультацію, як потрапити у цей «клуб білого бізнесу». На його думку, для більшості платників податків цей законопроєкт не матиме якогось важливого впливу.

«Близько 25 тисяч компаній щомісячно потрапляють під блокування податкових накладних через невідповідність певних критеріїв. Цей законопроєкт означає, що це блокування, цей тиск на бізнес, буде чинитися уже не щодо спірних законодавчих колізій, а на законних підставах. Тиску менше не стане. Одна з причин прийняття цього законопроєкту — необхідність збільшення податкових надходжень. Є необхідність наповнювати бюджет. Ті, хто захочуть стати членами «клубу білого бізнесу», будуть змушені сплачувати більшу суму податків, ПДВ і заробітну плату. На тих, хто не захоче чи не зможе стати членами «клубу білого бізнесу», тиск чинитиметься на законних підставах», — говорить Мирослав Лаба.

Правильний та неправильний бізнес

Фахівець з питань податкової політики каже, що коли прочитай цей законопроєкт, то згадав політичну рекламу 2004 року, в якій Україну ділили на сорти.

«Цей законопроєкт буде ділити бізнес на якісь категорії, частини. З одного боку, влада декларує, що перелік цих компаній буде публічний на сайті Податкової служби. Але якщо компанія не хоче, то вона подає заяву і її не публікують. Це буде можливість завести туди «95-й квартал» або якусь наближену до депутатів чи до влади компанію, але її не публікуватимуть, тому що компанія не виявила такого бажання», — каже Лаба.

Читайте також: Уряд підтримав постанову про бронювання від мобілізації у «Дії»

Більше про «економічне бронювання»

Нагадаємо, що у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №11331 «Про промислову політику та прогнозованість реального сектору економіки», що передбачає «економічне бронювання» працівників від мобілізації.

За словами нардепа від «Слуги народу» Дмитро Наталухи, закладена концепція «економічного бронювання» дозволить зберегти для економіки важкозамінних спеціалістів. Вона має працювати так:

кожен суб’єкт господарювання, який сплачує підвищений військовий збір у 20 000 гривень на місяць за працівника — має можливість його забронювати;
сплата підвищеного збору відбувається не працівником, а самим бізнесом. Він сам визначає, хто для нього найбільш критичний і підтверджує це відповідними податками;
бронювання поширюється на кожен суб’єкт господарювання, що нівелює проблему, наприклад, з неможливістю броні для представництв міжнародних компаній чи ФОПів. Останні можуть забронюватися, якщо підтвердять реальне ведення діяльності протягом останнього року.
відсоткову межу заброньованих та процедуру визначатиме Кабінет міністрів. Механіка сплати підвищеного військового збору окреслена у пов’язаному законопроєкті №11332 «щодо особливостей сплати воєнного збору за бронювання військовозобов’язаних».

Також Наталуха анонсував, що незабаром до парламенту подадуть два альтернативних законопроєкти, які будуть включати:

модель із бронюванням за рівнем зарплати у понад 35 тис. грн,
також змішану модель — 35 тис. грн зарплати для найманого працівника, 20 тис. грн військового збору для ФОП.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

«Право є, але реалізація може бути проблематичною»: як місцеві ради фінансуватимуть військових

Чому це важливо?

Народний депутат Василь Мокан розповідає, що органи місцевого самоврядування хотіли долучатися до обороноздатності держави. Однак, законодавство не надавало їм раніше такої можливості. Реалізувати це легально не можна було.

«На офіційному та неофіційному рівнях було купа прецедентів, коли органи прокуратури, правоохоронні органи звертали увагу очільників громад, місцевих депутатів на те, що такі речі робити заборонено законодавством. Багато публічних закупівель, які б могли відбуватися в рамках спроможностей місцевих бюджетів, скасували. Зараз проєкт закону, за який проголосували у другому читанні більшість народних депутатів, таку можливість надає. Йдеться про будь-яку підтримку за запитами підрозділів Збройних сил України, окрім зброї та боєприпасів. Сподіваємось, що президент підпише. У мене цього сумніву немає», — говорить депутат.

За його словами, місцеві громади можуть легально купувати транспорт, матеріальне забезпечення для ЗСУ. Вони матимуть можливість спрямовувати кошти іншим територіальним громадам, які перебувають у прифронтових регіонах або у зоні бойових дій на спорудження фортифікаційних споруд.

«Є нюанс, що треба буде робити це за погодженням з Міноборони, щоб це не був певний хаотичний рух», — зауважує Мокан.

Читайте також: Реструктуризація українського боргу: чи вийде домовитися з кредиторами

Про проблематику

Нардеп каже, що минулого тижня Київська міська рада ухвалила рішення спрямувати частину коштів в інші області прифронтові, де є потенційна загроза наступу окупаційних військ. Мінфін заборонив спрямовувати кошти на фортифікаційні споруди, дозволивши тільки фінансувати окремі проєкти інфраструктурного відновлення.

«Законопроєкт тепер дає їм такі можливості, але мене турбує один момент. Ми внесли зміни до законодавства про місцеве самоврядування, але Мінфін звертає увагу, що у бюджетному кодексі України такої норми прописаної немає. Виникає риторичне питання, а чи не змушені ми будемо ще вносити зміни в бюджетний кодекс. Це має бути окремий законопроєкт, що посилатиметься на аргументацію Мінфіну. Тобто, ми зіштовхнулись з потенційним ризиком, коли право місцевим громадам надали, але реалізувати його з точки зору бюджетного кодексу буде проблематично, бо там це не прописано. У мене виникло таке питання. Хоча колеги запевняють, що цей законопроєкт надає громадам всі можливості», — зауважує депутат.

Право, а не обовʼязок

Нардеп Василь Мокан зазначає, що законодавство дає тільки право і легальну законодавчу можливість громадам витрачати кошти на Сили оборони. Органи місцевого самоврядування в рамках децентралізації мають багато можливостей самостійно вирішувати, куди спрямовувати кошти.

«Дуже часто співпраця базується за територіальним принципом. Якщо у якійсь бригаді чи у якомусь підрозділі служать представники громади, то це логічно, що ця громада буде її підтримувати фінансово і матеріально. Минулого року з місцевих бюджетів забрали військовий ПДФО. Цим самим у громад забрали серйозні суми коштів — десятки мільярдів гривень. Тому спроможності зараз місцевих бюджетів значно нижчі, ніж були», — говорить нардеп.

Читайте також: Бюджет Києва на 2024 рік не виглядає, як бюджет війни — депутатка

Більше про бюджет Києва на 2024 рік

Доходи столичного бюджету заплановані у розмірі понад 72,6 млрд грн, видатки – понад 85,3 млрд.

Наступного року столиця продовжить допомагати військовим, ветеранам та їхнім родинам, сім’ям загиблих воїнів за програмою підтримки захисників і захисниць. На ці видатки передбачено 742 млн грн.

Одним з основних напрямів фінансування традиційно є сфера освіти — на неї виділили понад 27,2 млрд грн.

На транспорт, дорожнє господарство та зв’язок запланували понад 23,8 млрд грн.

На житлово-комунальне господарство виділять 8,2 млрд грн, соціальний захист – 7,8 млрд грн.

На охорону здоров’я заплановано близько 6 млрд грн.

На утеплення фасадів, заміну вікон, ремонт покрівель, капремонти інженерних мереж та індивідуальних теплопунктів, а також капремонти найпростіших укриттів і захисних споруд у житловому фонді передбачено 1,89 млрд грн. На капремонт постраждалих від російської агресії об’єктів теплопостачання — 400 млн грн, модернізацію ліфтів — 504 млн грн.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

«Стрімкого скорочення рівня народжуваності не буде» — демограф

Постаріння материнства

За словами Олександра Гладуна, нині в Україні спостерігається тенденція, що називається постарінням материнства. Тобто збільшення віку, з якого люди стають батьками. Зараз, як каже демограф, середній вік матері при народженні дитини — приблизно 28 років. Вік батька — на рік-два більший. Україна в цій тенденції не унікальна, бо це спостерігається в усіх розвинених країнах Європи.

«Обумовлено це тим, що зараз люди намагаються здобути освіту, стати на ноги, тобто працевлаштуватись на добру роботу. Зробити певні заощадження для того, щоб можна було виховувати дитину. І тільки після цього вони вже приймають рішення про народження дитини», — каже Олександр Гладун.

Демограф також розповідає, що, за дослідженнями, українські родини до війни були налаштовані на дводітну сім’ю. Але, на практиці, зараз в Україні у більшості випадків сім’я має одну дитину.

Читайте також: Чи вплине на демографічну ситуацію в Україні збільшення розміру допомоги при народженні дитини

Що є і буде з народжуваністю в Україні

У 2022 році відбувся бум шлюбів. Як підкреслює Олександра Гладун, війна змусила багатьох людей оформити стосунки юридично, адже це надає парам відповідні права. Наприклад, у шлюбі під час загибелі одного з партнерів іншому легше розв’язувати багато юридичних питань. До того ж шлюб можна зареєструвати прямо на фронті, а зараз і онлайн.

Щодо народжуваності, то, як пояснює демограф, вона, зазвичай, зменшується, коли починаються війни. Це реакція людей, що обумовлена біологічними, фізіологічними, психологічними, економічними чинниками.

Якщо порівнювати дані 2022 і 2023 років, то в Україні не відбулося стрімкого скорочення народжуваності, розповідає Олександра Гладун. Цей показник коливається в межах одного рівня. Але є проблема в тому, що нині 6,2 мільйона наших земляків знаходяться за кордоном, і ⅔ з них — це жінки. Вони (особливо ті, хто виїхав у 2022 році) також народжують за кордоном.

«Ми не можемо добитись в Міністерства юстиції, Міністерства закордонних справ, скільки ж дітей народилось за кордоном. Це треба, щоб просто оцінити й порівняти числа народжених в Україні й за кордоном. Тоді б це дало якусь змогу проаналізувати й оцінити через непрямі підходи чисельність населення, його реакцію, поведінку на ці події», — каже Олександра Гладун.

В цілому ж, підсумовує наш спікер, зараз відбувається адаптація до умов війни, і, на його думку, стрімкого скорочення рівня народжуваності в нас не буде.

Нагадаємо, у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт щодо збільшення допомоги при народженні дитини з 41 тисячі 280 гривень до понад 384 тисяч гривень, йдеться у пояснювальній записці відповідного законопроєкту №11072 від 11 березня.

У 2023 році в Україні, за даними Опендатабот, народилося 187 387 дітей. Це майже на третину менше, ніж до початку повномасштабного вторгнення, зокрема, у 2021 році народилося 273 772 немовляти.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

Російський слід та доступ до даних користувачів: чим небезпечна гра Hamster Kombat

Про гру Hamster Kombat

Гра Hamster Kombat з’явилася наприкінці березня. Зараз, за даними її розробників, в неї грають вже 100 мільйонів людей. Суть гри — натискати на віртуального хом’яка на екрані вашого гаджета, щоб отримувати віртуальні монети, які нібито у майбутньому можна буде обміняти на гроші.

Журналіст Ігор Пилипів зазначає, що зацікавився цією темою, адже, окрім того, що в Hamster Kombat грає просто багато людей навколо, цим застосунком користуються і наші військовослужбовці.

«У нас у виданні (“Економічній правді” — ред.) виходив матеріал про онлайн-казино, яке теж дуже сильно популярне, на жаль, серед військовослужбовців. І ми вирішили ще раз посвятити цю тему. Оскільки про власників Hamster Kombat фактично нічого не відомо, і взагалі довкола цієї гри виникає дуже багато питань. Тому ми вирішили розібратися, що це за гра, чому вона працює саме так, що за нею передбачається, які є там насправді ризики», — розповідає журналіст.

Читайте також: В Україні вже заблокували понад 2500 вебсайтів із онлайн-казино

Про російський слід і небезпеку Hamster Kombat

Як пояснює Ігор Пилипів, у вже згаданої гри є російський слід, і це «Економічній правді» підтвердили правоохоронні органи. Однією з головних ознак цього є те, що сайт Hamster Kombat зареєстрований на території Росії, належить російському реєстратору. Це, пояснює журналіст, є найбільш ключовим і проблемним моментом, оскільки, за законодавством РФ, будь-який зареєстрований в Росії ресурс, що збирає дані, повинен зберігати ці дані на серверах Російської Федерації. І спецслужби РФ, за запитом, мають до них прямий доступ.

Небезпечним є також те, що гра загрожує цифровій безпеці користувачів. Так, при певних технічних маніпуляціях розробники гри можуть отримувати доступ до сесій користувачів у Telegram, можуть заходити там в акаунти й читати листування. Також можна отримати доступ до геолокації людини, яка грає в Hamster Kombat.

«Така вразливість є, і про неї пишуть люди, які займаються кібербезпекою. Важливо наголосити, що це не окрема гра як застосунок в App Store чи Google Play. Ця гра побудована на інфраструктурі Telegram. Тобто вона прямо пришита, грубо кажучи, до нього. І коли ви авторизуєтесь там, то Telegram отримує доступ до певних ваших контактів, якщо я не помиляюся. Може надсилати вам сповіщення», — застерігає Ігор Пилипів.

Читайте також: Потрібен «чарівний копняк»: чому люди самостійно не відмовляються від Telegram

Як гра Hamster Kombat стала популярною

Історія з Hamster Kombat, за словами журналіста, не є унікальною. Адже недавно свій успіх здобув схожий проєкт — Notcoin. Там користувачі також здобували віртуальні монети, а потім власники перетворили їх в токени. Після лістингу токена на криптовалютних біржах користувачі змогли конвертувати свої монети в реальні гроші.

«У певний період на початку червня вартість цього токена була 0,028 долара. Умовно, якщо у вас було б 100 тисяч цих монет, які ви конвертували в реальну біржу, в реальний токен, то ви б могли отримати 2 тисячі доларів. І це виглядає дуже привабливо. Ви нічого не робите, ви просто тикаєте й, умовно, за 2-3 місяці ви можете отримати 2 тисячі доларів», — каже Ігор Пилипів.

З Hamster Kombat ситуація така ж. Але розробники лише планують провести лістинг монети в червні, і реальні гроші з гри отримати не можна.

Найбільш відвідуваною Hamster Kombat є в Росії, Україні та Німеччині. Журналіст «Економічної правди» зазначає, що цю гру початково популяризували серед росіян. Але, на його думку, на третій рік повномасштабної війни у нас досі не розділене інформаційне поле з ними. Тому через умовний TikTok російські відео про Hamster Kombat потрапляли до українців, й гра стала популярною.

Нагадаємо, представник ГУР Андрій Юсов в інтерв’ю проєкту «Повертаючи своє» розповів про російський слід в Telegram та підтвердив зафіксовані випадки співпраці платформи із російськими спецслужбами на території Росії. Юсов зазначив, що роботу месенджера в Україні треба унормувати та деанонімізувати.

17 червня Громадське радіо пішло із месенджера Telegram.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

Реструктуризація українського боргу: чи вийде домовитися з кредиторами

Про реструктуризацію українського боргу

Україна не змогла домовитися з групою власників єврооблігацій (євробондів) щодо реструктуризації боргу під час офіційних переговорів у червні. Про це стало відомо 17 червня з повідомлення Міністерства фінансів на Лондонській фондовій біржі.

Власники облігацій відхилили пропозицію України знизити вартість валютних облігацій на 60%. Натомість Комітет інвесторів, який представляє власників близько 20% облігацій, запропонував знизити вартість облігацій спочатку на 20%, а згодом на 22,5%. Проте, як передає Мінфін, Міжнародний валютний фонд (МВФ) заявив, що це призведе до невиконання ключових боргових зобовʼязань.

Ілля Несходовський пояснює: сума боргу України за євробондами — 20 млрд доларів.

«Вони (євробонди — ред.) виникли, тому що ми залучали кошти для того, щоб покрити бюджетний дефіцит в попередні періоди. Це, в принципі, нормальна практика. Плюс деякі євробонди виникали за період під час військового вторгнення 2014 року. Ми також залучали кошти для того, щоб здійснювати відповідні виплати тощо. Іншими словами, це наші зовнішні зобов’язання», — каже аналітик.

Спікер додає, що у цьому випадку це боргові зобов’язання України перед приватними стратегічними інвесторами. Щодо цих боргів ми зараз проводимо перемовини, щоб досягнути певного компромісу. Це питання і відстрочки платежу, і списання певної частини боргу, і зменшення відсотків за цими борговими зобов’язаннями.

Читайте також: Чому S and P Global прогнозує дефолт України за зовнішніми боргами: пояснює економіст

Що Україна пропонує власникам єврооблігацій

Як розповідає Ілля Несходовський, нині ми, по-перше, вимагаємо списання від 25% до 60% боргу. По-друге, ми пропонуємо обмін поточних облігацій на облігації, які мають іншу ставку сплати відсотків. Тобто, зазвичай ми платимо 7% за нашими зовнішніми зобов’язаннями, але ми пропонуємо сплачувати протягом певного періоду 1%, а потім поступово досягати 6%.

«Зараз Мінфін хоче прив’язати (виплату боргу — ред.) не стільки до показників економічного зростання, скільки до податкових надходжень. Тобто зростання податкових надходжень призведе до того, що ми будемо здійснювати додаткову виплату за нашими зобов’язаннями. Таким чином, якщо у нас будуть зростати податкові надходження до бюджету в якусь частку, Мінфін, відповідно, буде компенсувати списання боргу», — пояснює аналітик.

Ілля Несходовський підкреслює, що це перший тур переговорів, і сторони висувають свої максимальні вимоги. І навіть при такій максимальній пропозиції наших кредиторів, про яку ми згадували на початку тексту, вони готові списати частку боргу. Але при цьому кредитори сподіваються на додаткові виплати від України, адже є інформація про те, що США виділяють нам 60 млрд доларів, а G7 — 50 млрд євро.

«До серпня ще достатньо часу, і цей пул кредиторів між собою проведе обговорення. Крім цього, ми зустрінемося із рештою, 80% тримачів українського боргу, з ними будемо домовлятися.

Найгірший варіант для нас, звичайно, дефолт, він теоретично можливий. Але це в тому числі буде невигідно нашим кредиторам. У нас є обґрунтована позиція, тому ми будемо намагатися зблизити ті позиції, які були озвучені Міністерством фінансів, і ті позиції, які були озвучені кредиторами, і знаходити певний компроміс», — каже Ілля Несходовський.

Читайте також: Україні вистачить заморожених російських активів, щоб покрити збитки від війни та борги — Шапран

Роль МВФ та 50 млрд євро від G7

За словами керівника аналітичного напряму мережі АНТС, реструктуризацію українського боргу треба зробити так, щоб нею був задоволений Міжнародний валютний фонд. Українську пропозицію він погодив, а позицію кредиторів оцінив як таку, що не відповідає цільовим показникам DSA (Debt Sustainability Analysis). Тому за словами нашого спікера, позиція України є сильною в нинішньому контексті. Але, якщо ми оголосимо дефолт, то МВФ буде змушений згорнути співпрацю з нами.

При цьому, зазначає Ілля Несходовський, ми знаходимося у кращій ситуації, адже країни «Великої сімки» пообіцяли виділити нам 50 млрд євро. Тепер ми можемо диктувати кредиторам умови, вигідні нам. Як це пов’язано? Якби в нас не було погоджених коштів від G7, то нам би довелося звертати до кредиторів, щоб залучати гроші. Відповідно, довелося б йти на домовленості з ними на їхніх умовах. Але нині Україна має фінансову подушку, що дозволяє нам відстоювати власні умови при переговорах з кредиторами.

«Ми однозначно домовимося, я в цьому переконаний. Але у тих, хто тримає українські єврооблігації, нема доволі потужних аргументів, щоб тиснути на нас, коли нам треба домовлятися до залучення відповідних коштів у фінансуванні нашого бюджетного дефіциту у 2025 році», — підсумовує аналітик.

Нагадаємо, у серпні 2022 року, як повідомляло Громадське радіо, з покликанням на Reuters, міжнародні рейтингові агентства S&P та Fitch знизили рейтинги України в іноземній валюті до рівня селективного дефолту та обмеженого дефолту, оскільки вважаючи реструктуризацію боргу країни проблемною. Напередодні закордонні кредитори України підтримали прохання країни про дворічне заморожування платежів за міжнародними облігаціями на суму майже $20 млрд. За словами прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, цей крок дозволить Україні заощадити близько $6 млрд на платежах.

Додамо, що торік у жовтні МВФ прогнозував, що держборг України за два роки перевищить 100% її ВВП.

Станом на 31 січня цього року державний та гарантований державою борг України становив 5 488,07 млрд грн, або 144,90 млрд дол. США. За даними Мінфіну протягом січня 2024 року сума державного та гарантованого державою боргу України зменшилась у гривневому еквіваленті на 31,44 млрд грн.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

20 років ув’язнення за українську мову в соцмережах: історія викраденої волонтерки з Мелітополя

Маргарита Харенко — волонтерка з Мелітополя, яку у 2023 році росіяни викрали з власного будинку. 4 квітня 2024 року їй винесли незаконний вирок за сфабрикованою окупантами справою — 20 років.

Що наразі відомо про Маргариту Харенко

Єлизавета: Після того, як Маргариті винесли «липовий» вирок у квітні цього року, більше інформації про неї не надходило. Ми тримаємо зв’язок з контактною особою. Але, насправді, поки немає оновлень. Тому це велике питання, що з нею відбувається зараз. Останні новини — це те, що Маргарита перебувала в Ростові-на-Дону.

Як відбулося викрадення Маргарити

Єлизавета: У 2022 році, коли окупували місто Мелітополь, Маргарита працювала фармацевткою в місцевій аптеці.На початку повномасштабного вторгнення відбувався хаос, незрозуміло було, що робиться, у людей був великий запит на ліки. Ми почали з нею волонтерити, допомагали місцевим мешканцям, які потребували ліків, шукати ці ліки, намагатися їх привезти з підконтрольної території, намагалися знайти по аптеках. Професія Маргарити стала дуже в нагоді.

Крім того, Маргарита продовжувала вести свої соціальні мережі українською. Вона мала друга, який був на фронті. Він, на жаль, загинув у 2022 році. Вона про це відкрито говорила в соціальних мережах. І вона не збиралася виїжджати з міста. Наскільки мені була відома причина, це те, що в неї є літні батьки, які не покидали своєї домівки.

Але з такою волонтерською історією Маргарита зав’язала, тому що волонтерити в окупації — це небезпечно. Пізніше вона пішла працювати адміністраторкою в один з місцевих спортзалів.

Маргариту викрали 9 січня 2023 року. Якщо говорити про викрадення, вона вела спокійне, тихе життя, щоб не наражати себе на небезпеку. Вона допомагала онлайн як могла, але в місті вона фізично не світилася, бо це одна із умов зберегти собі життя.

9 січня, за одними даними — військові, за іншими даними — ФСБ прийшли і викрали її з дому, звинувативши в тероризмі. На той момент у Мелітополі гарно працювало українське підпілля, які своїми способами розбиралися з колаборантами та російськими військовими. Так як Маргарита продовжувала вести соцмережі українською мовою, але важливо зауважити, що це не була велика активність; те, що вона публікувала — це буденні теми про прочитані книги чи своє самопочуття. На думку різних знайомих, це була одна з можливих причин, чому до неї прийшли російські військові.

Крім того, Маргарита ходила у баптистську церкву. Окупаційні війська таких людей вважають загрозою для суспільства. Відповідно, у січні 2023 року її викрали з дому і помістили, на той момент, у СІЗО в Мелітополі. Забрали її особисті речі, телефон, ноутбук.

Читайте також: Півтора роки незнання: як росіяни викрали підприємця, що займався зерновими

«Спочатку говорили за те, що Маргарита є очільницею партизанського руху»

Єлизавета: На мою думку, були такі люди, які зробили так, щоб до Маргарити прийшли. Тоді діяло активне підпілля. Було 40 вибухів, були підриви залізниці, підриви автівок колаборантів. І спочатку говорили за те, що Маргарита є очільницею партизанського руху. І що вона організувала ці 40 підривів, які були в місті. Потім була інша інформація, про те, що вона була зачинницею терористичного акту. До речі, на одному зі слухань їй намагалися присудити 205 статтю Кодексу РФ стосовно вчинення терористичного акту. Але в квітні 2024 їй присудили справу за замах на російського військовослужбовця, звинуватили у шпигунстві та причетності до організації «С14». У Маргарити з цією організацією ніякого зв’язку не було.

Коли я дізналася про викрадення подруги, я почала, перебуваючи на підконтрольній території, шукати зв’язки, щоб надати їй підтримку. Я звернулася до Центру громадянських свобод. У них є активна Google-форма для тих, у кого родичі, друзі у полоні російських окупантів. Ми зв’язалися тоді з представницею, і я перенаправила цю анкету на людину, яка безпосередньо займалася справою Маргарити на тимчасово окупованій території. Ми намагалися надавати цій справі розголосу, щоб це не зам’яли і ми мали змогу домовитися і забрати Маргариту з полону.

Ми також зверталися до Червоного Хреста, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, до Мінреінтеграції щодо цивільних заручників. Насправді, зараз немає резонансу цієї справи, тому що дуже багато цивільних у незаконному ув’язненні, і всі заявки опрацьовують у порядку черги.

Поки Маргарита була в Якимівці Запорізької області, потім у Сімферополі, потім її повернули назад у Приазов’я, то між цими подіями батьки намагалися зв’язатися. Їм вдалося отримати, якщо не помиляюся, одне або два побачення, де вони мали змогу поговорити з Ритою. Батьки щоразу передають їй речі, продукти, але, на жаль, немає достовірної інформації, що вони до неї доходять.

Стосовно адвоката, як зв’язатися наразі з Ритою, після того, як їй присудили «липовий» вирок, немає інформації. Ми чекаємо на якусь інформацію, щоб розуміти, що можна далі робити.

Рита дуже схудла. Вона також має проблеми з серцем. І ми не можемо сказати, у якому стані вона, як у неї зі здоров’ям, наскільки воно погіршилося. Я впевнена, що воно погіршилося, враховуючи ставлення росіян до полонених, як і цивільних, так і військових.

Коли не було відомо, де вона і що з нею, містом уже ходили чутки дуже невтішні, що вона нежива. Але з останніх подій квітня, ми дуже зраділи, коли побачили її на фото із судової зали.

Її батьки, особливо мати, також мають проблеми з серцем. Це ще й впливає на сприйняття всієї ситуації, це в першу чергу. Окрім батьків, цією справою займається ще близький друг. Він також допомагає Координаційному штабу із заповненням анкет, поданням якоїсь інформації.

Читайте також: Відсутність ліків загрожує людям смертю: що з незаконно ув’язненими цивільними в Криму

Як діють російські стратегії залякування

Єлизавета: Ми з Маргаритою підтримували зв’язок після того, як я виїхала.

Але тут важлива ремарка. Коли ти знаходишся на підконтрольній території України, то важливо не забувати про кібербезпеку і не підіймати в переписках, дзвінках якісь теми, які можуть нашкодити людям, що залишаються на тимчасово окупованій території.

Тому про якісь такі моменти критичні, що відбуваються в місті, ми не говорили, бо я не хотіла наражати її на якусь небезпеку. Стосовно викрадення інших цивільних говорять наші місцеві новинні канали.

Відповідно до тієї інформації, яку я маю, у справі фігурує лише сама Маргарита. Тобто я не можу стверджувати, що вони ще когось долучали до справи. Але важливо розуміти, що коли люди йдуть у супротив, окупаційна влада починає залякувати. Вони залякували майже всіх, хто займався благодійною діяльністю.

Один чоловік в місті роздавав хліб літнім людям на початку окупації. Росіяни прийшли і забрали його на підвал. Доля цього чоловіка досі не відома.

Маргарита дуже неконфліктна людина. Вона дуже мила, щедра в спілкуванні, вона нікого ніколи не образить. Мені здається, вона віддасть останнє, що в неї є, іншій людині, настільки вона готова ділитися і підтримувати. Ті фейкові справи, вироки, які хотіли приплести до неї — у мене це зовсім не вкладається в голові, тому що вона не така людина. Для неї насилля — це велика табу, на яке вона ніколи не піде. І ні про які конфлікти вона не говорила. Я би дуже здивувалася, якби вони в неї насправді були. Тому що вона завжди ввічлива, завжди поступається, намагається шукати компроміси.

У своїй стратегії залякування, росіяни часто намагаються серед оточення викраденою людини знайти когось схожого, щоби можна було ще приписати справу. Таким чином залякати більшу кількість населення.

Це до того, що Маргариту викрали в січні 2023 року, а у березні мені в месенджері прийшло від неї повідомлення. Я відразу не зрозуміла, як це, невже її звільнили. Одразу почала перевіряти інформацію, що вона досі в утриманні. І я усвідомила, що це така тактика росіян. Написати українською мовою в тій тональності, якою ми з Маргаритою спілкувалися. Якби я відповіла, невідомо, яку б інформацію вони далі могли випитувати.

Читайте також: За один рік мій батько постарів на десять — історія викраденого росіянами Олександра Жукова

Дана публікація стала можливою

завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів.

Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року. За цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах.

Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521- 57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Повністю розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Усі зрозуміли, що шлях України до Європейського союзу безальтернативний — політолог

Бельгія скликає першу міжурядову конференцію країн ЄС 25 червня. Це буде офіційним початком переговорів про вступ України та Молдови до Європейського союзу. Що тепер має робити Україна? У етері Громадського радіо пояснював Валерій Димов, політолог.

За словами Валерія Димова, представники 27 країн, які входять до ЄС, мають вже затвердити план, за яким триватимуть наші подальші перемовини з союзом.

«Усі процеси будуть відбуватися за правилами ЄС, де бюрократія — це не про зайвий папірець за додаткові гроші. Це чітко формалізований перелік пунктів і вимог із контролем їхнього виконання. Тому 27 країн розпочнуть 25 червня останній етап на шляху України до ЄС».

Деякі країни на такому етапі, як Україна зараз, знаходяться вже протягом багатьох років. Але це питання залежить від того, яким чином країна виконує зобов’язання.

«Війна не завжди є бар’єром на шляху до ЄС. Наприклад, Грузія була далі на шляху до ЄС у порівнянні з Україною. Вона була взірцем на пострадянському просторі. Але скотилася. Широкомасштабне вторгнення Росії в Україну відкрило очі Заходу. Він зрозумів деякі аспекти. Потужний виклик сформував потужну реакцію та відповідь. Усі зрозуміли, що шлях України до Європейського Союзу та до НАТО — безальтернативний».

Читайте також: Рада ЄС дозволила забирати прибуток від заморожених активів РФ: коментар економіста

Напрямки, де очікують реформ в Україні

Валерій Димов зазначає, що напрямки, де необхідні реформи, це верховенство права, антикорупційне законодавство, спроможність економічної моделі.

«Ми маємо відкривати можливості для приватного бізнесу. Війна звісно впливає. Але до повномасштабного вторгнення до нас теж не дуже йшли приватні інвестори. Ніяка інвестиційна няня не приведе, якщо у нас корупція в судах, наприклад. Інвест-рейтинг — це важливо. Він показує, чи вигідно інвестувати. Маємо це виправляти».

Кожен має свою відповідальність за кожну реформу. Не може бути такого, щоб ніхто за це не відповідав.

«Є органи, які мають відповідати за напрямки, за які несе відповідальність Україна. Нам дали згоду на статус кандидата в члени ЄС фактично авансом».

Валерій Димов вважає, що попри песимізм, все-таки Україна зробила колосальний стрибок вперед до ЄС.

«Україна на правильному шляху і рухається досить швидкими темпами. Путін практично спровокував таку нашу швидкість. Ми б довго стояли в черзі до ЄС».

Читайте також: Для кожного наступного кандидата на вступ у ЄС переговорні рамки стають більшими, а вимоги — складнішими — політолог

Нагадаємо, 12 березня Єврокомісія затвердила переговорну рамку про вступ України до Європейського Союзу. Це важливий крок на шляху України до вступу в ЄС та початок нового складного етапу євроінтеграції.

Україна зіткнеться з інтересами окремих держав та перешкодами, які вони створюють. Країні важливо швидко та якісно виконувати завдання, що стоять перед нею, а разом із тим — відстоювати принципові для України питання і не йти на надмірні поступки.

Про це в етері Громадського радіо розповів Олег Лісний, політолог, віцепрезидент аналітичного центру «Політика».

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

Скільки цукру в популярному алкоголі

У цьому епізоді Катерина Мацюпа і Ліза Цареградська говорили про те, як підтримувати здоровʼя шкіри обличчя.

Що таке доданий цукор, яка має бути його кількість та скільки ложок цукру у популярному алкоголі — слухайте і читайте в подкасті.

Що таке доданий цукор?

Катерина Мацюпа розповідає, що навколо цукру зараз багато істерії: програм, челенджів. І це трохи смішно.

«Для мене у цьому немає сенсу. Цукор — це звичайна речовина. Це глюкоза плюс фруктоза. У цукрі важлива його кількість. Всесвітня організація охорони здоров’я дає певні вказівки скільки доданого цукру ми можемо з’їсти. І що взагалі таке доданий цукор».

Доданий цукор — це все те, що ми досипаємо, як підсолоджувач до страви. Це і білий кристалічний цукор, і мед, і фінік.

«Тобто це все, що грає роль підсолоджувача. Також це концентрати фруктових і овочевих соків. Наприклад, у яблуці теж є цукор. Але він там у цільному продукті та пов’язаний з водою, клітковиною та мікронутрієнтами. Тому він не доданий.

ВООЗ каже, що цукор має займати не більше, ніж 10% калорійності від раціону загалом. Американська асоціація серця дає чіткіші показники в грамах. Вона каже, що на день жінкам можна споживати до 25 грамів цукру, чоловікам — 30 грамів цукру. 25 грамів — це 5 чайних ложок».

За словами Катерини, цукор можна їсти. Але він має бути у невеликій кількості.

«ПП-десерти, наприклад, — це самообман. Там теж є доданий цукор, який навіть більше зміщений у сторону фруктози, що не добре. Людині здається, що це корисно, а насправді це той самий десерт. Краще їсти цільні продукти: каші, овочі, фрукти».

Слухайте також: Психолог може принести шкірі більше користі, ніж косметолог — косметологиня Ольга Тітова

«Немає безпечної дози алкоголю»

Безпечна доза алкоголю для людини — 0 грамів на добу. Тютюн та алкоголь погано впливають на шкіру.

«У 0,5 літрів сидру 6-7 чайних ложок цукру. Це більше за денну норму. Виходить, що ви берете 7 чайних ложок цукру, сиплете в склянку, наливаєте води, калатаєте і п’єте це. Якщо вам хочеться випити цього сидру, то окрім нього жодного доданого цукру за день вже їсти не можна.

З пивом історія трохи краща у плані цукру. У різних пивах на півлітра від 0,5 до 1 чайної ложки цукру.

Алкогольні енергетичні напої дуже солодкі. Там у 0,5 літрів напою 9,5 чайних ложок цукру. Це 5 столових ложок.

З вином складніше. Залежно від того, яке воно. Якщо сухе, то там цукру 0. Але окрім цукру є етанол. 1% спирту має 7 калорій. Це багато. Немає безпечної дози алкоголю».

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений ᴇᴠɪᴅᴇɴᴄᴇ ʙᴀsᴇᴅ «ЗОЖ» school 🇺🇦 (@naukroom)

Читайте також: Красиво пити можна не лише алкоголь — Катерина Мацюпа

«З понеділка!» — подкаст про те, як почуватися добре у власному тілі щодня. Усі попередні випуски можна переглянути ТУТ

Уся інформація, обговорювана під час програми, має виключно інформаційний характер. З будь-якими запитаннями стосовно вашого здоров’я, призначення будь-яких препаратів, методів лікування тощо звертайтеся до сімейного лікаря або до профільних лікарів.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

Що таке насправді «Новоросія» і чому це не про нас

У квітні 2014 року під час «Прямої лінії» Володимир Путін вперше заговорив про Новоросію, точніше — про її історичне коріння. Виступ Путіна вибудовувався на двох тезах: по-перше, Новоросія — це історична назва Сходу і Півдня України, з переважною більшістю етнічного російського населення; по-друге, ці території, як заявляє Путін, були незаконно передані більшовиками Українській РСР в 1920-х роках.

Що таке насправді «Новоросія»?

Оксана Популях, експертка фактчекерської організації StopFake розповідає, що поняття «Новоросія» увійшло в побут тільки з другої половини XVIII століття, і вживалося як «дублер» офіційної назви Новоросійської губернії.

«Губернію розформували. Тоді постійно проходили процеси формування, розформування. Так з’явилося Новоросійське і Бессарабське генерал-губернаторство. Слово «Новоросія» якраз вживалося на позначення Херсонської, Катеринославської, Таврійської, Бессарабської, Ставропольської губернії, Кубанської області та Області війська Донського. Цей термін не мав нічого етнічного забарвлення, як зараз хочуть йому приписувати російська пропаганда. Воно вживалося суто на позначення цієї території. Це була новоприєднана територія в Російській імперії».

Росіяни почали активно облаштовувати свій устрій на тих територіях. Так з’явилися нові адміністративно-територіальні утворення, назви яких прямо асоціювалося з поняттям «Новоросія»:

Новоросійська губернія (1765-1783 років)
Новоросійська губернія (1796-1802 років)
Новоросійське генерал-губернаторство (1802-1822 років)
Новоросійське і Бессарабське генерал-губернаторство (1822-1874 років)

За словами фактчекерки, росіяни часто говорять, що сама назва «Новоросія» нібито походить від назви міста Новоросійськ. Насправді ж назва «Новоросія» не може походити від назви міста Новоросійськ (колишній Катеринослав, зараз — Дніпро).

«За наказом імператора Павла I Катеринослав був перейменований на Новоросійськ у 1796 році, а Новоросійська губернія була заснована на 32 роки раніше — у 1764 році. Назва «Новоросійськ» не прижилася, і в 1802 році місту повернули стару назву — Катеринослав. Також примітно, що центром першої Новоросійської губернії був Кременчук. Центром другої дійсно нетривалий час був саме Новоросійськ. Однак адміністрація Новоросійського генерал-губернаторства була перенесена в Миколаїв, а незабаром, з 1805 року — в Одесу. Катеринослав з 1802 по 1925 рік був адміністративним центром Катеринославської губернії».

Читайте також: Радянський Союз під час Другої світової так само був агресором — фактчекерка

«Одним із центральних наративів Росії — «Україна — штучне утворення» »

Оксана Популях каже, що як не хотілося Путіну, поняття «Новоросія» не має ніякого національного сенсу. Це лише химерна назва території, що характеризує російську експансіоністську політику. Російська пропаганда активно використовує термін «Новоросія», аби легітимізувати їхню сучасну окупацію півдня України. Його активно почали використовувати з 2014 року.

«Цілком зрозуміло, чому у 2014 році Путін населяє «Новоросію» формату 2014 року українськими містами (Харків, Луганськ, Донецьк, Миколаїв, Херсон, Одеська область), проте насправді це не має нічого спільного з історією цих земель. Харків ніколи не входив до перелічених вище адміністративно-територіальних утворень, що асоціюються з поняттям Новоросія.

У 2014 році в Кремлі була ідея створення так званої «Республіки Новоросія», яка включатиме схід і південь України. Тому вони штучно туди повключали території, які насправді туди не входили ніколи».

Одним із центральних наративів Росії — «Україна — штучне утворення», «клаптикова держава», яка створення з купи клаптиків, які штучно між собою з’єднав Ленін.

«Вони говорять, що колись був край Новоросія. Туди прийшла Російська імперія, заселила його, створила міста. Тому вони думають, що можуть претендувати на південь України, бо це начебто колишня їхня територія. Після того, як Росія у 2022 році окупувала значну частину півдня, вони знову почали активно витягувати та використовувати ідею Новоросії.

Росіяни зараз активно використовують фразу «Донбас і Новоросія» як термін на позначення тимчасово окупованих українських територій півдня. Вони кажуть, що нібито там живуть якісь не такі українці, як в інших частинах України. Нібито це «етнічні росіяни, яких українізували» ».

Слухайте також: Як росіяни віками крадуть чужу історію

«Росіяни не створювали нічого на тих територіях»

Якщо вернутися до історичних досліджень, стає зрозумілим, що з приходом Російської імперії на південь України там уже існували міста та жили люди. Росіяни не створювали там нічого. Це міф.

«Південь України активно розвивався. Там були великі логістичні морські центри, де активно йшла торгівля. Ці порти належали Османській імперії. Коли Російська імперія захопила ці території, вони почали активно заселяти їх іншими етносами: сербами, німцями, французами. Проте переважна більшість все-таки були українцями. Згідно з першим загальним переписом 1897 року, українська мова була найпоширенішою. нею говорило близько 42,2%. Російська мова була на другому місці — 27,9%. На третьому місці — татарська, 13,6%. У містах ситуація була іншою. Російська мова була на 1 місці».

Одесу заснувала не Катерина II?

Росія часто говорить, що вони на цих територіях побудували міста. Насправді ж ті міста були закладені на основі поселень, які там вже існували. На місті козацьких замітників, фортець тощо. Наприклад, Одеса. Є такий міф, що нібито її заснувала Катерина II.

«Перша писемна згадка про місто Хаджибей, яке було згодом перейменоване в Одесу, міститься в текстах польського історика Яна Длугоша. У 1415 році він, описуючи зустріч послів візантійського імператора та патріарха Константинопольського з польським королем Ягайлом, говорить про місто як про королівський порт, через який відбувається торгівля зерном. Це перша писемна згадка, яка нам говорить про те, що на цьому місці існувало місто. А за часи Катерини II його перейменували на Одесу. Про заснування нового міста Катериною мова не йде».

Читайте також: Переяславська рада та міфи навколо неї

«По факту» — спільний проєкт Громадського радіо з Texty.org.ua та StopFake, виданнями, які знають, хто і як намагається нас обманути.

Додатково про фейки

Нагадаємо, за словами співзасновниці «StopFake» Ольги Юркової, віру у фейки пояснюють особливостями людської психології. Фейкові новини приваблюють людей своєю новизною. Фейки вирізняються у стрічці новин: провокують набагато більше емоцій. Відомо, що у людини спочатку включаються емоції, а вже потім — інтелект. Оскільки люди нині стали обережніше ставитися до інформації, фейки еволюціонують.

Як уберегтися від фейків читачам Громадського радіо радила Олена Чуранова. За її словами, для цього потрібно перевіряти усю інформацію. А найлегший спосіб не повестися на фейки, зазначила фактчекерка, — це влаштувати інформаційний чекап: перевірити ті джерела, які ви читаєте. І якщо вони поширюють щось сумнівне — просто прибирати їх зі свого простору. Споживайте перевірену інформацію з перевірених, авторитетних медіа.

Попри те, що джерелом отримання новин та інформації українці називають Telegram, 20-30% опитаних не пам’ятають назви жодного Telegram-каналу, на який підписані. Про це повідомив виконавчий директор Київського міжнародного інституту соціології Антон Грушецький в ефірі Громадського радіо.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі