Аксана Філіпішина
Чи можна назвати колаборантами батьків, які дали згоду на «оздоровлення» своїх дітей у РФ?
Інтерв'ю
Про новий фокус у проблематиці повернення депортованих дітей України говоримо із заступницею керівника аналітичного відділу Української Гельсінської спілки з прав людини Аксаною Філіпішиною.
Ведучі1
Гості1
Фото: УНІАН
Експерти Української Гельсінської спілки з прав людини під час роботи над дослідженням «Повернення українських депортованих дітей батьками: чи існують ризики звинувачення у колабораційній діяльності?» прагнули виявити проблеми, з якими зіштовхуються сім’ї, чиїх дітей примусово вивезли на територію Росії. Для цього вони опитали батьків та інших законних представників, яким вже вдалося повернути малечу в Україну.
Аксана Філіпішина: Це дослідження — це новий фокус на проблематику повернення українських депортованих дітей. Хочу нагадати, що наразі ми говоримо про сотні тисяч дітей, яких Росія вивезла на свою територію чи переміщує всередині тимчасово окупованих територій, зокрема до Криму. Після видання ордера на арешт Путіна, Львової-Бєлової весь світ заговорив про українських депортованих дітей. До України почали приїжджати різні місії, які вивчають це питання.
Україна — велика країна. У довоєнний час ми мали 7 млн дітей. Це значна чисельність. Сиріт було не так багато — 68 тисяч на всю країну. Наразі вважається, що у РФ або на окупованих територіях перебуває близько 4 тисяч дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування. Всього депортовано 19546 тисяч українських дітей на сьогодні. Тобто 15546 депортованих дітей — це діти, які мають батьків. Це діти, чиї батьки потрапили в полон, не пройшли фільтрацію і були ув’язнені, вбиті.
Масштаби катастрофи надзвичайно великі.
Читайте також: Чому депортація є історичною політикою Росії?
Є три шляхи, як РФ вивозить наших дітей:
- викрадення з метою усиновлення, тобто передачі в російські сім’ї;
- під виглядом евакуації, начебто рятуючи життя наших дітей;
- «оздоровлення», яке має на меті викрадення. Перші тривожні симптоми з’явилися, коли минулого року після деокупації частин Харківської та Херсонської областей батьки почали звертатися, щоб їм допомогли повернути дітей. Батьки давали згоду на так зване «оздоровлення» дітей, а потім не могли їх повернути.
«Оздоровлення» українських дітей в РФ
Аксана Філіпішина: Перша думка на побутовому рівні з різних боків, в тому числі і органів влади, була така: якщо батьки надали свою згоду на вивезення дитини до РФ або до окупованого Криму, то вони самі винні та «співпрацювали з країною-агресоркою», тому повернення дітей — їхня проблема.
Дослідження взяло саме цей фокус — повернення дітей з цього «оздоровлення». У своєму дослідженні ми встановили, що Харківська та Херсонська області відрізняються від обставин переміщення дітей.
Харківські діти, наприклад, потрапили на «оздоровлення» дійсно за начебто вільною згодою батьків. Ми опитували батьків у рамках дослідження. Вони розповідали, що діти 5 місяців жили, по суті, у підвалі. Роботи у батьків не було, їжа була обмежена, гуляти діти на вулиці майже не мали змоги.
Пропозиція щодо «оздоровлення», яка пролунала від окупаційної влади, була соломинкою, щоб дитина відволіклася від тих реалій, в яких жила. Батьки були впевнені, що дітей повернуть. Засуджувати за це батьків чи ні — риторичне питання.
У Херсонській області все було по-іншому. Переміщення дітей відбулося в жовтні, під час навчального процесу. Батьків просто поставили перед фактом, що «завтра ви зобов’язані привезти дитину до школи з речами, оригіналом свідоцтва про народження. Приривається навчальний процес і діти їдуть до Криму на 2 тижні».
Шлях додому цих дітей тривав від 6 місяців до 9, і навіть досі триває. Ще не всіх дітей вдалося повернути. Ці два тижні дуже дорого вартували цим батькам. Це по суті не було згодою. Їм вже перед автобусами підсовували завчасно підготовлені папірці умовної згоди.
Були історії, коли батьки не хотіли віддавати дітей на це «оздоровлення». Тоді до них приходили соціальні служби від окупаційної влади й говорили про те, що якщо вони не погодяться, дитину так чи інакше відправлено буде. Говорили, що знімуть опіку, заберуть дитину, але вона все одно поїде. Жоден із батьків не мав можливості відкликати цю «згоду». Що говорить про те, що з юридичної точки зору згодою це не було.
Читайте також: Росії потрібні українські діти, щоб «перефарбувати» їх у російські кольори — Яніна Корнієнко
Про дослідження
Аксана Філіпішина: Метою нашого дослідження було або підтвердження або розвіювання міфів щодо того, що батьки можуть бути звинувачені в колабораційній діяльності через ці обставини відправки дітей на «оздоровлення». Наперед забігаючи, скажу, що це міф.
Жоден із батьків, із ким ми спілкувалися, не мав претензій з боку правоохоронних органів України. А відповідальність за колабораціонізм — це кримінальна відповідальність. Людина вважається колаборантом лише за наявності вироку суду. Жоден із батьків не перебуває під слідством за колаборацію у зв’язку з тим, що відправили дітей на «оздоровлення».
Чому це не є колабораційною діяльністю? По-перше, Росія поставила наше населення в ті умови, коли, по суті, немає виходу. Це і про російське громадянство, виплати, пільги, послуги. По-друге, з точки зору українського законодавства, колабораційна діяльність і відповідальність за неї передбачені статтею 111 прим. 1 Кримінального кодексу. Там є вичерпані підстави притягнення людини до відповідальності.
- Нашим дослідженням ми хотіли спонукати батьків не боятися звертатися до органів влади України за підтримкою та допомогою. На жаль, на міжнародному рівні не існує єдиного механізму повернення дітей. Дякуємо громадським організаціям за те, що вони допомагають.
Читайте також: Українські діти для росіян — розв’язання проблем з народжуваністю — Рашевська
Сотні тисяч українських дітей на окупованих територіях нині не мають документів, що підтверджують їхнє народження. Надалі це матиме серйозні негативні наслідки. Про це в етері Громадського радіо повідомила директорка з адвокації «Центр прав людини ZMINA» Альона Луньова.
Нагадаємо, Палата досудового провадження II Міжнародного кримінального суду видала ордери на арешт президента РФ Путіна, а також Марії Львової-Бєлової, яка є уповноваженою президента РФ у справах дитини. Ордери видані у зв’язку із ситуацією в Україні.
Путіна та Львову-Бєлову підозрюють у скоєнні воєнного злочину — незаконній депортації та переміщенні дітей з окупованих районів України до Російської Федерації, що відбувалось щонайменше з 24 лютого 2022 року.
«Викрадення і депортація дітей — це системна політика Росії», — розповів в ефірі Громадського радіо колишній уповноважений Президента України з прав дитини (2014-2021 роки) Микола Кулеба.
13 вересня 2023 року на підконтрольну Україні територію повернули трьох дітей — до цього вони перебували в Росії або на тимчасово окупованих територіях. Про це повідомив уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець.
Програма створена у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю Громадського радіо і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
