Євгенія Гончарук
За загальними цифрами — конкретні історії: Олеся Біда про фільм «Діти для Путіна»
«Діти для Путіна»: фільм-розслідування про депортацію дітей з Маріуполя до РФ. Говорили про стрічку з її авторкою, журналісткою The Kyiv Independent Олесею Бідою.
Ведучі1
Гості1
Що спонукало створити фільм?
Олеся Біда:Кожному журналістові притаманне загострене відчуття справедливості. Коли вперше я отримала список з депортованими дітьми й почала свої дослідження, зрозуміла, що ці конкретні діти перебувають в дуже конкретних російських сім’ях. Російська сторона не приховує цього, вони показують їх у своїх телевізійних сюжетах, на своїх пропагандистських телеканалах. Показують, як «прекрасно» живеться українським дітям в російських сім’ях. Це все викликає якесь невимовне відчуття ненависті до людей, які скоїли цей воєнний злочин.
- Ми маємо всі докази того, що це депортація, і в жодному разі не порятунок і не евакуація, як росіяни переконують в цьому фактично весь світ. І от це, напевно, мною рухало — показати, що ці історії дуже конкретні, це не загальні цифри.
У моєму фільмі діти, яких вдалося повернути, неодноразово говорили, що вони постійно повторювали росіянам, що не хочуть нікуди переїжджати, а хочуть повернутися в Україну. Ба більше, в частини дітей не запитували, коли їх депортували, чи хочуть вони їхати на так званий відпочинок, чи ні. Їх просто туди вивезли. Я знаю, що діти звідти надсилають повідомлення рідним і просять їх повернути додому. Але це ворожа територія. Подати цей знак — небезпечно. У нашому фільмі ми намагалися максимально убезпечити тих дітей, про яких ми говоримо, щоб їм там зараз не стало гірше. Ми передаємо всю інформацію, яку знаємо, далі прокуратурі, правозахисникам, щоб вони з цим працювали.
Читайте також: У Маріуполі заарештовані понад 10 тисяч цивільних, місця їх утримання і доля невідомі — Андрющенко
Про фільм
Олеся Біда: Героїні нашого фільму — рідні сестри. Старша з них взяла опіку над своїми двома молодшими. Це сталося через те, що їхня мама загинула в Маріуполі під час активних бойових дій. Двоє маленьких дівчат просто залишилися одні у Маріуполі. Старша їхня сестра перебувала у Дніпрі та весь час їх шукала. Вона намагалася якось вийти з ними на зв’язок. Не виходило. Тоді вона почала дзвонити всім. Мені здається, вона обдзвонила всіх, кого можна. Дійшла навіть до представників так званої «ДНР». Вимагала вивезти дітей на безпечну територію.
Зрештою, вона дізналася, що її дітей примусово вивезли на територію Новоазовська в лікарню, потім їх перемістили в П’яту дитячу лікарню Донецька.
Як ми встановили пізніше, це було одне з місць, де утримували дітей, готуючи їх до депортації. Це був такий хаб, звідки їх потім всіх розподіляли. Ці двоє дівчат, 8-річна та 13-річна Софія й Анастасія, мали всі шанси опинитися в сім’ї на окупованій території. До них вже приходила знайомитись сім’я. Цинізм полягає ще й в тому, що в цей час до дівчат вже їхала їхня рідна сестра Валентина. Вона змогла оформити швидку опіку над ним. Їхала через кілька європейських країн, через Росію у Донецьк, щоб їх забрати. Це все відбувалося за сприянням Міністерства реінтеграції.
- За тим, що дівчат могли передати під опіку в сім’ю на окупованій території стоїть колаборантка Світлана Майборода. Це українська чиновниця, яка після 2014-го року залишилася працювати в Донецьку. Вона очолює всі соціальні служби в «ДНР».
Світлана Майборода — людина, яка під час активних боїв у Маріуполі, коли росіяни поступово захоплювали по району, приїжджала в Маріуполь, проводила зустрічі з місцевими, підбирала працівників для того, щоб створювати там нові соціальні служби. Це людина, яка звітувала кожного місяця, коли тривали активні бої, скільки дітей передали в Росію з Донецької області та скільки дітей взяли під опіку в Росії.
Я спілкувалася з нею телефоном. Вона дуже активно заперечувала свою причетність до депортації дітей. Після того, як ми з нею поспілкувались, я її ще писала в Telegram, надавала їй деталі, про яких дітей я говорю, до чого вона може бути причетна тощо. Після цього вона просто видалила всю наше листування і потім наступні повідомлення, які її відправляли, вона одразу ж видаляла теж.
Валентина виходила на зв’язок із цією колаборанткою. Вони домовилися, що саме Валентина забере цих дітей, але тут раптом вирішують, що прийде якась сім’я розглядати дівчат для потенційної опіки над ними.
Читайте також: Чому депортація є історичною політикою Росії?
Колаборантка Світлана Майборода фігурує і в іншій історії. Про групу з 31-ї дитини, про яку ми розповідаємо. Вона пропонувала дітям в лікарні поїхати на так зване оздоровлення в Московську область. Вона пропонувала це дітям, за якими вже їхали опікуни. І вона знала про це. Решті ж дітей, які там перебували в тій лікарні й втратили зв’язок зі своїми рідними, такого вибору не давали. Їх депортували без питань і пропозицій.
- Щонайменше 9 хлопчиків та дівчат з групи з 31 дітини, які перебували саме у цій лікарні, депортували.
Ця лікарня — не єдине місце, де фактично тримали дітей до моменту, як відправити їх до РФ. Ми встановили, що щонайменше в 9 медичних закладах перебували діти з Маріуполя. Ми маємо докази, що не всі діти там потребували лікування. Наприклад, історія про протитуберкульозну лікарню в Донецьку, де також довгий час утримували групу з 17 українських дітей. 12 з них — вихованці дитячих будинків сімейного типу. Їхні батьки перебували або на підконтрольній Україні території, або встигли евакуюватися за кордон. Вони через волонтерів намагалися забрати цих дітей. Коли відбувалися суди в Донецьку стосовно того, чи передавати цих дітей волонтерам, а далі — їхнім законним опікунам, суд ухвалив це рішення лише з другого разу.
Фільм-розслідування «Діти для Путіна» («UPROOTED» — назва фільму англійською) про групу дітей, яких окупанти вивезли з Маріуполя на територію Росії й так і не повернули рідним, презентували у київському кінотеатрі «Жовтень» 18 липня 2023 року
Хто бере «під опіку» українських дітей і що потім з ними відбувається?
Олеся Біда: Це все — дуже «цікаві» сім’ї. Їх, наче, спеціально підбирають. Наприклад, колишня доброволиця Чеченської війни взяла під свою опіку хлопця з тієї групи дітей, про яку ми говоримо у фільмі. Він з Маріуполя. А потім вона взяла ще молодшу дівчинку з Маріуполя. Цей хлопець, Богдан Єрмохін, намагався втекти з цієї сім’ї. Йому не вдалося це зробити. Його затримали на кордоні з Білоруссю і повернули назад в сім’ю до цієї жінки.
Ще одна дівчинка потрапила в сім’ю до жінки, яка працювала в різних пропагандистських медіа.
Також є сім’ї, які вважають, що роблять нереальний благородний вчинок, бо забирають одразу всіх дітей (п’ятьох братів і сестер). Вони їх не розлучають. І для цього для них спеціально Марія Львова-Білова (уповноважена при президентові РФ з прав дитини (не плутати з омбудсменом) з 27 жовтня 2021. Обвинувачувана воєнна злочинниця за викрадення українських дітей для їхньої примусової русифікації, — ред.) їздить на окуповані території, і шукає, нібито, цю останню дитину, п’яту і привозить особисто до них. Але в цій самій сім’ї двоє старших дітей не перебувають там постійно. Тобто ця сім’я взяла їх під опіку і відправили в інтернатний заклад. Розумієте, який абсурд?
Слухайте також: Міжнародна спільнота, ймовірно, чекала страшних фото «дітей у піжамках у концтаборі» — правозахисниця про депортацію українських дітей
Як працює пропаганда з українськими дітьми?
Олеся Біда: Ми помітили, що навіть ті діти, які на початку дуже хотіли повернутися в Україну й постійно про це говорили, на жаль, змінюють свою думку. Чим більше часу проходить, тим більше небезпека в тому, що наші діти будуть це робити. Пропаганда працює дуже потужно. Ми знаємо, що там, в сім’ях, наші діти знаходяться під тотальним контролем. Все контролюється: телефони, повідомлення, розмови.
Мені вдалося вийти на контакт з однією дитиною. Одного дня я отримала повідомлення, яке було явно написано не цією дитиною. Тобто цій дитині відправили повідомлення, яке починається словом «напиши» і далі текст того, що вона мала переслати мені. І ця дитина просто його скопіювала і відправила. З цим словом «напиши». Я одразу зрозуміла в чому справа. Одна дівчина просто одразу змінила ім’я своє в соціальній мережі, після того, як отримала моє повідомлення. Це говорить про тотальний контроль над їхніми телефонами, соціальними мережами.
- Є також свідчення того, що там, де вони перебувають, встановлюють камери. Забирають документи.
Скільки українських дітей депортували у РФ?
Олеся Біда: Ми маємо цифру у майже 19,5 тисяч ідентифікованих депортованих дітей. Тобто це ті діти, чиє приблизне місце зникнення, можливе місце перебування змогла встановити українська влада. Туди також входять ті діти, яких шукають тут, у кого є родичі на підконтрольній Україні території, які подали заявку про те, що дитина зникла чи депортована.
- Ірина Верещук заявляє про 4,5 тисячі депортованих сиріт, яких Росія має повернути в Україну. Дуже ускладнює процес повернення те, що дітей розкидають по всій Росії.
Чи достатньо робить українська влада?
Олеся Біда: Мені б дуже хотілося, щоб українська влада робила набагато більше для повернення українських дітей. Коли я тільки взялася за цю тему, я зіштовхнулася з певною некомпетентністю органів, які займаються цим питанням. Я розуміла, що на початковому етапі дослідження цієї теми я, як журналістка, знаю значно більше, ніж певні органи влади.
Був такий випадок, коли нам потрібно було дуже терміново і важливо з’ясувати, скільки дітей депортовано саме з Маріуполя. Так, ця інформація є на порталі «Діти війни». Але нам потрібні були офіційні відповіді, тому ми розіслали запити на інформацію всюди, куди тільки можна. Ми чекали відповіді від кількох органів: прокуратури, поліції, Міністерства реінтеграції, Офісу омбудсмена, Національного інформаційного бюро. Ніхто нам не дав необхіднорї відповіді, хоча ця цифра точно є.
Окей, ви нічого не робите для повернення дітей, але дайте, будь ласка, нам можливість зробити це, дайте нам цифру. Ні, усі нас просто перекидали від одного органу до іншого. І насправді це просто було елементарне порушення закону. Тому, як на мене, треба значно більше робити в цьому напрямку, залучати, можливо, треті країни.
- Всередині країни є дуже багато роботи з повернення українських дітей з РФ. Ця робота має бути системною. Зі свого розслідування я помітила, що, на жаль, так не відбувається. І мені дуже дивно чому.
Про депортацію українських дітей до Росії
Нагадаємо, станом на кінець 2022 року офіційні джерела РФ рапортували про понад 700 000 українських дітей, які проживали на той час на території РФ. Це депортовані (разом з батьками) та викрадені діти. Їх вивозять нібито на оздоровлення або на відпочинок у таборах до тимчасово окупованого Криму, Росії чи Білорусі.
У березні 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Володимира Путіна і Марії Львової-Бєлової через насильницьке вивезення українських дітей, що є ознакою геноциду. Це означає, що російський президент Путін має офіційний статус підозрюваного у скоєнні міжнародного злочину — незаконної депортації та переміщення українських дітей. Політологиня, кандидатка політичних наук Олеся Яхно вважає, що рішення МКС про видачу ордера на арешт президента РФ Путіна матиме велике значення для багатьох країн, і не лише в Європі.
Відомо, що росіяни приховують злочини усиновлення українських дітей. Уповноважений президента України з прав дитини у 2014-2021 рр. Микола Кулеба каже, що станом на березень 2023 року стало важче знайти інформацію про викрадених українських дітей. Він зауважив, що не відомо скільки українських дітей перебуває зараз у Росії. Їх, за словами Миколи Кулеби, влаштовують або в сиротинець, або в якісь сім’ї. Їм надають не тільки статус дитини-сироти або позбавленої батьківського піклування, але й російське громадянство.
У червні 2023 року омбудсман Дмитро Лубінець під час спецдоповіді щодо порушення прав українських дітей заявив, що депортовані українські діти перебувають у 57 регіонах Росії. Він сказав, що окупанти використовують дитячу працю та мілітаризують українських дітей. Також у червні 2023 року стало відомо, що російські окупанти використовують територію Білорусі для вивезення українських дітей.
Російські окупанти змінюють технологію депортації та викрадення українських дітей. Росіяни навмисно позбавляють людей на окупованих територіях батьківських прав і сприяють тому, щоб українських дітей «усиновлювали» громадяни РФ. Про це в ефірі ГР розповідав директор Інституту стратегічних досліджень та безпеки Павло Лисянський.
Близько 280 дітей росіяни вивезли протягом липня 2023 року з окупованого Антрацитівського району Луганської області до «казачого кадетського корпусу» у російській республіці Калмикія.
У держдумі РФ заявили, що з 2014 року до Росії депортували 700 тис. українських дітей.
У травні 2023 року в Україну повернули 12 українських дітей, яких вивезли росіяни. Микола Кулеба сказав, що ця місія була дуже складною. Пізніше, 6 липня 2023 року у взаємодії з Уповноваженим Верховної Ради з прав людини Дмитром Лубінцем додому вдалося повернути двох незаконно вивезених українських дітей. Їхню маму, бойову медикиню, звільнили з російського полону ще торік у жовтні.
Читайте також: Росіяни трактують це як «спасіння», а міжнародне право — як геноцид — Несходовський про вивезення українських дітей в РФ
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
