Анастасія Багаліка
Ігор Котелянець
Міжнародна спільнота, ймовірно, чекала страшних фото «дітей у піжамках у концтаборі» — правозахисниця про депортацію українських дітей
Депортація українських дітей: хто, окрім Путіна і Марії Львової-Бєлової, понесе відповідальність? Про це говоримо у черговому випуску програми «Звільніть наших рідних» з юристкою Регіонального центру прав людини, право захисницею Катериною Рашевською.
Гості1
Катерина Рашевська — правозахисниця, юристка Регіонального центру прав людини, членкиня Квебекської спільноти міжнародного права, Міжвідомчої комісії з питань застосування та реалізації норм міжнародного гуманітарного права в Україні та Експертної ради при Представництві Президента України в Автономній Республіці Крим. Рішенням Міжнародного криминально суду про ордер на арешт Володимира Путіна і Марії Львової-Бєлової ми завдячуємо, насамперед, українським правозахисникам — команді Регіонального центру прав людини, яка 25 жовтня 2022 року направила в Міжнародний кримінальний суд інформаційне повідомлення щодо відповідальності посадових осіб РФ за насильницьку передачу українських дітей з однієї групи до іншої, що є ознакою геноциду.
Коли суспільство не знає конкретних історій депортації, жертва депортації в очах людей стає «сама винна»
Катерина Рашевська: У нас є проблема, коли ми деіндивідуалізуємо жертв — ховаємо їх за статистику депортованих, і дуже мало розуміємо, що це за діти і яка особиста драма стоїть за кожною депортацією і за кожним поверненням.
Але, на щастя, діти повертаються, розповідають, що з ними робили росіяни на так званому «процесі перевиховання», і вдається когось вивести з тіні, хоча є побоювання щодо безпеки цих осіб, щодо стигматизації родичів цих осіб, тому що залишається проблема, коли продовжують говорити, що жертва «сама винна». Це впливає на процеси повернення, а процеси повернення впливають і на процеси доказування і на притягнення винних осіб до відповідальності.
Важливо ідентифікувати вертикаль чиновників, які здійснюють депортацію
Катерина Рашевська: Коли ми говоримо про процеси притягнення до відповідальності, тут важливо ідентифікувати повністю вертикаль. Так, ми знаємо, що та сама Марія Львова-Бєлова їздила на окуповану територію, за ручки брала дітей, вантажила їх на борт літака Міністерства оборони РФ і кудись вивозила, але так було не завжди. Ми говоримо про тисячі депортованих дітей і не кожного разу за ними їздила дитяча омбудсменка особисто. Це були і російські агенти, і колаборанти, і батьки, які погоджувалися на дитячу депортацію, і ті люди в Росії, які телефонували в ресурсні родини і змушували їх брати до себе цих дітей, і дитячі омбудсмени, які сприяли Марії Львовій-Бєловій у реалізації у реалізації такої політики на регіональному рівні, і губернатори.
Читайте також: Що може відбутися у розслідуваннях злочинів росіян в Україні після рішення МКС про арешт Путіна?
Кому можуть ще видати ордер на арешт по справі депортації?
Катерина Рашевська: По-перше, наше повідомлення, яке ми направили у Міжнародний Кримінальний Суд, стосується виключно Марії Львової-Бєлової, але там продемонстрований зв’язок між цією особою та президентом Путіним, що вплинуло на видачу ордеру на арешт і президенту РФ. Також вказані і ролі губернаторів, і регіональних дитячих омбудсменів без прізвищ і без конкретної вказівки. Це був жовтень 2022-го року.
Але ми далі продовжуємо працювати над цією темою, і ідентифікуємо нових і нових осіб, яких потрібно або передати у МКС, або у національні суди.
Коли ми говоримо про МКС, потрібно розуміти, що його фінансові і людські ресурси небезмежні, і що депортація дітей — не єдиний міжнародний злочин, який РФ вчинила з 2014-го року, тому це дещо непропорційно, невідповідно до діяльності МКС — відкривати п’ятнадцять справ щодо даного злочину і не говорити про інші. Офіс Прокурора висловився, що і напади на об’єкти цивільної інфраструктури, а також сексуальне або гендерне-обумовлене насильство є у пріоритеті даної установи.
Тому можна очікувати на ордери на арешт щодо окремих осіб, зокрема, колишні дитячі омбудсмени, адже ми знаємо, що політика депортації українських дітей до російських родин почалася з 2014-го року. Я нещодавно натрапила на цифри, згадані Павлом Астаховим, який був дитячим омбудсменом РФ, який перебував на посаді, коли відбулася окупація Криму. Відповідно до його підрахунків ми розуміємо, що за перші півроку десь поділися 3 000 дітей.
- За перші півроку анексії Криму зникли 3000 дітей
Як шукати сліди депортованих дітей?
Катерина Рашевська: Почнемо із усиновлених дітей. Наша організація займається ідентифікацією таких дітей. Але є дві проблеми. На кінець 2022-го року нам вдалося ідентифікувати 400 випадків насильницької передачі в російські родини. Йдеться про так звану опіку. Спочатку вона була тимчасовою і оплатною, а далі після шести місяців вона перетворювалася на постійну опіку.
Але коли ми говоримо про усиновлення, жертвами чого могли стати набагато більше депортованих дітей, є проблема у таємниці усиновлення. Ми не можемо відслідкувати таких дітей, адже таємниця усиновлення передбачає неможливість ознайомитися з судовим рішенням, а усиновлення відбувається за рішенням суду. Тому потрібно зробити багато рухів: шукати батьків таких дітей, чи відслідковувати документи зі шкіл, адже усиновлені діти йдуть у школи РФ тощо.
Чи є шанси повернути вже всиновлену в РФ дитину?
Катерина Рашевська: Це залежить від волі конкретних осіб на території РФ. Є цілий алгоритм того, що потрібно робити. Наприклад, звертатися до Марії Львової-Бєлової. Але якщо дитина вже всиновлена, невідомо, чи вам скажуть про такий факт, чи навпаки, можливо, її заховають ще більше, щоб ви ніколи її не змогли знайти.
Навіть якщо вам дадуть ці відомості, ви будете сидіти весь період часу у постійному страху, говорити з ФСБ, які вас будуть переконувати, що в Україну повертатися не можна, що ви тут будете колаборантам, що вас зґвалтують солдати, будуть переконувати залишатися у Росії.
Читайте також: «Моїм дітям сказали, що тато не приїде, а я зміг дістатися до Москви за два дні» — історія полоненого з Маріуполя
Якою може бути відповідальність для директорів таборів чи шкіл для перевиховань, куди доправляли дітей?
Катерина Рашевська: Тут спектр відповідальних осіб надзвичайно широкий, починаючи від тих осіб, які очолювали заклади. Де, наприклад, директор «Артеку» у санкційних списках? На сайті закладу написано, що протягом 2023-го року вони хочуть прийняти понад 40 000 дітей, а представник закладу говорить, що це вже будуть діти з нових територій. Тому потрібно реагувати так, щоб уже «Артек» не прийняв 40 тисяч дітей, бо їх же не повернуть назад. Те саме про інші заклади. Тобто всі ці керівники мають нести відповідальність.
Також мають нести відповідальність очільники університетів, тому що університети були долучені до так званого перевиховання і русифікації дітей старшого віку, бо мали демонструвати їм перспективи щасливого майбутнього у Російській Федерації.
Крім того, мають нести відповідальність керівники всіх мілітаризованих рухів на кшталт «Юнармії». Ці рухи заборонені, під санкціями, а їхні очільники — ні. Ми боремося з цим, на це просто потрібен час.
Чи не відчувають дискримінацію російські діти?
Катерина Рашевська: Є такі російські діти, які зараз страждають в таборах Сирії, їх не повертають роками, ці діти бачать, як їх мам лупцюють у камерах, знущаються з них. Їх Російська Федерація повертає дуже повільно, а на початку 2022-го року, коли депортували наших дітей, вони взагалі не повертали своїх.
- Є такі російські діти, які зараз страждають в таборах Сирії і їх не повертають роками
«Карта таборів», де утримують дітей
Катерина Рашевська: Ще місяць тому Єльська школа громадського здоров’я провела певне розслідування і ідентифікувала щонайменше 43 інституції, де відбувалося так зване перевиховання українських дітей, тому я думаю, що ця мапа з’явилася після дослідження. Це не карта концтаборів, як можна подумати, хоча, ймовірно, міжнародне товариство чекало б цю страшну картинку — дітки в піжамах у концентраційному таборі. У ХХІ столітті, на щастя, такого не буде. Йдеться про дитячі табори, санаторії, які перепрофільовані для того, щоб утримувати українських дітей. Тобто це існуючі заклади, де утримують дітей понаднормово, не протягом однієї зміни. А якщо привозять ще дітей, то інших просто, як кошенят, перевозять в наступний табір.
Отже, це не концтабори, хоча умови там не ліпші. Остання група дітей, яких вдалося повернути, свідчили і про погане харчування, і про фізичне побиття, і про психологічне насильство.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі
Ця програма виходить за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Обʼєднання родичів політвʼязнів Кремля та Громадського радіо і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту.
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
